Рішення № 63791459, 26.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф. СуддівСлободянюк С.В., Махлай Л.Д. при секретаріГоін В.С.за участю: представника позивача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6,ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю - Полєжаєвої Катерини Олегівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року

у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_9 про відшкодування витрат по орендній платі за землю, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 178-181/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю - Полєжаєва К.О. подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, не враховано вимоги ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та зроблено хибні висновки стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу про наявність статусу балансоутримувача житлового комплексу по АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи міститься Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.06.2008 року за вказаною адресою, затверджене Розпорядженням Печерської РДА, який свідчить про те, що експлуатаційною організацією є Фірма «Т.М.М.» -ТОВ. За період березень 2013 року по березень 2015 року позивачем сплачено орендну плату за площі, до яких включена площа приміщень відповідача. Судом не враховано положення ст. ст.269, 286 Податкового кодексу України. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

№ справи 757/17501/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11572 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Судом встановлено, що 29 березня 2013 року між ТОВ «Фірма «Т.М.М.» та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до якого ОСОБА_9 купила нежиле приміщення №243 загальною площею 2 910,10 кв.м., та нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №246 в літері А) загально 442,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

За період з березня 2013 року по березень 2015 року ТОВ «Фірма «Т.М.М.» сплачено орендну плату за площі, до яких включена площа приміщень відповідача за цим позовом, підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, Фірма «Т.М.М.» являється експлуатуючою організацією житлово-офісного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, житлово-офісний комплекс збудовано на земельній ділянці, яка була передана позивачу в оренду на підставі Рішення Київської міської ради від 27.02.2003 року №289-1/449 та Договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2003 року для будівництва комплексу житлових будинків з приміщеннями громадського обслуговування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» про те, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. У відповідності до ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ГК України. Встановивши, що договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2003 року, укладений між Фірма «Т.М.М.» та Київською міською радою щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 продовжено до 07.08.2008 року, будь-яких інших договорів оренди земельної ділянки позивачем не надано, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди.

При цьому суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі і орендар.

За змістом ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу 29 березня 2013 року, зміст ст.ст. 401, 659 ЦК України ОСОБА_9 роз'яснено, зокрема і в частині права оренди земельної ділянки за ТОВ «Фірма «Т.М.М.».

Крім того, на адресу ОСОБА_9 були направлені вимоги щодо здійснення оплати земельного податку у відповідності до придбаного майна / а.с 25, 50-58/.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року № 21-804а16

ОСОБА_9 жодних доказів щодо сплати земельного податку за спірний період, ані суду першої інстанції, ані апеляційної не надала, натомість ТОВ «Фірма «Т.М.М.» сплачувала за спірний період земельний податок у повному обсязі /а.с. 26-49/.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що за повідомленням ТОВ «Україна капітал інвест», яким з ОСОБА_9 укладено договір оренди спірних приміщень від 23.07.2013 р., орендна плата за договором включає в себе також компенсаційний платіж за користування земельною ділянкою, який передається ОСОБА_9, та який вона не сплачує до податкових органів.

Відсутність договірних відносин щодо оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 на власником землі - Київською міською радою, або договору суборенди з ТОВ «Фірма «Т.М.М.» не може бути підставою для відмови у стягненні відшкодування витрат по оплаті земельного податку на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.», оскільки до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю чи споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю - Полєжаєвої Катерини Олегівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року - скасувати, постановивши нове рішення наступного змісту:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю в рахунок відшкодування витрат по оплаті оренди земельної ділянки грошові кошти у розмірі 721 044 гривні 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7673 гривні 40 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: