Ухвала суду № 63784322, 29.11.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1306/9146/2012

Провадження № 4-с/442/158/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.,

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на дії державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ :

31.10.2016 року заявник звернувся до суду зі скаргою, якою просить визнати рішення державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у провадженні №503459978 від 30.09.2016 року неправомірними; скасувати таку постанову; зобовязати державного виконавця поновити виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №1306/9146/2012 від 25.12.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 47783,72 грн. та 477,84 грн..

30.09.2016 року державним виконавцем Мостиського РВДВС ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_2, було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Однак вважають таку незаконною, оскільки чинним законодавством не передбачено обовязковість явки представника стягувача при вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Разом з тим оскаржувана постанова, не містить мотивів її винесення, із тексту неможливо встановити, які саме дії стягувача перешкоджають провадженню виконавчих дій.

Представник заявника подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримання заявлених вимог.

Державний виконавець ВДВС Мостиського РУЮ ОСОБА_2 також подала клопотання про розгляд справи без її участі разом з письмовим запереченням на скаргу. В скарзі просила відмовити з тих підстав, що постанова про повернення виконавчого листа винесена законно, так як описати майно боржника 1/2 частину будинку та передати на зберігання не вдалося через відсутність зберігача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 30.09.2016 року державним виконавцем Полянською Оленою Михайлівною Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, а саме ПАТ «ВІ Ей ОСОБА_5» виконавчого листа №1306/9146/2012, виданого 25.12.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 48261,56 на підставі п.4 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, зазначено, що згідно інформаційної довідки за боржником зареєстроване нерухоме майно. Державним виконавцем неодноразово скеровано лист стягувачу №09-23/4831 від 27.07.2016 року, та №09-23/5653 від 12.09.2016 року щодо забезпечення присутності представника стягувача для проведення виконавчих дій ( опису майна боржника та передачі на зберігання), однак він не зявився. На все майно накладено арешт.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження"встановлює, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Слід згадати, що згідно п. 4 Розділу II Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 р. № 656/5(далі - Тимчасовий порядок), державний виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Зберігачами можуть бути боржник, член його сім'ї або інші особи, у тому числі Організатор та/або особи, визначені головними управліннями юстиції у місті Києві та областях, що беруть участь в експерименті, шляхом проведення відкритого конкурсу.

Зберігачем нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та іншого майна, яке не потребує передачі на зберігання з об'єктивних причин (верстати, механізми, станки, устаткування тощо), призначається боржник або член його сім'ї, які забезпечують зберігання майна безоплатно.

В інших випадках з метою забезпечення схоронності майна це питання врегульовується відповідною угодою між зберігачем, регіональним органом державної виконавчої служби та Організатором. У цьому разі оплатапослугзберігання здійснюється Організатором у межах коштів, отриманих як винагорода Організатору.

Враховуючи встановлені вище обставини та наведені вимоги Закону України „Про виконавче провадження» суд дійшов до висновку, що державним виконавцем не в повному обсязі вчинено виконавчі дії, не вжито належних заходів з яких неможливо визначити боржника чи іншу особу як зберігача нерухомого майна, те, що не взято до уваги заяву стягувача про неможливість зявитися для проведення опису майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому слід визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу, а також слід скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стосовно вимог заявника в частині зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження, такі є передчасними виходячи з вимог ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 51Закону України "Про виконавче провадження" згідно яких у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів із дня надходження рішення суду, виконавчого документа.

Керуючись ст. ст.210,386,387 ЦПК України, ст. ст.6,11,30,31,47,57 Закону України "Про виконавче провадження", суд ,-

УХВАЛИВ:

Скаргу задоволити частково.

Визнати рішення державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у провадженні №503459978 від 30.09.2016 року неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві у провадженні №503459978 від 30.09.2016 року з приводу виконавчого листа №1306/9146/2012 від 25.12.2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 47783,72 грн. та 477,84 грн.

В решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом пяти днів з дня її проголошення та іншими заінтересованими особами протягом пяти днів з дня її оголошення.

Суддя А.П. Хомик