Ухвала суду № 63775270, 22.12.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю., за участю позивача та представника відповідача ОСОБА_1 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування приватизації,

В С Т А Н О В И Л А :

01 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулося в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив скасувати свідоцтво на приватизацію кімнати №192 гуртожитку, що знаходиться в м. Рівне по вул. Відінська, 37 , як незаконне, видане без його погодження та визнати приватизацію недійсною.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що був зареєстрований у кімнаті № 192 гуртожитку, що знаходиться в м. Рівне по вул. Відінська, 37, в звязку з чим має право на вказану кімнату.

Вважає, що приватизацією кімнати було порушено його права.

Із цих підстав просив позов задовольнити.

______________

Провадження № 22-ц/787/2242/2016 Головуючий у 1 інстанції : Куцоконь Ю.П.

Доповідач : Григоренко М.П.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що в кімнату № 192 в будинку № 37 на вул. Відінська в м. Рівне він вселився в серпні 2001 році на законних підставах (по договору), а через деякий час (місяць-два) приніс коменданту гуртожитку ОСОБА_5 ще й ордер на житло. Він проживав у даному житлі на законних підставах.

Вказує, що відповідно до Конституції України кожному гарантується недоторканість житла.

Вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні його позову, чим фактично перетворив його на безхатченка.

Із цих підстав просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на законних підставах із дотриманням встановленого порядку здійснила приватизацію кімнати № 192 в будинку № 37 по вул. Відінська в м. Рівне і будь-які порушень прав та інтересів позивача при цьому допущено не було.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Позивач не конкретизував належним чином у своїй апеляційні скарзі, які саме порушення були допущені судом першої інстанції, що призвело, на його думку, до ухваленням судом незаконного рішення у даній цивільній справі.

При вирішенні даної цивільної справи судом першої інстанції вірно було взято до уваги висновки, які містяться у рішеннях Рівненського міського суду від 16 квітня 2010 року та Апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ВАТ «Рівнеазот» про вселення в гуртожиток, визнання ордера на жиле приміщення недійсним та зустрічним позовом ВАТ «Рівнеазот» до ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням, згідно яких було встановлено, що в свій час ОСОБА_3 вселився у спірну кімнату не на підставі спеціального ордера, а на підставі договору найму, строк дії якого закінчився ще 01 лютого 2004 року і саме із цієї дати останній вважається таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

При цьому, вказаними судовими рішеннями було підтверджено право ОСОБА_4 на проживання у спірній кімнаті, в яку остання вселилась вже після закінчення договору найму, який був раніше укладений із позивачем.

Та обставина, що позивач продовжує до цього часу бути зареєстрованим в спірній кімнаті, не проживаючи в ній фактично із 2006 року, на розсуд колегії суддів, ще не означає наявність у останнього права на користування цією кімнатою на даний час, оскільки право проживання у гуртожитку може виникнути лише із підстав, передбачених чинним законодавством, а саме, на підставі виданого спеціального ордеру або на підставі договору найму.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

ОСОБА_7