Ухвала суду № 63791059, 26.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 грудня 2016 року м. Київ К/800/33894/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб професійного футболу “Карпати” до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб професійного футболу “Карпати” задоволено частково.

Постанова Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року скасована.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб професійного футболу “Карпати” задоволено частково.

Зобов'язано виконавчий комітет Львівської міської ради розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» про надання дозволу та розробку детального плану території по вул. Липова Алея, 5 у м. Львові і вирішити її згідно з вимогами законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення адміністративного позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами статті 17 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2780-XII) містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Відповідно до статті 14 Закону № 2780-XII до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 якого детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно зі статтею 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї в межах населеного пункту є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що всупереч приписам цих норм виконавчий комітет у встановлені законодавством строки, в установленому законодавством порядку та відповідно до своєї компетенції не розглядав звернення Товариства про надання дозволу на розробку детального плану території на вул.Липова Алея, 5 у м.Львові; надані товариству відповіді не є обгрунтованими (зокрема, щодо невідповідності наданих Товариством графічних матеріалів Генеральному плану міста тощо), суперечать одна одній, не вирішують питання по суті, пропонують відкладення вирішення питання на невизначений строк, що є порушенням прав позивача та неможливість подальшого виконання ним умов укладених ним із Львівською міською радою договорів.

Позов підлягає частковому задоволенню із зобов'язанням виконкому Львівської міської ради розглянути звернення позивача про надання дозволу та розробку детального плану території на вул.Липова Алея, 5 у м.Львові і вирішити її згідно з вимогами законодавства.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради у виконанні адміністративного договору від 21 грудня 2006 року, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 577 від 13 лютого 2007 року, стосовно укладення договору оренди земельних ділянок спортивного комплексу, суд апеляційної інстанці правильно вважає, що в задоволенні таких вимог необхідно відмовити, оскільки такі є передчасними, з огляду на відсутність затвердженого детального плану території та приписи частини третьої статті 24 Закону № 3038-VI, яка забороняє передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для міс тобудівних потреб у разі відсутності детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб професійного футболу “Карпати” до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін