Постанова № 63790656, 22.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1049/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

22 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Рудницького Віталія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Вінницької області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Вінницької області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач заперечував щодо задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

ОСОБА_2 з 31.03.2015 року працював на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області, з якої відповідно до наказу прокурора Вінницької області №1464к від 20.10.2015 року, був звільнений в зв'язку із реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, яка залишене без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області № 1464к від 20.10.2015 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади та постановлено поновити останнього на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21.10.2015 року. Окрім того, стягнуто з прокуратури Вінницької області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2015 року по 17.02.2016 року в сумі 33832 грн. 46 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області та стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

23 лютого 2016 року Головним управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, постанову Вінницького окружного адміністративного суду виконано в частині стягнення з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2015 року по 17.02.2016 року в сумі 33832 грн. 46 коп.

18 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 802/4086/15-а щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21.10.2015 року, однак станом на час звернення до суду з даним позовом, судове рішення в цій частині виконане не було.

Наказом прокурора Вінницької області № 1155 к від 12 вересня 2016 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21 жовтня 2015 року.

Оскільки судове рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді, яке було прийняте ще 17.02.2016 року, фактичного було виконане відповідачем тільки в вересні 2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з прокуратури Вінницької області стягнути на його користь заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 57066,88 грн. (140 днів вимушеного прогулу * 407,626 грн. середньоденного заробітку позивача на момент звільнення).

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (справа № 21-63а15).

Так, судом першої інстанції встановлено, що судове рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді було прийняте 17 лютого 2016 року, однак відповідний наказ видано відповідачем лише 12 вересня 2016 року.

Відповідно до пункту 32 постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, відповідно до довідки № 18-Ф-551 від 20.12.2016 року наданої відповідачем, суду апеляційної інстанції, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 407,62 грн. без утримання загальнообов'язкових платежів.

Вказане також встановлено постановою Вінницького окружного адмністративного суду від 17.02.2016 року по справі № 802/4086/15-а.

При цьому, з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» за період з 18.02.2016 року по 11.09.2016 року налічується 140 робочих днів прогулу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума середнього заробітку ОСОБА_2 за період з постановлення судового рішення про поновлення на роботі до моменту прийняття відповідачем наказу про поновлення позивача на роботі становить 57066,80 грн. (140 днів*407,62 грн.), без відрахування податків та обов'язкових платежів, що також не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до п.32 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що після звільнення з роботи, в період з 21.11.2015 року по 17 серпня 2016 року позивач перебував на обліку в Вінницькому районному центрі зайнятості та отримував відповідні виплати, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до довідки відповідача № 18-Ф-551 від 20.12.2016 року середня заробітна плата позивача, розрахована відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 становить:

-за лютий 2016 року (8 р.дн.)--3260,96 грн.;

-за березень 2016 року (22р.дн.)--8967,64 грн.;

-за квітень 2016 року (12р.дн.)--8560,02 грн.;

-за травень 2016 року (19р.дн.)--7744,78грн.;

-за червень 2016 року (19р.дн.)--7744,78 грн.;

-за липень 2016 року (22р.дн.)--8967,64 грн.;

-за серпень 2016 року (22р.дн.)--8967,64 грн.;

-за вересень 2016 року (7р.дн.)--2853,34 грн.;

Всього: 57066,80 грн.

На виконання ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 року, Вінницький районним центром зайнятості, надано суду довідку від 20.12.2016 року № 06-13/625, про розмір допомоги по безробіттю отриманої ОСОБА_2 за період з 14.11.2015 року по 17.08.2016 року помісячно.

Як встановлено з вищевказаної довідки, в лютому 2016 року за повний місяць ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 5539,56 грн., з них за період з 18.02.2016 року по 29.02.2016 року (з розрахунку середньоденного заробітку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266)--2292,24 грн. ;

-за березень 2016 року--5539,56 грн.;

-за квітень 2016 року--5539,56 грн.;

-за травень 2016 року--5829,00 грн.;

-за червень 2016 року--5914,55 грн.;

-за липень 2016 року--5914,55грн.;

-за серпень 2016 року--3180,65 грн.

Всього: 34210,11 грн.

Таким чином, залишок недотриманих позивачем коштів за час невиконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 18.02.2016 року по 11.09.2016 року, за виключенням отриманої ним допомоги по безробіттю за період з 18.02.2016 року по серпень 2016 року включно, складатиме 22856,69 грн. (57066,80 грн.-34210,11 грн.)

За наведених обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 57066,80 грн.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час невиконання рішення суду за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 22856,69 грн. із відрахуванням загальнообов'язкових платежів.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 грудня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.