Постанова № 63790564, 28.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 876/8416/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 26 вересня 2016р. по справі №462/3771/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

08.07.16р. позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Львова та рішення щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30.05.2016р. №18/1000 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% заробітку, відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) та здійснити відповідні виплати з 01.12.2015 року без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 26 вересня 2016р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови у перерахуванні розміру пенсії за вислугу років позивачу на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1000 від 30.05.2016 року про заробітну плату. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова здійснити перерахунок пенсії згідно довідки прокуратури Львівської області № 18/1000 від 30.05.2016 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від середнього заробітку, починаючи з 08 січня 2016 року та здійснити відповідні виплати з врахуванням отриманих доплат. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, при неповно досліджених обставинах справи, які мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що право на підвищення та відповідно і перерахунок пенсії набув з 01.12.2015р., як це зазначено у Постанові Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. Звернувся до відповідача 02.06.2016р., відмову отримав 10.06.2016р., а тому вважає, що застосуванню підлягає норма ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час його виходу на пенсію.

Вважає, що перерахунок пенсії з обмеженням строку є порушенням його прав, оскільки дана норма з 2003 р. не поширюється на нього.

Крім того, на нього не може поширюватись норма закону, яка б обмежувала у максимальному розмірі пенсії, зокрема і ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 04.01.2003 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Львова, де отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Розмір пенсії позивача становив 90% від заробітку.

02.06.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом відповідача від 10.06.2016р. №6127/03-15 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30 травня 2016 року №18/1000 з посиланням на те, що відсутні підстави для поновлення виплати пенсії та проведення її перерахунку згідно чинного законодавства (а.с.8, 9)

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вважав, що позивач має право на перерахунок пенсії, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) за вислугу років, в межах строку визначеного ст.99 КАС України.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.

Відповідно до ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, як встановлено п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Частиною 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч.13, 18 ст.50 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13, від 06 жовтня 2015 року у справі №21-2432а15 та від 01 березня 2016 року у справі №21-3397а15 (161/20170/14-а).

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок призначеної пенсії, у відповідності до ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що перерахунок та виплату позивачу пенсії слід провести з 08.01.2016р., в межах шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу щодо проведення перерахунку подавши заяву від 02.06.2016р., на яку отримав відповідь відповідача від 10.06.2016р. №6127/03-15 (а.с.8, 9), а тому позовні вимоги підлягаю задоволенню з 01.12.2015р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, і не приймає до уваги твердження апелянта, щодо зобов'язання здійснювати перерахунок пенсії без будь-яких обмежень, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 26 вересня 2016р. по справі №462/3771/16-а - змінити.

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м Львова щодо відмови у перерахуванні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/1000 від 30.05.2016 року про заробітну плату.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки прокуратури Львівської області № 18/1000 від 30.05.2016 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від середнього заробітку, починаючи з 01 грудня 2015 року та здійснити відповідні виплати з врахуванням отриманих доплат.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець