Ухвала суду № 63790651, 22.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4126/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

22 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Крижопільського районного суду Вінницької області про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Крижопільського районного суду Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатти на користь позивача невиплачену вихідну допомогу в розмірі 32 місячних заробітних плат, виходячи із заробітку станом на час виповнення судді 65 років.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

14 грудня 2016 року за вх. № 15678/16 на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 802/4126/15а. Разом з тим, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки підстави, зазначені у ст. 156 КАС України, відсутні.

22 грудня 2016 року за вх. № 6135/16 на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява від голови Крижопільського районного суду Вінницької області про розгляд справи без їх участі.

Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач з 15 травня 1983 р. по 5 серпня 2015 р. працював на посаді судді в Оратівському та Крижопільському районних суддах Вінницької області.

03.06.2014 року ОСОБА_2 подав заяву про відставку.

16 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято постанову № 636-VІІІ, якою у зв'язку з поданням заяви про відставку, крім інших, звільнено з посади судді ОСОБА_2

Наказом Крижопільського районного суду Вінницької області №54-о від 05.08.2015р. ОСОБА_2 виведено із штату суддів з 05.08.2015 р. Одночасно, пунктами 2, 3 зазначеного наказу відділ планово-фінансової діяльності, обліку та звітності зобов'язано провести розрахунок з ОСОБА_2, виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку, додаткову відпустку та виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки.

04.11.2015 р. позивач звернувся із заявою до ДСА України та ТУ ДСА у Вінницькій області про виплату вихідної допомоги у відповідності до положень частини третьої статті 43 Закону України "Про статус судів", яка діяла на момент призначення його на посаду, в розмірі 32 посадових окладів.

Листами від 20.11.2015р. за вих. № П1400-15-1439/15, від 03.12.2015р. за вих. 04-36/4406 позивачу відмовлено у нарахуванні й виплаті допомоги та зазначено, що чинним Законом України "Про судоустрій та статус суддів", який діяв на момент звільнення ОСОБА_2 з посади, не передбачено право судді, звільненого з посади у зв'язку із виходом у відставку, на отримання вихідної допомоги. Окремо, територіальним управлінням також вказано, що будь-які виплати здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак такий наказ відносно виплати вихідної допомоги позивачу не надходив.

У зв'язку з цим 14.12.2015 р. позивач звернувся із заявою до Крижопільського районного суду Вінницької області про видачу відповідного наказу щодо виплати вихідної допомоги у відповідності до положень частини третьої статті 43 Закону України "Про статус суддів", яка діяла на момент призначення його на посаду.

За наслідком розгляду даного листа позивач отримав відповідь за вих. № 6933/15-Вих від 14.12.2015р., в якій зазначено, що відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції, чинній на момент звільнення) виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена, а відтак видати відповідний наказ не є можливим.

З такими відмовами позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги за останньою посадою, оскільки датою виходу судді у відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а нормативно-правовим актом, діючим на час звільнення, не передбачено право судді на виплату вихідної допомоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач просить перерахувати та виплатити йому вихідну допомогу на підставі ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року у розмірі 32 місячних заробітних плат, виходячи із заробітку станом на час виповнення судді 65 років.

Закон України "Про статус суддів" на момент звільнення позивача з посади не діяв, оскільки втратив чинності на підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 23.12.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача у відставку (16.07.2015).

В силу вимог пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно з ч. 1,3,4 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 16 липня 2015 року №636-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частин 2, 3 статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 16 липня 2015 року №636-VIII) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Відповідно до ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Разом з тим, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога.

Таким чином, починаючи з 01 квітня 2014 року виплата вихідної допомоги суддям, які виходять у відставку, не передбачена.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року позивача звільнено у відставку у зв'язку із поданням відповідної заяви, а 05.08.2015 року наказом в.о. голови Крижопільського районного суду Вінницької області виведено зі штату суддів.

Отже, зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивача на момент виходу у відставку відсутнє право на отримання вихідної допомоги.

Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.