Ухвала суду № 63781886, 28.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/589/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2161/2016

Єдиний унікальний номер 229/589/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/2161/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Панова Т.Л.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Познах», в інтересах якого діє ОСОБА_1, на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2016 року по цивільній справі за позовною заявою Селянського (Фермерського) господарства «Познах» до ОСОБА_2 про спонукання до виконання умов договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив:

У лютому 2016 року Селянське (фермерське) господарство «Познах» (далі за текстом СФГ «Познах») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання умов договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Вказувало, що 26 квітня 2005 року між ним та відповідачем укладений договір оренди, відповідно до умов якого вона передала СФГ «Познах» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,980га, яка знаходиться на території Орлівської сільської ради. Вказаний договір було зареєстровано в Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 26 квітня 2005 року за №04.05.170.00018.

Згідно п. 8 договору строк його дії 5 років, після закінчення строку дії договору орендар має право поновлення його на новий строк. Відповідно акту прийому передачі земельної ділянки вказана земельна ділянка передана СФГ «Познах» в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також вказувало, що 01 жовтня 2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про продовження строку дії договору оренди до 10 років, починаючи з дня дати реєстрації; та абзацу другого пункту 9 договору щодо розміру та строку виплати орендної плати. Додаткова угода зареєстрована в установленому законом порядку 24 грудня 2009 року.

Восени 2015 року СФГ «Познах» виявило, що відповідач у порушення умов договору оренди самостійно обробила вищевказану земельну ділянку та засадила її сільгоспкультурою. Про порушення умов договору оренди було складено акт. Після цього випадку СФГ «Познах» звернулось до відповідача з листом, в якому просило утриматись від подальшого порушення договору оренди та підтвердити факт продовження договірних відносин. Відповідь на вказаний лист відповідач не надала.

Посилаючись на те, що обставини, які вказані в ст.31 Закону України «Про оренду землі», що припиняють договір оренди, не настали, а також, що ОСОБА_2 порушила вимоги ст.24 Закону України «Про оренду землі» та п.30 договору оренди землі, а також права позивача на орендовану земельну ділянку, чим спричинила збитки, просило спонукати ОСОБА_2 орендодавця земельної ділянки, площею 5,980га, що розташована на території Орловської сільської ради, виконувати умови договору оренди земельної ділянки від 26 квітня 2005 року і додаткової угоди до нього від 01 жовтня 2009року та утриматися від неправомірних дій у вигляді проведення культивації, оранку сівбу, дискування, посіву та інших сільськогосподарських робіт, які перешкоджають СФГ «Познах» використовувати вищевказану земельну ділянку у відповідності до умов договору оренди землі від 26 квітня 2005 року; зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 5,980га, яка знаходиться на території Орловської сільської ради та перебуває у власності ОСОБА_2 шляхом заборони проводити культивацію, оранку, сівбу, дискування, посів та інші сільськогосподарські роботи на даній земельній ділянці. Зобовязати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку у користування СФГ «Познах» згідно договору оренди від 26 квітня 2005 року та додаткової угоди від 01 жовтня 2009 року; зобовязати ОСОБА_2 не чинити перешкоди СФГ «Познах» використовувати вищевказану земельну ділянку у відповідності до умов договору оренди землі від 26 квітня 2009 року та додаткової угоди від 01 жовтня 2009 року на період його дії до 25 грудня 2019 року шляхом не допуску до обробки вищевказаної земельної ділянки СФГ «Познах» та самовільної обробки та посіву всупереч умовам договору.

Рішенням Дружківського міського суду від 01 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог СФГ «Познах» відмовлено.

В апеляційній скарзі СФГ «Познах», в інтересах якого діє ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначив, що ухвала Дружківського міського суду від 24 червня 2016 року є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм діючого законодавства, а саме ст. 232 ЦПК України. Відповідач не надала доказів того, що вона не зявилась в судове засідання та не повідомила про причини неявки з поважних причин. Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідач зазначила, що їй не було відомо про розгляд справи, однак з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв про місце та час слухання справи телефонограмою. Крім того, оскільки відповідач проживає на не підконтрольній Україні території, суд викликав її через оголошення в газеті «Урядовий курєр».

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення вказувала на наявність у неї доказів, які мали б істотне значення для вирішення справи по суті, однак цих доказів суду так і не надала. Суд першої інстанції два рази розглядав справу на підставі одних і тих самих документів та фактів, проте у рішенні прийшов до різних висновків. Тому, на думку позивача, законних підстав для перегляду заочного рішення у суду не було.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що строк договору оренди укладено строком на 10 років з дня їх реєстрації, тобто з 26 квітня 2005 року по 26 квітня 2015 року. Додаткова угода містить посилання на день реєстрації договору, яким є 26 квітня 2005 року, а не додаткової угоди. Проте, реєстрація додаткової угоди відбулася 24 грудня 2009 року, тому договір діє до 24 грудня 2019 року.

Дія договору оренди землі не припинялась, а продовжувалась, про що свідчить діяльність господарства та дії відповідачки у справі. В матеріалах справи є копія розписки про отримання відповідачем орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за 2015 рік. Крім того, про подовження дії договору оренди свідчить той факт, що за користування земельною ділянкою відповідач отримувала орендну плату.

В судовому засіданні апеляційного суду представник СФГ «Познах» доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга СФГ «Познах» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Частинами першою - п'ятою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, останній підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Вказаною нормою не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та СФГ «Познах» укладений договір оренди землі б/н, б/д, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,980 га, яка знаходиться на території Орлівської сільської ради.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строк дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі у розмірі 1100 гривень на рік. Орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 15 листопада поточного року. Розмір орендної плати переглядається щорічно.

Зазначений договір оренди зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 26 квітня 2005 року.

01 жовтня 2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про викладення абзацу 1 пункту 8 договору таким чином: «Договір укладається на термін 10 років, починаючи з дня дати реєстрації»; та абзацу другого пункту 9 договору щодо розміру та строку виплати орендної плати.

Додаткова угода зареєстрована у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 24 грудня 2009 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди землі укладено строком на 10 років, діяв він до 26 квітня 2015 року і правильно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що додатковою угодою строк дії договору продовжено на 10 років, тобто строк дії договору спливає у 2019 році. Висновок суду першої інстанції підтверджується умовами договору оренди, оскільки додатковою угодою до договору оренди землі передбачено саме зміну строку дії договору з 5 років на 10 років.

За 60 днів до закінчення строку дії договору оренди землі, як зазначено п.8 договору оренди землі, орендар не повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а навпаки обробив і засіяв земельні ділянки без узгодження з орендодавцем ОСОБА_2.

Між тим, після збору врожаю позивачем, ОСОБА_2 листом від 14 вересня 2015 року повідомила позивача про повернення їй земельної ділянки у звязку із закінченням строку договору та бажанням обробляти земельні ділянки самостійно, що узгоджується з положеннями ст.775 ЦК України та ст.95 ЗК України.

Таким чином, СФГ «Познах» не було дотримано вимоги, визначеної ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», щодо повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк.

Після збору врожаю восени 2015 року позивач припинив користуватися земельною ділянкою відповідачки і не обробив її разом з іншими ділянками.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами не відбулося поновлення договору оренди землі, укладеного 26 квітня 2005 року, а відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді спонукання до виконання умов договору оренди землі, строк дії якого закінчився, не ґрунтується на вимогах закону. Інші вимоги позивачем не заявлялися.

Доводи про те, що ОСОБА_2 у 2015 році отримала від позивача орендну плату за 2015 рік, що свідчить про те, що вона визнавала наявність та дію договору оренди, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки саме орендарем в 2015 році використовувалася земельна ділянка, а тому були підстави для отримання орендної плати.

Посилання на те, що судом було винесено заочне рішення про задоволення позовних вимог, після чого на тих же самих доказах суд постановив протилежне рішення, для чого були відсутні підстави, не може бути прийнятим до уваги, оскільки при ухваленні заочного рішення сторони були відсутні та не надавали свої обґрунтування чи заперечення проти позову. При ухваленні оскаржуваного рішення судом були враховані пояснення сторін і з урахуванням наданих доказів та вимог закону ухвалено рішення.

Доводи про те, що не було підстав для прийняття ухвали про скасування заочного рішення в даному випадку не впливають на правильність висновків суду при ухваленні оскаржуваного рішення.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи,приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Познах», в інтересах якого діє ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: