Постанова № 63788484, 20.12.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року , о 16:05 годині,

Справа № 808/3098/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Стратулат С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-3»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування припису й постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі хибних висновків акту перевірки додержання ТОВ «Комета-3» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №08-01-007/0816 від 27.09.2016, відповідачем прийняті: припис №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016 про усунення порушень вимог ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме: привести у відповідність до вимог чинного законодавства порядок нарахування і виплати заробітної плати; про усунення порушень вимог ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», а саме: привести умови оплати праці у відповідність до вимог чинного трудового законодавства та погодити з представником трудового колективу; постанова про накладення штрафу №44 від 12.10.2016 у розмірі 1450 гривень за порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115, ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»; постанова про накладення штрафу №45 від 12.10.2016 за порушення вимог ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці».

Позивач вважає вищевказані рішення протиправними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, позапланову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; по-друге, укладення колективного договору здійснюється виключно на добровільній основі; по-третє, під час визначення посадових окладів працівників підприємством були дотримані вимоги КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» в частині забезпечення рівності трудових прав та диференціації заробітної плати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнають з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що перевірку позивача було проведено на підставі звернення районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району та отриманням згоди від Держпраці України. Щодо суті виявлених порушень представники відповідача зазначають, що, по-перше, позивач здійснював виплату заробітної плати один раз на місяць, що є порушенням вимог КЗпП України та Закону України «Про оплату праці»; по-друге, позивач не укладав колективного договору, та при цьому і не було документа, що підтверджує погодження питань оплати праці між власником або уповноваженим ним органом та представницьким органом трудового колективу, що також є порушенням вимог вищенаведених законодавчих актів. По-третє, тарифна сітка у позивача не сформована з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) відносно заступника директора, посадовий оклад якого є рівним посадовому окладу адміністратора. Просять відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.07.2016 за вх. №6113-08 на адресу ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов лист районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району №01/01-19/1074 від 15.07.2016 «Про надання інформації», в якому районна адміністрація просила включити до графіку перевірок ГУ Держпраці у Запорізькій області підприємства-мінімізатори за переліком, що додавався до листа. Під №3 в додатку до цього листа значилося ТОВ «Комета-3». Як підставу проведення перевірки в цьому додатку зазначено, що за даними податкової інспекції середньомісячний нарахований дохід на 1 працюючого за 4 квартал 2015 року склав 977,61 гривень, а за даними Пенсійного фонду керівник отримує заробітну плату на рівні мінімальної заробітної плати, а 5 застрахованих осіб з заробітною платою, менше мінімальної, за квітень 2016 року (а.с.72).

Листом №8053/4/4.2-ДП-16 від 02.08.2016 Держпраці України надало ГУ Держпраці у Запорізькій області згоду на проведення позапланових перевірок, зокрема й ТОВ «Комета-3» (а.с.73).

На підставі наказу №1332 від 21.09.2016 та направлення на проведення перевірки №862 від 21.09.2016 посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено перевірку додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно ТОВ «Комета-3», результати якої викладені в акті №08-01-007/0816 від 27.09.2016 (а.с.7-13).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- ч.ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України, що полягало у тому, що заробітна плата на підприємстві нараховується та виплачується один раз на місяць, що підтверджується відомостями нарахування заробітної плати за червень, липень, серпень 2016 року. У зазначених відомостях відсутні дані щодо нарахування заробітної плати за першу половину місяця (аванс);

- ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», що полягало у тому, що, відповідно до штатного розпису, наданого підприємством, оклад директора та головного бухгалтера складають 2900 гривень, оклад адміністратора, чергового господарського двору та заступника директора складають 1450 гривень, тобто тарифна сітка не сформована з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів);

- ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», що полягало у тому, що колективний договір на підприємстві не укладався, положення про оплату праці відсутнє, умови оплати праці визначені тільки штатним розписом, але він не погоджений представником трудового колективу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті наступні рішення:

- припис №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016 про усунення вищенаведених порушень законодавства;

- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №44 від 12.10.2016, якою на позивача за порушення ч.ч. 1, 2 ст. 115, ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» накладено штраф у розмірі 1450 гривень;

- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №45 від 12.10.2016, якою на позивача за порушення ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» накладено штраф у розмірі 14500 гривень.

Правомірність вищенаведених рішень є предметом судового розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного: по-перше, щодо підстав проведення перевірки позивача.

Позивач зазначає, що позапланову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте суд не може погодитися з таким твердженням та вважає за необхідне зауважити, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, його дія ц не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: … державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 (в редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У Постанові Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №100 від 11.02.2015 зазначено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1).

Абзацом 1 пункту 2 постанови КМУ №100 встановлено, що територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов’язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються. Згідно з додатком «Перелік територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються» до вказаної постанови, утворено Головне управління Держпраці у Запорізькій області шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Запорізькій області й Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Системний аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить про правонаступництво Державної служби України з питань праці після державної інспекції з питань праці, в тому числі й повноважень щодо державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю в розумінні ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 259 КЗпП, такий державний нагляд та контроль здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено такого порядку здійснення державного нагляду та контролю, водночас зауважив, що ГУ Держпраці у Запорізькій області в своїй діяльності керується приписами Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (надалі - Порядок № 390).

Суд вважає за необхідне погодитися із таким твердження відповідача та зазначає, що цей Порядок встановлює процедуру проведення Держінспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою КМУ від 17.11.2010 № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Враховуючи, що постановою КМУ №100 від 11.02.2015 встановлено право- наступництво ГУ Держпраці у Запорізькій області після Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області та визначення Міністерством соцполітики України порядку проведення Держпраці України та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, суд дійшов висновку про правомірність проведення перевірки ТОВ "Комета-3" на підставі Порядку № 390.

Згідно з абз.абз. 3, 4 п. 3 Порядку №390, позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позапланову перевірку позивача було здійснено на підставі звернення юридичної особи (райадміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, лист №01/01-19/1074 від 15.07.2016 «Про надання інформації»), та з отриманням згоди від Держпраці (лист №8053/4/4.2-ДП-16 від 02.08.2016).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позапланову перевірку позивача проведено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

По-друге, щодо постанови №44 від 12.10.2016: позивач не оскаржує та наявними у справі доказами підтверджується обставини того, що на підприємстві заробітна плата виплачувалася раз на місяць. Водночас, позивач вважає неправомірними покликання відповідача про обов’язковість укладання колективного договору на підприємстві.

Проте, суд не може погодитися із таким хибним та поверхневим твердженням позивача й зазначає, що, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Зазначені положення продубльовані в ч. 1 ст. 15 та ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Також форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Суд погоджується з покликанням представника позивача на те, що укладення колективного договору на підприємстві здійснюється суто добровільно, водночас, суд зазначає, що чинним законодавством встановлено чіткий алгоритм дій щодо визначення форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат та строків й порядку виплати заробітної плати в разі, якщо колективний договір на підприємстві не укладався.

Водночас, дослідженими в ході перевірки й під час судового розгляду справи та наданими до матеріалів справи документами підтверджується, що заробітну плату на підприємстві виплачували впродовж червня – серпня 2016 року один раз на місяць, умови оплати праці, визначені штатним розписом, не погоджені з представником трудового колективу. Зазначення в акті про те, що колективний договір на підприємстві не укладався, є не вимогою контролюючого органу про укладення такого, а лише передумовою для альтернативного вибору підприємства щодо порядку узгодження умов оплати праці – погодження їх з представником трудового колективу.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування постанови №44 від 12.10.2016 й припису №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016 в цій частині.

По-третє, щодо постанови №45 від 12.10.2016: в позові зазначено, що під час визначення посадових окладів працівників підприємством дотримані вимоги КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» в частині забезпечення рівності трудових прав та диференціації заробітної плати, які належать до однієї кваліфікаційної групи. Також зауважено, що недоцільним є зазначення в постанові №45 того, що оклад директора складає 1450 гривень, адже ці висновки не відповідають змісту акту перевірки.

З цього приводу суд зазначає наступне: відповідно до ст. 96 КЗпП, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Так, в акті перевірки зазначено, що, відповідно до штатного розпису, наданого підприємством, оклад директора та головного бухгалтера складають 2900 гривень, оклад адміністратора, чергового господарського двору та заступника директора - 1450 гривень, тобто тарифна сітка не сформована з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Зазначене підтверджується штатними розписами за червень – серпень 2016 року (а.с.24-26).

Отже, під час перевірки встановлено, що в вказаний період тарифна сітка на підприємстві в частині окладу заступника директора сформована без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Зазначене підтверджується наданими до матеріалів справи та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 96 КЗпП України щодо визначення посадового окладу службовця з урахуванням посади і кваліфікації працівника, позивачем сформовано тарифну сітку без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) щодо заступника директора.

При цьому суд не приймає до уваги покликання позивача на зазначення в постанові №45 недостовірних відомостей щодо окладу директора, адже за змістом постанови й самого допущеного порушення вимог законодавства про працю такі порушення допущені саме щодо заступника директора, про що, до речі, й зазначено в другій частині речення, яким констатується зміст виявленого порушення в постанові №45.

У зв’язку з цим суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування постанови №45 від 12.10.2016 й припису №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016 в відповідній частині.

Окрім того, щодо припису №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016: судом встановлено, що позивач виконав вимоги оскаржуваного припису №08-01-007/0816-0413 від 27.09.2016, про що доведено до відома ГУ Держпраці у Запорізькій області листом вих. №6 від 26.10.2016 (а.с.31).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш