Постанова № 63788242, 22.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м.Житомир справа № 806/2334/16

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Забігайло Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання несвоєчасної відповіді на заяву ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність.

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області протиправною.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 23.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні такого дозволу з тих підстав, що оскільки на даний час на території Коростенського району збільшилась кількість незаконного видобування бурштину, відповідач вважає, що вказана земельна ділянка може бути використана з метою видобування бурштину. Позивач вважає таку відмову протиправною. Крім того, зазначає, що відповідачем порушено строк надання відповіді на її заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування корисної копалини загальнодержавного значення, ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуються за цільовим призначенням. Більш того, у зв"язку з тим, що набуло значного поширення незаконне видобування бурштину, це спонукатиме власників земельних ділянок видобувати корисні копалини даної категорії, тобто, проводити господарську діяльність на земельних ділянках способами, які завдаватимуть шкідливого впливу на стан земель та родючості ґрунтів, що в подальшому призведе до порушення ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення, які входять ло складу земельного фонду України. Отже, зазначає, що оскільки земельна ділянка , на яку претендує позивач знаходиться на території Коростенського району , на якій на даний час збільшилася кількість незаконного видобування бурштину, відмова ГУ Держгеокадастру є правомірною, а позов безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Встановлено, що 23.08.2016 представником позивача до Головного управління Держгеокадастру було подано заяву про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Бехівської сілської ради.

27.10.2016, відповідач листом №Я-7439/0-3542/6-16, відмовив у наданні позивачу такого дозволу. Відмова мотивована тим, що на даний час на території Коростенського району збільшилася кількість випадків незаконного видобування бурштину, який Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 (у редакції постанови від 28.12.2011 №1370) віднесений до корисних копалин. Надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування корисних копалин у разі використання земель не за цільовим призначенням, призведе до порушення принципу раціонального використання земель. (а.с.110)

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено що, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно зі частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом "Б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2016 представником позивача до Головного управління Держгеокадастру було подано заяву про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Бехівської сільської ради.

Проте, відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом №№Я-7439/0-3542/6-16 надана лише 27.10.2016.

Отже, у строк, визначений ст.118 Земельного кодексу України, відповідачем вказана заява розглянута не була. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

З огляду на викладене, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у у надання несвоєчасної відповіді на заяву ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправної відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області та зобов"язання повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви було додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, викопіювання з плану землекористування, копію свідоцтва про право власності, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі-продажу майнового паю.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому, суд зазначає, що у своїй відмові відповідачем жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначено.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована тим, що на даний час на території Коростенського району збільшилася кількість випадків незаконного видобування бурштину, який постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 (у редакції постанови від 28.12.2011 №1370) відненесено до корисних копалин. Надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування корисних копалин у разі використання земель не за цільовим призначенням, призведе до порушення принципу раціонального використання земель.

За приписами ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, зазначена у листі підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Протилежного відповідачем суду не доведено.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, при цьому останнім протилежного суду не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

З огляду на що позовна вимога про зобов"язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 23.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов ОСОБА_3 у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання несвоєчасної відповіді на заяву ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність.

Визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області протиправною.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 23.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бехівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Відшкодувати ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 1653,60 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 27 грудня 2016 р.