Рішення № 63785602, 27.12.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6084/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Дмитришин Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовами:

-ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб ОСОБА_5, Приватного нотаріуса ЛМНО Новосад О.П. ,відділу у справах дітей Шевченківської рай адміністрації Львівської міської Ради , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління, Шевченківського районного відділу ГУДМС у Львівській області про визнання недійсним договору найму, визнання права власності на квартиру ,скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування квартири з незаконного володіння, зобов'язання здійснити реєстрацію ,

- ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третіх осіб ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса ЛМНО Новосад О.П. ,відділу у справах дітей Шевченківської рай адміністрації Львівської міської Ради , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління, Шевченківського районного відділу ГУДМС у Львівській області про визнання права власності ,усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить визнати недійсним та скасувати договір найму з викупом від 29.11.1995 р. , визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 право власності на АДРЕСА_1 скасувати у Державному реєстраі речових прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , а також витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння шляхом:

- визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року,укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,та запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно,

- визнання недійсним та скасування договору №2718 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 липня 2013 року, та запису №1743114 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно,

- скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_1

та зобов'язати Шевченківський районний відділ головного управління державної міграційної служби у Л\о здійснити реєстрацію ОСОБА_1,ОСОБА_9 у спірній квартирі.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що вона ОСОБА_1 та її донька, ОСОБА_9 є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в м. Львові.У зазначеній квартирі вони проживали до липня 1996 року. 18 липня 1996 р. переїхали до Греції та планували бути там не більше двох років. Квартиру на час відсутності здали в найм ОСОБА_12. на два роки, з яким жодних договорів не укладали.

По приїзді в Україну у 1993 році їй стало відомо про те,що на підставі заочного рішення суду їх квартира перейшла у власність ОСОБА_2 А той в свою чергу продав її ОСОБА_3, після чого квартира була перепродана ОСОБА_4 Оскільки квартира вибула з її власності поза її волею ,після чого незаконно кілька разів перепродана, просить повернути їй житло у власність.

У судовому засіданні позивачка та її представник вимоги підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив, звернувся із позовом, у якому просить визнати за ним право власності на АДРЕСА_3, зобов"язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні квартирою та стягнути з ОСОБА_1 в його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 500 тис. грн.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи судом.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її донька, ОСОБА_9 є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва № 29905 від 27 жовтня 1994року про право власності на квартиру, виданого Львівською міською адміністрацією.

У спірній квартирі вони проживали постійно, а 18 липня 1996р. переїхали на тимчасове проживання до Греції.. Квартиру на час відсутності здали в найм ОСОБА_12. на два роки, з яким жодних письмових договорів не укладали.

На підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 було визнано за ОСОБА_2

У серпні 2013 року скасовано заочне рішення у справі № 1328/5711/12, справа призначалась до розгляду в загальному порядку. Ухвалою судового засідання від 17.10.2016р. позов ОСОБА_2 про визнання договору найму спірної квартири та визнання за ним права власності на спірну квартиру залишено без розгляду .

Наявність заочного рішення від 05.09.2012 року створила ряд правових наслідків, а саме:

- на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останній придбав спірну квартиру у особи, яка не мала права на укладення такого договору . Відповідно до договору був внесений запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- за договором № 2718 купівлі- продажу квартири АДРЕСА_5, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 липня 2013 року, останній придбав спірну квартиру . На підставі вказаного договору внесений запис № 1743114 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- на підставі реєстрації права власності на квартиру зареєстровано місце проживання ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_5.

У відповідності до ч. 1 ст. 221 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава гарантує рівний захист усіх суб'єктів права (ч. 1 ст. 86 ЦК України).

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 187 ЦК України власник майна має право витребувати від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.. 388 ЦК України ,якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчуджувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння у набувача за ст. 387, 388 ЦК України. Якщо в такій ситуації пред'явлений позов про визнання недійсним договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст.ст. 387, 388 ЦК України.

У зв'язку з цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування мийна у добросовісного набувача. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчужуване майно.

Відповідно до п. 26 Постанови ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 та ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Про цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатись з віндикаційним позовом - про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У даному випадку - майно - квартира за адресою АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 на підставі рішення суду , ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого.

Відтак вказане майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. А тому, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про витребування майна за правилами ст..388 ЦК України .є обґрунтованими та підставними, а тому такими, що підлягають до задоволення .

Така позиція у даній категорії справ була висловлена у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. при розгляді справи №6-218цс14, 02.09.2015 р. у справі №6-1168 цс15, 24.06.2015 р. у справі №6-251 цс 15, від 11.06.2014 р. у справі №6-52 цс 14.

Зважаючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових права на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обмежень, тому повноцінний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння останнього набувача в сукупності із скасуванням державної реєстрації права власності на осіб, що незаконно набули це право.

Як ствердила у судовому засіданні позивачка і ця обставина не спростована жодними іншими доказами, із ОСОБА_2 вона не була знайома, вперше його побачила по приїзді в Україну у липні 2013 року під час слухання справи в суді. Жодних договорів, у тому числі договору найму з правом викупу від 29.11.1995 року, з ним не укладала, відповідно не підписувала, коштів від нього не отримувала. За таких умов договір найму з правом викупу, укладений 29 листопада 1995 року між ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 просить визнати недійсним та скасувати, а також визнати за нею та ОСОБА_9 право власності на спірну квартиру..

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 277 ЦК України 1963 р. та ст. 158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. За умов наявності укладеного з ОСОБА_2 договору найму, останній не набував права власності на предмет договору, а мав лише переважне право купівлі житла у разі його продажу перед іншими покупцями, що також передбачено ч. 2 ст. 822 ЦК України. Тому наслідком реалізації переважного права є договір купівлі-продажу житла.

Права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 не набув у відповідності до вимог закону, а спосіб набуття права власності на вказану квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ніким не оспорюються.

Відтак, вимоги ОСОБА_1 про визнання договору найму недійсним та про визнання за нею і ОСОБА_9 права власності на спірну квартиру до задоволення не підлягають, оскільки такі вимоги є у даному випадку невірним способом, на переконання суду, захисту їх законних прав та інтересів.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на квартиру по АДРЕСА_1 та зобов"язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні квартирою суд вважає безпідставними та такими,що до задоволення не підлягають.

Суд приймає до уваги позицію позивачки ОСОБА_1 , у якій вона спростовує заперечення набувача про його добросовісність, зазначаючи, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчужуване майно з тих міркувань, що під час придбання спірної квартири, у ній продовжувала проживати ОСОБА_1, все її майно залишалось у спірній квартирі, покупець - ОСОБА_4 квартиру не оглядав і її мешканцями не цікавився.

Враховуючи наведене ,керуючись ст..ст. 10,62,213-215,218,209 ЦПК України , ст.218, ч. 1 ст.221, ст.ст. 386-388, 391, 392 ЦК України, суд

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння шляхом:

- визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року,укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,та запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 у Державному реєстра прав власності на нерухоме майно,

- визнання недійсним та скасування договору №2718 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 липня 2013 року, та запису №1743114 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно,

- скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_1

У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третіх осіб ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса ЛМНО Новосад О.П. , відділу у справах дітей Шевченківської рай адміністрації Львівської міської Ради, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління, Шевченківського районного відділу ГУДМС у Львівській області про визнання права власності ,усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Термін оскарження рішення 10 днів до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя Г. Б. Білінська