Рішення № 63778107, 26.12.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11412/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.02.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 4525,14 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості.

Зазначають, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, він складається з Заяви позичальника, Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті.

Вказують на те, що згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Зазначають, що Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а останній в порушення зазначених норм закону та умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.08.2016 року має заборгованість в розмірі 12 331,06 грн., яка складається з наступного: 4396,62 грн. - заборгованість за кредитом; 2779,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3868,92 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості у розмірі 1286,40 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідача на їх користь зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача та відповідач не з'явились, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву, згідно якої останній просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, відповідно до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 29 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк», із Заявою про оформлення на його ім'я кредитної картки з лімітом кредитування 100 грн. під 2,5% річних (а.с. 4).

Як вбачається зі змісту зазначеної Заяви відповідача, вона містить застереження наступного змісту: «Я ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді». На заяві міститься підпис ОСОБА_1 про тримання 29 вересня 2007 року картки банку.

Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, частина перша статті 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При системному аналізі зазначених норм чинного цивільного законодавства України з врахуванням тих правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що Заява відповідача дійсно складає кредитний Договір, який вважається укладеним 29.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, оскільки саме в цей день він був ознайомлений із фінансовими умовами надання кредиту та отримав банківську карту з лімітом кредитування 100,00 грн., у зв'язку з чим до відносин, які склалися між сторонами підлягають застосуванню норми ст.ст. 1054-1056-1 Параграфа 2 ЦК України (Кредит).

Так стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони в Заяві погодили, що Банк має право в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору з урахуванням обраної відповідачем послуги Банку, відповідачем було отримано кредитну карту зі встановленим лімітом кредитування 100 грн.

При цьому відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим за кредитним договором утворилася заборгованість у вигляді неповернутого кредиту, несплачених відсотків та нарахованих штрафних санкцій.

11 лютого 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.02.2013 року (а.с.5).

Відповідно до умов такої Генеральної угоди, банк взяв на себе зобов'язання зменшити розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором - Заявою про отримання кредитної карти від 29 вересня 2007 року, у зв'язку з чим вважати розмір заборгованості по кредиту 4834,16 грн.

Відповідно до п. 1.1.3 Генеральної угоди сторони погодили строк повернення кредиту до 29 лютого 2016 р.; розмір кредиту вважати 4525,16 грн., розмір щомісячного платежу визначити у сумі 164,17 грн. (п.2.1. Генеральної угоди), розмір залишку на рахунку - 309,00 грн. як гарантія виконання зобов'язань щодо повернення кредиту (п.1.2. Генеральної угоди).

У п.2.2. Генеральної угоди сторони погодили розмір штрафу, який підлягає сплаті у випадку прострочення погашення кредиту на строк понад 32 дні - 1335,25 грн.

Судом достовірно встановлено, що відповідачем грошові кошти (кредит) були отримані в повному обсязі, в той же час останнім зобов'язання за Генеральною угодою та Умовами і правилами надання продукту кредитних карт щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісії належним чином не виконано, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 14.08.2016 року становить 12 331,06 грн., яка складається з наступного: 4396,62 грн. - заборгованість за кредитом; 2779,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3868,92 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості у розмірі 1286,40 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.3).

Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання ) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що з 14 серпня 2016 року (день здійснення розрахунку заборгованості) по день ухвалення рішення, відповідачем зазначена сума заборгованості в добровільному порядку не погашена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора у зобов'язанні, яке виникло між ним та відповідачем, у зв'язку з чим його вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 4396,62 грн. - заборгованість за кредитом; 2779,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3868,92 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 1286,40 грн. - штрафи є доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 525, 526, 536, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 634, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570,

- заборгованість за кредитним договором - Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов и правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.02.2013 року в загальному розмірі - 12331,06 грн.

- судовий збір в розмірі - 1 378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко