Постанова № 63788444, 22.12.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року , о 14:50 годині,Справа № 808/3416/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Стратулат С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області №19730-6-03.4 від 28.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що оскаржуваною вимогою начальника відділу примусового виконання рішень (надалі Відділ) управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі ГТУЮ, відповідач) ОСОБА_1 №19730-6-03.4 від 28.10.2016 на АТ «Укрексімбанк» й філію банку у м. Запоріжжі покладено обовязок негайно з моменту отримання вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені банком та його філією, шляхом перерахування Відділу на депозитний рахунок ГТУЮ за рахунок власних коштів банку сум помилкових переказів коштів за період з 15.08.2016 по 26.09.2016, що обліковуються на рахунку №2600802139258 філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» .

Позивач не згоден із вищенаведеною вимогою та вважає її протиправною, оскільки в означений період банк не отримував від відповідача жодного платіжного документа про списання коштів з рахунків боржника, більш того, в усіх платіжних документах боржника, виконаних в вказаний період, не було зазначено отримувачем відповідача, що свідчить про те, що відповідач не є субєктом правових відносин, що виникли при здійсненні відповідних переказів коштів. Платіжні документи філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» виконані на користь тих осіб, які в них зазначені в якості отримувачів коштів. Відповідач в жодному з них не зазначений. За таких обставин виконані платежі не відповідають ознакам «помилкових переказів».

16.12.2016 позивач надав суду заяву про зміну підстав позову, в якій додано дві додаткові підстави: 1) позивач не є стороною зобовязань між стягувачами та боржником (філією «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця») в зведеному виконавчому провадженні, в рамках якого винесено оскаржувану вимогу, тому й підстав для погашення заборгованості боржника за рахунок коштів позивача немає; 2) недотримання відповідачем базових гарантій непорушності права власності: оскаржувана вимога державного виконавця спрямована на протиправне позбавлення позивача права власності на власні готівкові кошти.

Позивач просить визнати протиправною й скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області №19730-6-03.4 від 28.10.2016.

В судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги й просять задовольнити позов, виходячи із викладених в ньому підстав - з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, зазначивши в запереченнях, що державним виконавцем було накладено арешт на кошти та інші цінності боржника - ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його відокремлених підрозділів, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах, в тому числі й в банку позивача, в межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням ВП №39951778 в розмірі 13276874,12 гривень.

В постанові про накладення арешту зазначено, що арешт поширюється й на кошти, що обліковуються на рахунку філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Позивач отримав цю постанову, проте в подальшому державним виконавцем було встановлено, що поза увагою банку залишився рахунок філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» №2500802139258 в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Запоріжжя. Операції по вказаному рахунку були зупинені лише 26.09.2016 - після отримання вимоги держаного виконавця №17667-3-034 від 23.09.2016, проте мали бути зупинені в день отримання постанови про накладення арешту на кошти боржника 15.08.2016. У звязку із вищенаведеним було винесено оскаржувану вимогу, яку відповідач вважає законною та обґрунтованою й просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов надежить задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 11.08.2016 заступником начальника Відділу ОСОБА_2 при виконанні зведеного виконавчого провадження №39951778, боржником за яким виступає ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, якою накладено арешт на кошти й інші цінності боржника, у межах суми боргу за зведеним виконавчим провадженням в сумі 13276874,12 гривень, що містяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах, в тому числі в АТ «Укрексімбанк», та належать ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його відокремленим підрозділам, зокрема: філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця».

Публічне обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом №075-10/1563 від 16.08.2016 АТ «Укрексімбанк» повідомило Відділ про прийняття до виконання вищенаведеної постанови та надало інформацію щодо відсутності на рахунку ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» коштів станом на 15.08.2016.

ГТУЮ 21.09.2016 направило до філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя платіжну вимогу №1847 про стягнення з рахунку №2600802139258 філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 313747,41 гривень, яка була виконана 27.09.2016 на суму 161719,37 гривень.

23.09.2016 Відділом направлено на адресу позивача та його філії у м. Запоріжжі вимогу державного виконавця №17667-3-034, в якій зазначено, що позивач не забезпечив виконання постанови від 11.08.2016 в частині арешту коштів на рахунку філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця». У звязку з цим відповідач зобовязав позивача виконати вимоги постанови від 11.08.2016 в повному обсязі, в тому числі в частині накладення арешту на рахунок №2600802139258 філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця».

Листом №075-10/147-БТ від 26.09.2016 позивач повідомив відповідача про прийняття до виконання вищевказаної постанови від 11.08.2016 й що станом на 26.09.2016 на вказаному рахунку обліковуються кошти у розмірі 161593,93 гривень, а також, що станом на 26.09.2016 на цей рахунок не накладалися арешти.

28.10.2016 відповідачем направлено позивачеві вимогу державного виконавця №19730-6-03.4, якою АТ «Укрексімбанк» зобовязано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені АТ «Укрексімбанк» та його філією в м. Запоріжжі, шляхом перерахування Відділу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів коштів, що обліковуються за філією «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» на рахунку №2600802139258 за період з 15.08.2016 по 26.09.2016 (а.с.10-13).

Правомірність вказаної вимоги державного виконавця від 28.10.2016 є предметом судового розгляду у даній справі.

Позов належить задовольнити з огляду на наступне.

По-перше, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею другою Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обовязковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та обєктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обовязковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Суд зазначає, що п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобовязує виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень виключно у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, з системного аналізу вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що вимога виконавця може містить лише імперативи, які прямо встановлені виконавчим документом і цим Законом. Проте, до суду не надано доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження №39951778, встановлено можливість АТ «Укрексімбанк» погашати заборгованість боржника за рахунок власних -банківських - коштів. Також суд зауважує, що Законом України «Про виконавче провадження» такої можливості також не передбачено.

У звязку із цим суд погоджується із позицією позивача, що оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.

По-друге, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-III від 05.04.2001 (надалі Закон №2346-III).

Статтею пятою Закону №2346-III визначено, що суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 цього Закону, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №2346-III, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з абз.абз. 1, 2 п. 1.24 ст. 1 Закону №2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Правові наслідки здійснення помилкових переказів визначені в п. 32.3 ст. 32 Закону №2346-III, згідно з яким банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п.32.3.1).

У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором (п. 32.3.2).

Системним аналізом вищенаведених приписів законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вчинені операції по вищенаведеному рахунку філії виконувалися на підставі наданих філією платіжних документів, за реквізитами зазначеними в них. Тому вказані операції неможливо розцінити як «помилкові перекази» в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закону №2346-III.

Суд зазначає, що відповідач не був суб'єктом правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, в розумінні ст. 5 Закону №2346-III. Він набув цього статусу лише 21.09.2016, шляхом предявлення платіжної вимоги №1847, яка була частково виконана на суму 161719,37 гривень, тобто в межах наявних на рахунку коштів. Водночас, навіть в цьому випадку суд не вбачає ознак «помилкового переказу» в виконанні платіжної вимоги в межах наявних на рахунку коштів, адже цей випадок не підпадає під визначені законом ознаки помилкового переказу.

Окрім того, платіжна вимога була виставлена на суму 313747,41 гривень, проте в оскаржуваній вимозі державного виконавця не зазначено збитків, що спричинені банком Відділу та не зазначено суми, яку банку належить перерахувати за рахунок власних коштів.

Окрім того, суд приймає до уваги покликання позивача про відсутність нормативно обґрунтованого обовязку АТ «Укрексімбанк» перерахувати власні кошти в рахунок погашення заборгованості боржника в вищевказаному зведеному виконавчому провадженні, виходячи із вищевикладеного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним й документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 2756 гривень, сплачений згідно з платіжними дорученнями №3399 від 07.11.2016 на 1378 гривень (а.с.3) та №3370 від 07.11.2016 на суму 1378 гривень (а.с.4).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції №19730-6-03.4 від 28.10.2016, винесену у відношенні публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» й філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя.

Присудити на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області судові витрати у розмірі 2756 (двох тисяч семисот пятидесяти шести) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш