Ухвала суду № 63791350, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», третя особа: Національний банк України, про зобов'язання вчинити дії, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк», третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Справа №760/16746/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10861/2016Головуючий у суді першої інстанції: В.В.УкраїнецьДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачВ обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не надав правового висновку щодо позовної заяви, а також не надав належної оцінки доказам, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції не врахував та не прийняв до уваги той факт, що Банк не спростував те, що для видачі кредиту в іноземній валюті комерційному банку необхідно здійснити конвертацію на міжбанківській валютній біржі. Вважає що відповідач зобов'язаний був надати запитувану інформацію згідно ст. 1076 ЦК України, відомості про операції та рахунки не тільки самим клієнтам , а і їхнім представникам. На його думку, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не розібрався із правовою природою правовідносин, що склалися між сторонами, не обґрунтував у своєму рішенні чому банк приховує запитувану інформацію як утримувач банківської таємниці.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.

Представники третьої особи - Національного банку України та відповідача - ПАТ «Укргазбанк» у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених осіб, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Зазначивши при цьому, що позивачем не надано доказів особистого звернення до відповідача із заявами про надання інформації по кредитному договору №21-43/08 від 23.09.2008 року. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», кредитний договір № 21- 43/08 та отримав у банку 15000 Євро зі сплатою 14,5 % річних.

Від імені ОСОБА_1 його представник ОСОБА_3 28.08.2015 року направив до ПАТ АБ «Укргазбанк» запит за власним підписом з проханням надати інформацію щодо кредитного договору № 21- 43/08 від 23 вересня 2008 року, укладеного між сторонами. На підтвердження своїх повноважень діяти від імені та інтересах ОСОБА_1 надав копію довіреності, строк дії якої закінчився 01 квітня 2015 року (а.с. 9).

Із відповіді наданої ПАТ «Укргазбанк» ОСОБА_3 датованої 08.09. 2015 року № 50902-1858 вбачається, що ПАТ «Укргазбанк» повідомив його, що довіреність на підставі якої ОСОБА_3 сформував запит не містить даних про те, що ОСОБА_1 наділив його правом отримувати банківську таємницю станом на день підписання заяви та надання відповіді. Також було роз'яснено, що згідно зі ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дозвіл на розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, який надається фізичною особою, підписується цією особою. Підпис фізичної особи повинен бути засвідчений керівником банку чи уповноваженою ним особою та скріплений печаткою банку або засвідчений нотаріально (а.с. 86).

Із змісту, поданого ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1 запиту вбачається, що він дійсно стосується надання інформації, як конфіденційної, так і такої, що містить банківську таємницю щодо клієнта банку - ОСОБА_1 без належних на те підстав. Разом з тим, у своєму запиті ОСОБА_3 просив направити цю інформацію на його адресу, а не адресу свого довірителя.

Відповідно до статей 47, 49 та 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки здійснюють кредитне обслуговування боржника на договірних умовах.

Відповідно до пункту 1.8 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення.

Відповідно до статті 56 Закону про банки клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

В той же час, відповідно до частини першої статті 60 Закону про банки інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 61 Закону про банки визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації: застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю, встановлений статтею 62 Закону про банки. Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; за рішенням суду, на письмову вимогу відповідних державних органів, визначених цією статтею Закону. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Крім того, вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначені Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 (далі - Правила № 267).

Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, визначені розділом 3 Правил № 267.

Відповідно до пункту 3.1 Правил № 267 письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, ПАТ «Укргазбанк» повинен забезпечувати захист інформації, що становить банківську таємницю, що ним зроблено і було.

Колегія суддів, виходячи з наведеного вважає вірним висновок суду першої інстанції у тому, що така вимога суперечить ст. 30 Закону України «Про інформацію» та статтям 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність.

Доведеним є і той факт, що ОСОБА_1 не надав у розпорядження суду доказів на підтвердження звернення до ПАТ «Укргазбанк» із запитом про надання інформацію, яка стосується його прав та обов'язків, як споживача послуг банку та не надав доказів, що Банк відмовив йому у наданні такої інформації, яка в силу своєї специфіки та вимог закону може бути надана лише на вимогу та за згодою ОСОБА_1

Отже, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ч. 1 ст. 60 ЦПК України стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов'язком сторін у справі, зокрема позивача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Твердження ОСОБА_1 про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: