Рішення № 63785493, 22.12.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6219/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі :головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Химуку В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні а злі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів , -

у с т а н о в и в:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 12315,89 грн. неправомірно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

В обґрунтування вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернулась до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 16.04.2013 р. Статус безробітної ОСОБА_1 надано 16.04.2013 р. відповідно до ст..43 ЗУ „Про зайнятість населення" на підставі її заяви. У вказаній заяві відповідач підтвердила, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно. Перебуваючи на обліку відповідача отримала в центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 23.04.2013 р. по 05.08.2013 р.в розмірі 12 315, 89 грн. В порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, Львівським міським центром зайнятості встановлено, що на час звернення 16 квітня 2013 року та отримання статусу безробітного ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. У зв'язку з цим, на думку позивача, відповідачу безпідставно були виплачені грошові кошти у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 12315,89 грн.., які підлягають стягненню з відповідача на користь МЦЗ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та дав пояснення, аналогічні змісту позову.

Відповідач позовні вимоги заперечила та пояснила, що на час звернення з заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснювала, прибутків від такої діяльності не отримувала, а тому підпадала під визначення ,,безробітного, яке містить ч.1 ст. 1 Закону України ,,Про зайнятість населення". У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши доводи сторін,вивчивши матеріали справи ,суд приходить до переконання, що позов до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається , що 16 квітня 2013 року ОСОБА_1подала до Львівського міського центру зайнятості заяву щодо надання їй статусу безробітного. В заяві зазначила, що на час звернення трудовою діяльністю не займається та не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. На підставі поданої заяви відповідач була зареєстрована як така, що шукає роботу, та 16 квітня 2013 року їй було надано статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до Законів України ,,Про зайнятість населення" та ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно довідки Львівського міського центру зайнятості за період з 23 квітня 2013 року по 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 12315,89 грн.

В порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, Львівським міським центром зайнятості встановлено, що на час звернення 16 квітня 2013 року та отримання статусу безробітного ОСОБА_1 значилась зареєстрованою як фізична особа-підприємець.

Однак, постановою господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року, яка набрала законної сили, ухвалено припинити підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої державним реєстратором Львівського міського управління юстиції 10.02.2014 року заява фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1щодо припинення підприємницької діяльності не подавалась. 06.10.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено судове рішення господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що не пов'язане з її банкрутством. 31 липня 2013 року в ЄДР внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Із довідки про відсутність заборгованості із сплати податків ,зборі №1313072200247 віл 24.07.2013 р. ,виданої ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Мін доходів Л\о вбачається, що рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено 15.05.2006 р. за № 8303 .

За змістом ч.1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5067-VI ,,Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Статтею 4 Закону України ,,Про зайнятість населення" визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 31 та ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На підставі викладеного,суд вважає, що ОСОБА_1 на час звернення з заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснювала, прибутків від такої діяльності не отримувала, а тому підпадала під визначення ,,безробітного, яке містить ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».

Підприємницька діяльність відповідачки припинена судовим рішенням ще в 2006 році, а тому, звертаючись із заявою про надання статусу безробітного в квітні 2013 року, відповідач була впевнена, що вказує достовірні відомості, оскільки фактично з 2006 року підприємницькою діяльністю не займалась та вважала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

За таких обставин суд не вбачає в діях відповідача умислу на зловживання своїми обов'язками чи надання неправдивих відомостей, що виключає відповідальність, передбачену ч.3 ст. ст. 36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відтак, позов суд вважає безпідставним та таким,що до задоволення не підлягає.

Керуючись ст..ст.10,62,213-215,218,209 ЦПК України, ст..1166 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом десяти днів.

Суддя Г. Б. Білінська