Ухвала суду № 63776312, 28.12.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/13626/16ц

Провадження № 2зз/712/42/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді Романенко В.А.

при секретарі Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст.. 154 ЦПК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Приватний нотаріус Черкаського міського округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на 63/100 частин нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в м. Черкаси, по бульвару Шевченка/вулиці Дашковича Остафія, 224 /30, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Приватний нотаріус Черкаського міського округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 712/13626/16-ц).

Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії щодо використання та розпорядження 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в м. Черкаси, по бульвару Шевченка/вулиці Дашковича Остафія, 224/30, в тому числі шляхом передачі їх у власність чи користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц.

ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що як власника майна його позбавлено можливості використовувати дане приміщення. Суд накладаючи арешт на майно та забороняючи його використання та розпорядження не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення. Дана ухвала суду грубо порушує його права та перешкоджає господарській діяльності. В ухвалі не наведено жодного доказу відносно того, що він здійснює дії які направленні на відчуження майна, пошкодження, знищення. В звязку з ухваленням оскаржуваною ухвалою зупинено господарську діяльність, оскільки укладені господарські договори з третіми особами. Просить суд скасувати заходи забезпечення позову встановлені в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року повністю.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні заяву підтримали в повному обсязі.

Представники ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заперечували проти заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову та подані документи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання скасування заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. В силу ч. 3 ст. 151 цього Кодексу, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як розяснено у п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Частиною третьою ст. 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У Рішенні Конституційного Суду України від 31.05. 2011 року №4-рп/2011 у справі №1-18/2011за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_13 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову (частина третя статті 152, частина четверта статті 153, стаття 155, пункт 2 частини першої статті 293 Кодексу). Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Згідно з п. 4 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно норм ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Відповідно до ч. 3 цієї статті, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову (ч. 5).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_10 відповідно до довіреності від 26 жовтня 2016 року уповноважив ОСОБА_14 подарувати ОСОБА_3 63/100 частини нежитлового приміщення магазину «Юність», що знаходиться за адресою м. Черкаси, бульвар Шевченка/вулиця Дашкевича Остафія, буд. 224. В подальшому відповідно до договору дарування частини приміщень від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_14 на підставі доручення подарував ОСОБА_3 вищезазначене приміщення. 03 листопада 2016 року відповідно до договору дарування частини нежитлових приміщень ОСОБА_3 подарував дані приміщення ОСОБА_1. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на дане приміщення накладено обтяження відповідно до іпотечного договору від 10.11.2016 року, субєкт обтяження ОСОБА_4.

Предметом спору є правочини на підставі яких відповідачем була набута у власність частина нежитлового приміщення, а саме 63/100 частини магазину «Юність», що розташовані в м. Черкаси по бульвару Шевченка/вул. Дашкевича Остафія, 224/30 (нежитлові приміщення з № 1-1 по № 1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею 706,2 кв.м). Ринкова вартість даних приміщень позивач оцінює 38325000 грн. Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що відповідачами були порушенні вимоги закону, оскільки він не надавав нікому доручення на відчуження частини приміщення, дані дії були спрямовані на незаконне заволодіння його майном.

Тому суд вважає, що в частині скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та заборони передачі його у власність будь-яким особам заява не підлягає до задоволення, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку розпорядження відповідачем належним йому майном, в цій частині заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами. Крім того Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову надавати оцінку доводам сторін, щодо обставин, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

В іншій частині вжитих заходів забезпечення позову, доводи заяви про скасування в звязку з ти, що ОСОБА_1 заключив договори оренди на спірне приміщення з рядом юридичних осіб - ДП «Адідас України» та ФОП ОСОБА_15, згідно яких останніми здійснюється орендна плата та в наслідок заборони суду на використання вказаного приміщення зазначені особи не можуть здійснювати будь-які дії щодо використання майна, дають суду підстави для скасування даних заходів з метою збалансування інтересів сторін, забезпечення співмірності вжитих заходів, враховуючи що даний вид забезпечення позову призводить до позбавлення можливості вести господарську діяльність особами, які не є учасниками спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в м. Черкаси, по бульвару Шевченка/вулиці Дашковича Остафія, 224/30, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц

На підставі викладеного, керуючись ст. 154 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України задоволити часткво.

Скасувати заходи забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в м. Черкаси, по бульвару Шевченка/вулиці Дашковича Остафія, 224/30, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц.

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: