Рішення № 63768653, 27.12.2016, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2449/16-ц

Провадження № 2/663/927/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року м. Скадовськ

Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря Замятіної В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовськ Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про захист прав споживачів, зазначаючи, що 28.07.2016 між ним та відповідачем укладено Договір № 00491 фінансового лізингу, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання придбати та передати йому комбайн із зазначенням його характеристик вартістю 940 000 грн. 01.08.2016 на виконання умов договору позивачем сплачено авансовий платіж в сумі 94 000 грн. 17.08.2016 відповідач повідомив про неможливість виконання умов договору та придбання обумовленого транспортного засобу, з підстав відсутності його на території України та рекомендував звернутися із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та вирішення питання повернення авансу. Проте вимога позивача про повернення йому сплаченого авансового платежу залишилась без виконання. Відмову відповідач мотивував тим, що вищевказаний платіж являється платежем за оформлення договору. З наведених підстав, а також посилаючись на існування істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживача, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00491, укладений 28.07.2016 між ним та ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА», стягнути з відповідача сплачений авансовий платіж.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, що вказані в позовній заяві.

Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» явку представника в судове засідання не забезпечено. Представник надіслав заперечення проти позову в яких просив відмовити у задоволенні заявлених в ньому вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі Закон 723/97-ВР) визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з положеннями цієї статті зазначеного закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону 723/97-ВР відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Предметом договору лізингу, згідно ст. 3 цього ж Закону може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 6 Закону 723/97-ВР встановлені вимоги до договору фінансового лізингу, за якими договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу визначені:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд встановив, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» 28.07.2016 був укладений договір фінансового лізингу № 00491 за умовами якого, згідно з п. 1.1 Договору лізингодавець ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» взяв на себе зобовязання придбати у продавця визначений лізингоодержувачем ОСОБА_1 у додатку № 1 до договору предмет лізингу, за вартістю предмету лізингу, яка визначається продавцем, та передати даний предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, визначених Договором, а лізингоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені договором Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах договору та згідно з положеннями чинного законодавства України. Згідно з п. 1.2 договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб зазначений в даній статті та у додатку № 1 до договору, а саме: комбайн NEW HOLLAND TC 5050 плюс жатка 4,7 м., всього вартістю 940 000 грн. (а.с. 21-27).

В установчій частині договору платіж за оформлення договору визначений першочерговий одноразовий платіж розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізигноодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладенням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які повязані передачею предмету лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10% від погодженої вартості предмету лізингу.

Пункт 8.1 договору встановив вартість предмету лізингу на момент укладення Договору 940 000 грн.

На підставі наданих позивачем розрахункових документів про оплату встановлено, що 01.08.2016 позивачем на виконання умов договору на рахунок відповідача був сплачений перший платіж згідно умов договору фінансового лізингу в сумі 94 000 грн. (а.с. 10).

На виконання умов договору позивачем отримано примірник договору разом з додатком № 1, в яких зазначено марку/модель, комплектацію, обєм/тип двигуна, тип КПП, привід, бажаний колір та вартість предмету лізингу.

Спірний договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи не був нотаріально посвідчений.

З копії листа ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1 вбачається, що його заява від 19.08.2016 про розірвання договору фінансового лізингу № 00491 від 28.07.2016 задоволена, договір розірвано, однак у поверненні платежу за оформлення договору відмовлено з повідомленням, що це був платіж за оформлення договору (а.с. 11).

У звязку з укладенням договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України «Про захист прав споживачів», так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживача, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до положень ч 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Згідно вимог статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При тому, що відносини які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставки, до цих правовідносин застосовуються наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналізуючи положення укладеного договору на їх відповідність чинному законодавству суд вважає, що сплата платежу за оформлення договору в розмірі 94 000 грн., тобто 10% від вартості предмету лізингу відповідно до лізингового договору, відповідно до параграфу «Визначення термінів» договору за організаційні заходи, повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів для укладення Договору, а також за здійснення необхідних дій Лізингодавця, які повязані з передачею Предмета лізингу Лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату, а також положення, передбачені п. 12.1 ст. 12 договору, де встановлено, що при розірванні договору в будь-якому випадку, навіть за невиконання зобовязання відповідачем, цей платіж не повертається, є несправедливими тому що встановлена вартість послуг за оформлення договору в розмірі 10% від погодженої вартості предмета лізингу, що становить 94 000 грн., які позивач сплатив відповідачеві, не відповідає обсягу робіт, які отримав споживач. Суд вважає, що ця сума є значно завищеною, оскільки відповідач фактично не поніс інших витрат на організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням даного договору, крім витрат на роздруківку тексту договору та заповнення декількох рядків та реквізитів лізингоодержувача у тексті договору рукописним текстом. Доказів понесення затрат на такі витрати на суму 94 000 грн. відповідачем суду не надано. Відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію, підготовку та укладення даного договору виконаній послузі, яка не є лізинговим платежем. Такі умови договору є несправедливими. Також цим положенням договору фактично забезпечено захист інтересів лише лізингодавця і вказане свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обовязками сторін.

Частиною 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж повязаний з укладенням самого Договору фінансового лізингу.

Відповідно до пп. 2 п. 6ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Оскільки за умовами спірного Договору лізингу, виконання зобовязання відповідача за ним ставиться в залежність від факту внесення позивачем «платежу за оформлення договору» за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

При цьому суд вважає, що умови укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу є несправедливими по відношенню до позивача, як споживача послуг, і по іншим пунктам договору.

Так, положення п. 8.2, 8.3, 10.13 договору № 00491, також не відповідають нормам ст. 18 ч. 3 п. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», тому що зазначені умови договору дають право лізингодавцю можливість збільшувати ціну без надання споживачеві права на розірвання договору в разі збільшення ціни порівняно з тою, що була погоджена на момент укладення договору.

В порушення ч. 3 п. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» в договорі не визначено предмет договору лізингу, оскільки договірне визначення не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі не містіть індивідуально визначені ознаки транспортного засобу (рік випуску, № кузову, комплектація).

В порушення статей 6, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідачем не було подано достовірної інформації про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи, результати отримання фінансової послуги та реквізити органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

Неузгодження з позивачем графіку лізингових платежів, неузгодження строків внесення та умови взаєморозрахунків порушує право позивача на отримання повної та достовірної інформації про фінансову послугу, в порушення п. 15 закону «Про захист прав споживачів» та статей 6, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також, в порушення ст. 808 ЦК України в договорі, при умовах усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності продукції, при тому що вибір продавця предмету лізингу здійснює відповідач, відсутні будь-які відомості про продавця товару та його повну назву та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Відповідно до положень ч 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Виходячи із положень, викладених в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 6-766цс15, а саме, що згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Укладений між сторонами договір фінансового лізингу, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, тому що містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, але в порушення ст. 799 ЦК України не був нотаріально посвідчений.

Підсумовуючи викладене, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що укладений між ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу є недійсним, з огляду на що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено авансовий платіж на рахунок ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» в розмірі 94 000 грн., суд з урахуванням вищенаведеного вважає, що передані відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу, з огляду на що позов у цій частині також обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимогами не майнового характеру (про визнання договору фінансового лізингу недійсним) у розмірі 551, 20 грн. та за вимогою майнового характеру (стягнення коштів у виді сплаченого авансового платежу) виходячи з ціни позову в сумі 940 грн., що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» та узгоджується з розясненнями, викладеними у постанові Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014.

Керуючись статтями 3, 6, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00491, укладений 28.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 15 оф. 10 Код ЄДРПОУ 40099841) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти в розмірі 94 000 грн. (девяносто чотири тисячі гривень), сплачені в якості авансу відповідно до договору фінансового лізингу № 00491, укладеного 28.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 15 оф. 10 Код ЄДРПОУ 40099841) на користь держави судовий збір у розмірі 1491,20 грн. (одна тисяча чотириста девяносто одна гривня 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. В. Пухальський

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2016 року