Рішення № 63767047, 12.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8177/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Сєвєрової Є.С., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Гармац Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

19.11.2015 року до Тарутинського районного суду Одеської області звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про зобовязання вчинити певні дії (а.с. 3-6), в подальшому уточнивши свої вимоги (а.с. 65, 94).

17.10.2016 року рішенням Тарутинського районного суду Одеської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 196-198).

27.10.2016 року не погоджуючись з рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 через представника ОСОБА_6 звернулися до суду з апеляційною скаргою. Зокрема, апелянти вважають, що оскаржуване рішення ухвалено у невідповідності до вимог чинного законодавства України, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому є необґрунтованим та незаконним. В обґрунтування своїх доводів апелянти посилаються на те, що обґрунтуванням оскаржуваного рішення суд першої інстанції спотворив та перекрутив позовні вимоги позивачів на користь відповідачів. Зокрема, зазначають, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніколи не існував спір щодо надання останньому у власність присадибної земельної ділянки. Як у добропорядних сусідів у них не було заперечень з цього приводу. Крім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звертають увагу на те, що вони не ставили у своїй позовній заяві вимог щодо порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, пожежної безпеки і т.п. та пояснюють, що вимоги позивачів полягали в тому, що ОСОБА_4 використовує присадибну ділянку не за цільовим призначенням. Тому, просять скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року та постановити нове, яким позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі (а.с. 200-203).

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Відповідач апеляційну скаргу просив відхилити.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.12.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року було задоволено частково, а рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про зобовязання виконавчого органу Красненської сільської ради вирішити питання про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням скасовано. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про зобовязання виконавчого органу Красненської сільської ради вирішити питання про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням закрито. Розяснено право на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі фактично не надали доказів того, що відповідач ОСОБА_4 своєю діяльністю на присадибній ділянці порушує санітарно-гігієнічні норми, що створюють шкідливі умови для їх проживання.

Між тим повністю погодитись з такою оцінкою спірних правовідносин, а також порядком застосування норм матеріального права колегія суддів не може виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивачі робили акцент на нецільовому використанні відповідачем земельної ділянки (а.с.3), в процесі самого розгляду справи було уточнено лише прохальну частину(а.с. 94). На вказану обставину вони наголошують в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що суд першої інстанції перекрутив підстави заявленого позову (а.с. 202).

Співставлення тексту заявлених позовних вимог, та обґрунтування рішення, приводять колегію суду до висновку, що судом першої інстанції було помилково надано оцінку підставам, які не заявлялись в якості обґрунтування предмету позову (змісту позовних вимог). Так, в описовій частині позову позивачі посилалися на те, що у 2003 році відповідачем був придбаний житловий будинок, який розташований в с. Красне по вулиці Центральній, 76 Тарутинського району Одеської області, з цільовим призначенням земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. З цього часу відповідач не маючи законних підстав, ніяких дозволів, став використовувати присадибну земельну ділянку з порушеннями законодавства. На вказаній території земельної ділянки розташовані: механічні майстерні - ремонтні роботи, зварювальні роботи, різка металу та інших матеріалів, що вживаються у виробництві, технічне обслуговування всього парку машин та обладнання; ангар загальною площею приблизно 300 кв.м. та висотою 7 м; дві цистерни для ПММ ємністю по 5,5 куб.м.; великовантажний автомобіль марки «Камаз» з причепом; два великовантажних автомобіля марки «Ман» з причепом; чотири одиниці особистого автотранспортну, які також обслуговуються на території зазначеної земельної ділянки; два трактора марки «МТЗ-80»; трактор марки «Т-150»; чотири комплекти плугів; чотири комплекти БДТ; культиватори причіпні 4 комплекти; зчіпки борони 4 комплекти; сіялки зернові 2 шт.; кукурудза-соняшник 1 шт.; вантажні причепи 4 шт.; протравлювач зерна; зернонавантажувач; машина для очищення зерна; ємність/резервуар 6,0 куб.м; два оприскувача отрутохімікатів; мийка транспорту та обладнання; контейнер для отрутохімікатів; тепловий пристрій для сушки насіння. Таким чином, постійні викиди шкідливих речовин в повітря, шуми, вібрації, створені діяльністю відповідача ОСОБА_4 призводять до повного знищення винограду, втрат городніх культур, що належать позивачам, також дана обставина призводить до незручностей проживання їх у своєму будинку. Відповідач використовує надану йому земельну ділянку не за цільовим призначенням, фактично самостійно змінивши його. Протягом тривалого часу вони зверталися до органів місцевого самоврядування, але питання не вирішується. Комісією з питань урегулювання земельних відносин Красненської сільської ради від 14.07.2015 року визнано, що земельна ділянка відповідачем використовується не за цільовим призначенням та надано строк до 15.08.2015 року усунути порушення. У звязку з тим, що відповідачем порушення не усунені позивачі звернулися до суду та просили зобовязати відповідача, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, привести передану йому у користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва у відповідність до її цільового призначення, а саме: прибрати механічні майстерні, ангар загальною площею 300 кв.м. та висотою до 7 м, парк машин та обладнання, перерахованих в описовій частині позову, не проводити роботи по підготовці с/г культур до посіву або збору врожаю, обслуговування техніки, обладнання та їх ремонт та використовувати її у спосіб, який встановлено для цієї ділянки, тобто експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб, гараж тощо) та зобовязати виконавчий орган Красненської сільської ради вирішити питання про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, а також стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір. Фактично позов містить предмет позову, який не узгоджується з заявленими підставами, та який потребував конкретизації в процесі розгляду в суді першої інстанції.

Така ситуація стала наслідком неврахування судом першої інстанції розяснень Верховного Суду України в постанові Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» N 5 від 12.06.2009 року, зокрема в якій вказувалось, що готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду. При цьому уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Крім цього, з'ясувати правильність об'єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК).

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі від 27.11.2015 р. (а.с. 31) попереднє судове засідання в справі не призначалось. Між тим, згідно з ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд під час проведення попереднього судового засідання, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. Між тим, вчинення вказаних дій під час судового розгляду ускладнює розгляд справи та може привести до помилки при вирішенні справи.

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, а тому колегія суддів, з врахуванням розяснень п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 р. приходить до висновку, що слід надавати оцінку фактичним підставам позову, які повязані з остаточними вимогами (привести передану відповідачу земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва у відповідність до її цільового призначення), що були заявлені в суді першої інстанції. При цьому, апеляційний суд в звязку з допущеними порушеннями судом першої інстанції приймає власне рішення, але в межах підстав та предмету, заявлених позивачем в суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України), з врахуванням вищевказаного процесуального рішення, яке прийнято колегією суддів щодо частини позовних вимог ухвалою від 12.12.2016 р.

В контексті визначених підстав та предмету колегія суддів встановлює наступне. Позивачі є власниками житлового будинку, який розташований в с. Красне по вулиці Центральній, 74, Тарутинського району Одеської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2005 року (а.с.12-13), а також земельної ділянки 0,2500 га, яка розташована в с. Красне, вул. Центральна, 74 Тарутинського району Одеської області, що підтверджується копією державного акту на землю (а.с.14).

Відповідач є власником житлового будинку, розташованого в с. Красне по вулиці Центральній, 76 Тарутинського району Одеської області на підставі договору дарування від 28.07.2003 року, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.115-116), а також земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5124784200:02:001:0219, яка розташована в с. Красне по вулиці Центральній, 76 Тарутинського району Одеської області (а.с.78-80).

Як вбачається з копії протоколу комісії з питань урегулювання земельних відносин від 14.07.2015 року члени комісії вказали на використання земельної ділянки, на який розташований будинок відповідача, не за цільовим призначенням, а на використання її як землі сільськогосподарського призначення (а.с.21).

Стаття 211 ЗК України відносить нецільове використання земельної ділянки до підстав притягнення винної особи до відповідальності, зокрема адміністративної, санкція за яке встановлена ст. 53 КУпАП. Розгляд вказаних справ віднесено згідно зі ст. 242-1 КУпАП до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Такими чином, власно нецільове використання, його припинення та наслідки не можуть бути вирішені в межах цивільного провадження за позовом фізичних осіб, оскільки обсяг їх прав (вибір способів захисту) щодо спірної ситуації визначається главою 17 ЗК України. Відповідно позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню саме через вищевказане, а не через недоведеність позовних вимог, щодо редакції яких додатково колегія суддів вважає за необхідним вказати наступне. Конкретизація заявлених позовних вимог щодо нецільового використання через зобовязання прибрати механічні майстерні, ангар загальною площею 300 кв.м. та висотою до 7 м, парк машин та обладнання, перерахованих в описовій частині позову, не проводити роботи по підготовці с/г культур до посіву або збору врожаю, обслуговування техніки, обладнання та їх ремонт та використовувати її у спосіб, який встановлено для цієї ділянки, тобто експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб, гараж) має характер самостійної вимоги, яка потенційно повязана з вимогою, що належить суміжному землевласнику, виходячи з диспозиції ст. 103 ЗК України та узгоджуються з частиною заявленого позову (а.с. 3), коли йдеться про загрозу життю, здоровю та завдання матеріальної та моральної шкоди внаслідок порушень вказаних правил. З вищевказаних обставин справи (з врахуванням, триваючого за своєю природою порушення) позивачі не позбавляються права на звернення до суду з позовом в порядку ст.ст. 103, 104 ЗК України. При цьому слід визначити субєктний склад відповідачів з врахуванням того факту, що відповідач ОСОБА_4 є одним з співзасновників СФК «Заря» (а.с. 74-75), на негативний вплив від діяльності якого посилаються позивачі.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а також не в повному обсязі враховані обставини справи, невірно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення та прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року задовольнити частково.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9