Ухвала суду № 63791067, 23.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 грудня 2016 року м. Київ К/800/35515/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного територіального управління Військової служби правопорядку, третя особа - Командувач військ оперативного командування «Південь» генерал-майора ОСОБА_2, про визнання контракту таким, що втратив чинність, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати таким, що втратив чинність, укладений з ним контракт на службу у Збройних Силах України від 04 листопада 2015 року у зв'язку зі змінами умов цього контракту та закінченням строку його дії; зобов'язати Південне територіальне управління Військової служби правопорядку у виключити позивача зі списків особового складу Південного територіального управління Військової служби правопорядку та вирішити питання про його звільнення зі служби. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що 04 листопада 2015 року він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України до закінчення особливого періоду, проте 21 червня 2016 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Посилаючись на те, що цей рапорт на даний час не задоволений, а питання про звільнення позивача з військової служби не вирішене, просив суд задовольнити позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень Законів України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) і від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) та Указів Президента України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що він не є кадровим воєнним і після переведення його на іншу посаду до Південного територіального управління Військової служби правопорядку відбулись суттєві зміни умов контракту від 04 листопада 2015 року.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

За умовами частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Порядок проходження громадянами України військової служби та питання, пов'язані з її проходженням врегульовані нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 16 Положення, контракт на проходження військової служби укладається з Міністерством оборони України. Право на укладання зазначених контрактів делеговано Міністерством оборони, зокрема, посадовим особам, які мають право видавати накази по особовому складу та до повноважень яких належить призначення на відповідні посади, - з особами, що призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання від рядового складу до старшого офіцерського складу.

Як встановлено судами, спірний контракт від 04 листопада 2015 року укладено між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України строком «до закінчення особливого періоду».

За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Згідно із частиною 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; ї) у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі; й) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу); к) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років; л) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за контрактом, а тому контракт про проходження позивачем військової служби є діючим на відповідний період і його скасування/припинення у інший, не визначений Законом спосіб, суперечитиме вказаним правовим нормам, оскільки відповідне рішення про демобілізацію не приймалось.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що в силу положень частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» право позивача звільнитись зі служби може бути реалізоване закінченням строку цього контракту або у разі настання певних умов, визначених у цій нормі Закону.

Водночас, суди зазначили, що Указами Президента України від 25.03.2016 року №115/2016 та від 24.06.2016 року № 271/2016 визначено коло осіб, які підпадають під дію цих указів, а саме: військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призвані відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607, Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15.

Враховуючи те, що позивач має статус військовослужбовця військової служби за контрактом, то дія цього Указу на нього не поширюється.

При цьому, суди перевірили доводи ОСОБА_1 про переведення його на іншу посаду, у зв'язку з чим останній вважає, що контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 04 листопада 2015 року має бути визнаним таким, що втратив чинність, та встановили, що позивача переведено на іншу посаду в межах одного військового формування Збройних Сил України, а тому твердження ОСОБА_1 щодо суттєвих змін умов контракту від 04 листопада 2015 року не відповідають обставинам справи.

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук