Ухвала суду № 63789275, 28.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6913/16

У Х В А Л А

28 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Потоцької Н.В.

судді Бойко О.Я.

судді Єфіменко К.С.

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про витребування доказів,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

- скасувати та визнати протиправним протокол дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 15.09.2016 в частині скасування висновків акту невиїзної позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 06.07.2016 № 18;

- скасувати доручення Міністерства юстиції України від 26.09.2016 за № 9.4-32/1574;

- визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеський області, які полягають в проведені позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 по ТОВ Південбуд у період з 15.12.2016 р. по 19.12.2016 р.

28.12.2016 р. до суду через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування з Міністерства юстиції України рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 15.09.2016 р., яке обґрунтоване тим, що до теперішнього часу на адресу позивача не надходило рішення від 15.09.2016 р.

14.11.2016 р. арбітражний керуючий самостійно звертався із запитом до Міністерства юстиції України про надання копії рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 15.09.2016 р.

З метою зясування всіх обставин справи належним чином, суд вважає за необхідне витребувати письмові докази, які відсутні у матеріалах справи, однак необхідні для наданні судом оцінки спірним правовідносинам.

Саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21). Таким чином, статтю 6 § 1 не можна трактувати обмежено (Moreira de Azevedo v. Portugal (Морейра де Азеведу проти Португалії), § 66). Вимога справедливості застосовується до проваджень узагалом; і не обмежується слуханнями (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece (Стрен Грік Рифайнеріз і ОСОБА_2 проти Греції, § 49).

В свою чергу, органи державної влади мають забезпечувати виконання вимог «справедливого суду» Конвенції у кожній окремій справі (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо ОСОБА_3 проти Нідерландів), § 33 наприкінці).

Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були «заслухані», тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, «суд» має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), § 30; (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 80). З метою забезпечення ефективності гарантованого цією статтею права, органи влади мають демонструвати «належне ставлення»: для заявника, який не має юридичного представника, див. Kerojдrvi v. Finland (Кероярві проти Фінляндії), § 42 і Frettй v. France (Фретте проти Франції), 49; для заявника, який має представника у суді, див. Gцз v. Turkey (Ґоч проти Туреччини) [ВП], § 57.

У відповідності до ст.ст. 69-71 КАС України - доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення обставин справи. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона звертається з такою вимогою до суду. Суд сприяє в реалізації цього обовязку і витребовує необхідні докази.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Гарантії Статті 6 § 1 є вчинення операцій із доказами на процесуальному рівні. Прийнятність доказів або спосіб їх оцінки за обставинами справи, у першу чергу питання національних судів, чиїм завданням є оцінка доказів у процесі слухання справи (Garcнa Ruiz v. Spain (ОСОБА_4 проти Іспанії) [ВП], § 28; Farange S.A. v. France (Фаранж проти Франції) (dйc.)).

З огляду на необхідність дотримання судом вказаних процесуальних гарантій, суд приходить до висновку про необхідність витребування письмових доказів, з метою обєктивної перевірки в судовому засіданні доводів позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 271 КАС України передбачає, що у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, дотримання приписів ЄСПЛ та КАС України, колегія суддів вважає за необхідне витребувати письмові докази, які необхідні для розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 69, 74, 75, 160, 165, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника позивача задовольнити.

Витребувати з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) належним чином завірену копію рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 15.09.2016 р.

Витребувані документи надати в строк до 19 січня 2017 року.

У випадку невиконання вимог даної ухвали - надати письмові пояснення з обґрунтуванням причин її невиконання.

Покласти персональну відповідальність за виконання даної ухвали на міністра юстиції України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суд, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Бойко О.Я.

Суддя Єфіменко К.С.