Рішення № 63781708, 27.12.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/10041/16-ц

2/243/4830/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року м. Слов?янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.

при секретарі Малиновській І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Слов?янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВАТ «Содовий завод» про стягнення індексації заробітної плати, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її трудових прав.

У позовній заяві позивачем було зазначено про те, що вона працювала у відповідача з 17 квітня 1973 року по 01 червня 2000 року. Рішенням Слов'янського міського суду від 13.09.2000 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 1029 грн. 61 коп. При їїзвільненніз підприємства відповідач зобовязаний був провести з нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Виконавчий лист за вищезазначеним рішенням був своєчасно наданий до Слов'янського ВДВС, але відповідачем рішення суду не виконане до теперішнього часу. Індексація заробітної плати також не була нарахована та не виплачена. Посилаючись на положення ст. ст.115, 116, 117, 221, 232, 233, 237-1, 241-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивач просить стягнути з відповідача на його користь індексацію заробітної плати за період з 01 липня 2000 року по 05 грудня 2016 року в сумі 5150,32 грн. 14 грудня 2016 року позивачем на адресу суду надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на положення статті 117 КЗпП України, постанову КМУ «Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати» від 08 лютого 1995 року, виходячи із середньоденної заробітної плати 06 грн. 44 коп. (заробітна плата у квітні 2000 р. 25,63 грн. + заробітна плата у травні 2000 р. 27,19 грн./ ( кількість відпрацьованих робочих годин у квітні 2000 р. 32,8 год. + кількість відпрацьованих робочих годин у травні 2000 р. 32,8 год.) х 8 робочих годин = 06 грн. 44 коп., та кількості робочих днів згідно відомостей Міністерства праці та соціальної політики України за час затримки розрахунку, починаючи з 02 червня 2000 року по 05 грудня 2016 року, просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 26648,33 грн.

Позивач ОСОБА_1 була належним чином сповіщена про дату, час та місце судового розгляду, але не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, подала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не використав наданого законом права на безпосередню участю у судовому засіданні. 14 грудня 2016 року до суду було подано заяву за № 01-23/816 ліквідатора ВАТ « Содовий завод» з клопотанням про проведення розгляду справи у відсутність представника відповідача. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнані у повному обсязі. На обґрунтування запереченьна позовбуло зазначено про те, що відносно підприємства відкрито процедуру банкрутства, внаслідок чого ВАТ «Содовий завод» не має можливості визнати позовні вимоги окрім суми основної заборгованості з заробітної плати, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури була нарахована за даними бухгалтерського обліку. Ліквідатор не може збільшити реєстр кредиторів, котрий з часу затвердження господарським судом є незмінним.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані сторонами по справі докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24 квітня 1973 року по 01 червня 2000 року (наказ № 403 від 17.04.1973 р. та № 282 від 01.06.2000 р. відповідно) працювала на посаді прийомоздавача вантажів залізничного цеху ВАТ «Содовий завод».На час звільнення ОСОБА_1 з підприємства мала місце заборгованість по заробітній платі у сумі 1029,61 грн.

Рішенням Слов?янського міського суду Донецької області від 13.09.2000 року з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 1029,61 грн. /а.с.6/.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43 Конституції України) захищається законом.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначенихсум. В разі спору про розмірсум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріалами справи встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 між сторонами по справі був відсутній спір про розміри належних позивачці сум.

Згідно з частиною 1статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ « Содовий завод», постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, яка ухвалою Господарського суду Донецької області від 11 вересня 2012 року продовжена до 27 січня 2013 року. Станом на 27 грудня 2016 року зазначена справа пробанкрутство відповідача не розглянута по суті.

На зазначені обставини було також зроблено посилання ліквідатора ВАТ «Содовий завод» у заяві від 14 грудня 2016 року.

Частиною 4 статті 12 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено,що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання та неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань,щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування,податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобовязання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобовязання не застосовується. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу порушення ВАТ «Содовий завод» законодавства про оплату праці з передбачених статтями 116 та 117 КЗпП України підстав.

Норми трудового права частини 1 статті 116 та частини 1 статті 117 КЗпП України, структурно віднесені до розділу VII « Оплата праці» зазначеного Кодексу.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, тому відсутні підстави для висновку про те,що на правовідносини про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,поширюється дія мораторію.

Та обставина, що відносно відповідача порушена справа про банкрутство не може безумовно свідчити про відсутність його вини у виплаті працівникові належних при розрахункові коштів, як і сама по собі їх відсутність у роботодавця не виключає його відповідальність.

Розрахунок середнього заробітку для таких виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з наступними змінами), виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи,що передували події,з якою повязана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що згідно позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за період з 02 червня 2000 року по 05 грудня 2016 року включно, суд вважає за необхідне стягнути в межах заявлених позовних вимог наступну суму.

Відповіднодовідомостей із довідки відповідача /а.с.8/ про розмір заробітної плати позивачки ОСОБА_1 за квітень 2000 року 25 грн. 63 коп. (відпрацьовано 32,8 години) татравень 2000 року - 27 грн. 19 коп. (відпрацьовано 32,8 годин), при тривалості денного робочого часу 8 годин, середньоденна заробітна плата складає: (25,63 + 27,19):(32,8 години + 32,8 годин) х 8 годин = 06 грн. 44 коп.

Кількість робочих виходів позивачки з урахуванням її графіку роботи при 5-денному робочому тижні, за офіційно опублікованими статистичними даними « Про норму тривалості робочого часу» у листах Міністерства праці та соціальної політики України складатиме: у 2000 році з 02 червня 150 робочих днів (лист № 17-1735 від 12.05.2000 року), у 2001 році 251 робочий день (лист № 13-4796 від 20.11.2000 року), у 2002 році 251 робочий день (лист № 010-1201 від 23.11.2001 року), у 2003 році 251 робочий день (лист № 010-1135 від 06.11.2002 року), у 2004 році 253 робочих дні (лист № 03-3/7221-013-15 від 18.11.2003 року), у 2005 році 251 робочий день (лист № 03-3/10426-036-15 від 12.10.2004 року), у 2006 році 250 робочих днів (лист № 7881/0/14-05/036-15 від 04.10.2005 року), у 2007 році 251 робочий день (лист № 6540/0/14-06/13 від 09.10.2006 року), у 2008 році 252 робочих дні (лист № 6884/0/14-07/13 від 18.09.2007 року), у 2009 році 251 робочий день (лист № 10338/0/14-08/13 від 30.09.2008 року), у 2010 році 251 робочий день (лист № 9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 року), у 2011 році 250 робочих днів (лист № 9111/0/14-10/13 від 25.08.2010 року), у 2012 році 251 робочий день (лист № 8515/1/14-11/13 від 23.08.2011 року), у 2013 році 242 робочих дні (лист № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 року), у 2014 році 251 робочий день (лист № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 року), у 2015 році 250 робочих днів (лист № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року), у 2016 році (до 05 грудня 2016 року) 231 робочий день. Загальна кількість робочих днів за період з 02 червня 2000 року по 05 грудня 2016 року включно 4137 робочих днів.

Виходячи з цього, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 26648 грн. 33 коп. (06 грн. 44 коп. х 4137 робочих днів = 26648 грн. 33 коп.), який і підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Згідно положення ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру , зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїНаказом Держкомстату України 13.01.2004 року № 5та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, до фонду оплати праці входить фонд основної заробітної плати та фонд додаткової заробітної плати, який включає у тому числі суми виплат, повязаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати. Таким чином, належна позивачу заробітна плата 1029,61 грн. за рішенням Словянського міського суду від 13.09.2000 року підлягала індексації.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь індексацію заробітної плати за рішенням Словянського міського суду від 13.09.2000 року за період з 01 липня 2000 року до 05 грудня 2016 року, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у частині стягнення індексації за період з 01 жовтня 2000 року до 01 грудня 2016 року, оскільки судом рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати було ухвалено 13 вересня 2000 року. Таким чином, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, сума індексації складатиме: 1029,61 грн. х 408,55 % (приріст індексу споживчих цін за період з 01 жовтня 2000 р. до 01 грудня 2016 року) / 100 % = 4206,47 грн.

При зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та розяснень, викладених у пункті 35 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосуваннясудами законодавства про судові витратиуцивільних справах», підлягає стягненню судовий збір усумі 551грн. 20 коп. за вимоги майнового характеру (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати).

Керуючись статтями 11, 60,88, 212-215 Цивільно - процесуального кодексу України, статтями 115, 116, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: Донецька область, мсто Словянськ, вулиця Чубаря, 91 ( р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, індексацію заробітної плати за період затримки виконання рішення суду за період з 01 жовтня 2000 року до 01 грудня 2016 року у сумі 4206 грн. 47 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2000 року до 05 грудня 2016 року у сумі 26648 грн. 33 коп., а в загальній сумі 30854 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: Донецька область, мсто Словянськ, вулиця Чубаря, 91 ( р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь держави (одержувач коштів Словянське УК/м. Словянськ/ 22030001, розрахунковий рахунок 31210206700075, код платежу 22030001, ЄДРПОУ банку 37803368, ЄДРПОУ суду - 26503448 МФО 834016 Банк ГУДКУ у Донецькій області) судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Слов?янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_2