Рішення № 63767051, 13.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4283/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Процик М.В., Дрішлюка А.І.,

при секретарі - Гамарц Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а:

18.05.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- поновити строк на оскарження наказу директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26.01.2015року за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26.01.2015року за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2;

- визнати наказ директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26.01.2015року за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису першого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_2, незаконним та скасувати;

- визнати наказ директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26.01.2015 року за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2 незаконним та скасувати;

- визнати наказ виконуючого обовязки директора підприємства від 23.04.2015 р. за №234/0-4 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 по п. 1 ст. 40 КЗпІІ України незаконним та скасувати;

- поновити ОСОБА_2 в ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» на посаду тальмана першого терміналу;

- стягнути з ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2015 року по час постановлення рішення;

- рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддати до негайного виконання.

У позовній заяві посилалася на те, що була звільнена з посади тальмана 3-го терміналу у звязку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України без попередньої згоди незалежної профспілки працівників порту, після незаконного переміщення за наказами №33, 46-0 від 26.01.2015 року, тому вона вимушена звернутися до суду.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11.04.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За вимогами ст.ст.213,214,316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимог судом повністю недотримані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені фактичні обставини та надані докази спростовують обґрунтованість доводів про незаконність звільнення.

Разом із тим повністю погодитися із висновками суду неможна, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 20.08.1984 року працювала тальманом 1-го терміналу в ДП «Іллічівський морський торгівельний порт».

Відповідно до наказу ДП «ІМТП» №28 від 23.01.2015 року в звязку з укладенням 22.01.2015 року договору №7 оренди державного нерухомого майна ДП «ІМТП», яке знаходиться на балансі 3-го терміналу з ТОВ «Трансгрейтермінал» ліквідовано з 23.04.2015 року структурний підрозділ «З термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.

Наказом ДП «ІМТП» №33 від 26.01.2015 року в звязку з необхідністю забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства згідно з Законом України «Про морські порти України» та з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП «ІМТП», а також у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що повязані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу «З термінал» були виключені зі штатних розписів структурних підрозділів робочі місця та посади за переліком, викладеним в наказі, в тому числі посади тальманів 1-го терміналу.

Відповідно до п.2 цього наказу було здійснено переміщення з 26 січня 2015 року працівників у структурний підрозділ «3 термінал». Наказом ДП «ІМТП» 26.01.2015 року №46-0 ОСОБА_2 переміщено з 02.02.2015 року на посаду тальмана 3-го терміналу з оплатою за штатним розписом з режимом - багатозмінним, цілодобовим на підставі ст. 32 КЗпП України.

26.02.2015року ОСОБА_2 була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення (а.с. 95 т. 1), відповідно до якого її сповістили про ліквідацію з 23.04.2015 року структурного підрозділу «З термінал» і її робочого місця та запропонували звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал» (п. 5 ст. 36 КЗпП України) на посаду (робоче місце) тальмана на умовах угоди про співробітництво від 22.08.2014 року (т.1 а.с. 13-15, 208-212), або прибиральника робочих приміщень у звязку з відсутністю у ДП «ІМТП» вакантних робочих місць та посад, які відповідали б професії та кваліфікації позивача, а також розяснили можливість звільнення за п. 1 ст. 40, п. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України.

Позивач відмовилась від прийняття пропозиції щодо її переведення до ТОВ «Трансгрейтермінал», а також не надала згоду переведення на посаду прибиральника, і наказом №234/0-4 від 23.04.2015 року була звільнена з посади тальмана 3-го терміналу у звязку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України про розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1,2-5,7ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1,2-5,7ст.40 та п.2і3ст.41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1ст.43 КЗпП України).

Відповідно до ч.3ст.252 КЗпП України, ч.3ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого органу цієї профспілки.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Оскільки позивачка є членом профспілкового органу, то для її звільнення була необхідна згода виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом засідання профспілки працівників порту відмовлено у наданні згоди на звільнення позивачки за п.1ст.40 КЗпП України. Обґрунтування відмови зазначено порушення трудових прав членів Незалежної профспілки та самої профспілки, а також встановлених ст.ст.42,43,49-2,49-4 КЗпП України процедур.

Протоколом засідання президії Незалежної профспілки працівників ІМТП від 24.02.2016 року та протоколом засідання президії первинної профспілки «Складських працівників» Незалежної профспілки працівників ІМТГІ від 23.03.2016 року відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з обґрунтуванням відмови, аналогічно викладеним 21.10.2015 року.

З рішення про відмову вбачається, що обґрунтування стосується як недотримання відповідачем процедури звільнення, так і того, що адміністрація не сповістила місцеву службу зайнятості стосовно масового вивільнення працівників 3-го терміналу, не провела консультації з незалежною профспілкою, не вирішила питання щодо пріоритетності залишення на роботі працівників, не звернулася з відповідним поданням до незалежної профспілки для отримання попередньої згоди на звільнення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що така відмова є необґрунтованою, але належного обґрунтування на спростування доводів відмови не навів.

Звільнення без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог діючого трудового законодавства, а тому є правові підстави для поновлення позивачки на роботі.

Оскільки ОСОБА_2 була переміщена на роботу тальмана 3-го терміналу, з якої незаконно була звільнена, а третій термінал ліквідовано у звязку з передачею державного майна в оренду, позивачку необхідно поновити на роботі тальмана у ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні місяці роботи, які передували місяцю звільнення. Останніми місяцями перед звільненням були лютий та березень 2015 року, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей середньоденний заробіток складає 70 грн. (1541,93+1541,93:44) (а.с.135-136,т.1162-163,т.2). Кількість робочих днів з часу звільнення і до ухвалення рішення апеляційним судом складає 407 днів, таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообовязкових платежів, і який необхідно стягнути на користь позивачки становить 28490 грн.

Доводи про те, що заробіток необхідно стягнути з іншого часу, або виходячи довідок про заробітну плату в 2014 році, до уваги не приймаються, оскільки середній заробіток стягується за час вимушеного прогулу, а такий має місце з часу звільнення, і порядок обчислення заробітної плати передбачає розрахунок, виходячи із заробітної плати за два місяці до звільнення.

Не підлягає задоволенню решта вимог позивачки щодо визнання незаконними наказів про переміщення працівників, оскільки вимоги є безпідставними.

Відповідно до ч.2ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Як встановлено, переміщення працівників було обумовлене необхідністю забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства згідно із Законом України «Про морські порти України» та з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП «ІМТП», а також в звязку зі змінами в організації виробництва і праці, що повязані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу «3 термінал».

Зміст посадової інструкції тальмана від 23.12.2013 року, яка є загальною для всіх тальманів на підприємстві, зміст виконуваних обовязків тальмана на кожному з терміналів з врахуванням обґрунтування причин змін, вказує на те, що переміщення відбулося без порушення законодавства на тому ж підприємстві, у тій же місцевості, на інше робоче місце в інший структурний підрозділ. Змін істотних умов праці не відбулося.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову з огляду на викладені обставини.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на роботі в Державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт» на посаді тальмана.

Стягнути з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без утримання податку на доходи фізичних та інших загальнообовязкових платежів, в сумі 36630 гривень, в решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» в дохід держави судовий збір в розмірі 363,30 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: