Постанова № 63766356, 23.12.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22796/15-а

Номер провадження 2а/522/41/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

судді -Тарасова А.В.

за участю секретаря судового засідання-ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання дій незаконними та дискримінаційними, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської міської ради та просила суд визнати незаконними дії Одеської міської ради щодо не розгляду чотирьох її клопотань про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, щодо невиконання Одеською міською радою рішень Приморського районного суду м. Одеси. Крім того, позивач просила суд визнати дії Одеської міської ради дискримінаційними у звязку із не розглядом зазначених клопотань.

В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначає, що зверталась до Одеської міської ради із заявами від 02.07.1998 року № 37-472, від 21.04.2003 року з повідомленням № 1611, від 01.11.2010 року № 01-27/а-34-1882, від 18.05.2011 року № 37-а-4218, однак, їх в порушення вимог законодавства не було розглянуто міською радою. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що Одеською міською радою не виконано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року, яким задоволено її позов до Одеської міської ради та зобовязано міську раду в установленому законом порядку розглянути питання про передачу у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки, та постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року по справі № 522/4240/13-а, відповідно до резолютивної частини якої за ОСОБА_2 визнано право на приватизацію земельної ділянки без згоди суміжних землекористувачів та ДБК «Знамя». Крім того, звертаючи увагу суду на те, що сусідами оформлено право власності на земельні ділянки, на відміну від позивача, ОСОБА_2 зазначає про прояв дискримінації стосовно неї з боку Одеської міської ради.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушень законодавства з боку Одеської міської ради. Подала до суду письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у липні 1998 року ОСОБА_2 звернулась до Одеської міської ради з заявою, у якій просила надати їй безоплатно у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. 1-ий Дачний, 1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Однак, Одеською міською радою не було прийнято рішення з цього питання на пленарному засіданні міської ради.

На цій підставі ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, за результатами розгляду якого Приморським районним судом м. Одеси було прийнято рішення від 27.04.2004 року по справі № 2-4126/04, яким Одеську міську раду зобовязано в установленому законом порядку розглянути питання про передачу у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки під № 13 площею 648 кв.м., розташованої у м. Одесі по 1-ому Дачному провулку, 1, та при позитивному рішенні видати громадянці ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Одеською міською радою було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси.

29.09.2004 року Приморським районним судом м. Одеси було направлено матеріали справи № 2-4126/04 за позовом ОСОБА_2 до ДБК «Знамя», Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів про зобовязання вчинити певні дії до судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області для розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 27.04.2004 року, про що свідчить супровідний лист Приморського районного суду м. Одеси. Однак, матеріали справи так і не надійшли до апеляційного суду Одеської області.

У 2014 році Одеською міською радою було ініційовано відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2014 року було відновлено втрачене судове провадження по справі № 2-4126/04 за заявою Одеської міської ради.

09.07.2015 року Одеська міська рада знов звернулась до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 по справі № 2-4126/04.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.10.2015 року (номер провадження 22-ц/785/6729/15) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.02.2016 року по справі № 2-4126/04 касаційну скаргу Одеської міської ради на зазначену ухвалу суду відхилено.

30.06.2016 року Одеською міською радою на виконання зазначеного рішення суду було розглянуто питання про передачу у приватну власність позивача запитуваної земельної ділянки та прийнято рішення № 892-VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до п. 3 зазначеного рішення Одеська міська рада вирішила відмовити у наданні дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з переліком (додаток 2).

Так, відповідно до п. 36 додатку 2 до рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 892-VII ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. 1-ий Дачний, 1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі невідповідності заяви вимогам ст. 118 ЗК України, а саме, через відсутність графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, під час розгляду даної справи судом встановлено, що заява позивача від 02.07.1998 року була предметом судового розгляду у 2004 році, що підтвердив представник позивача у своїх поясненнях та інформація про що міститься в описовій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року.

За викладених обставин, враховуючи, що заява позивача від 02.07.1998 року була предметом судового розгляду, за результатами якого у 2004 році судом було прийнято рішення, яке виконано відповідачем, суд зазначає про відсутність правових підстави для задоволення позову у цій частині.

Крім того, надаючи оцінку твердженням позивача щодо не розгляду її заяви від 21.04.2003 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа від 19.01.2016 року № 01-19/52-09-02 департаменту комунальної власності Одеської міської ради, який є виконавчим органом Одеської міської ради, до основних завдань та функцій якого віднесено, зокрема, забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України, останній повідомив, що не може надати інформацію стосовно заяви ОСОБА_2 від 21.04.2003 року, оскільки відповідно до Інструкції з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 348, встановлено пятирічний термін зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами (з подальшим їх знищенням).

У свою чергу, позивач не надала до суду копії зазначеної заяви від 21.04.2003 року, а також жодного документа на підтвердження направлення зазначеної заяви до Одеської міської ради та на підтвердження отримання її міською радою.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За відсутності заяви та можливого листування з цього питання між позивачем та відповідачем, суд позбавлений можливості надати оцінку діям міської ради у цих правовідносинах.

За визначених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання незаконною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви позивача від 21.04.2003 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Одеської міської ради з заявами від 01.11.2010 року (вх. від 04.11.2010 року № 01-27/А-34-1882) та від 18.05.2011 року № 37-а-4218 (вх. від 24.05.2011 року № 01-26/А-34-460) про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, провулок 1-ий Дачний, 1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

До наведених заяв позивачем не було додано документів, необхідних для передачі безоплатно у власність земельної ділянки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного Кодексу України (у редакції на дату подання заяви ОСОБА_2 від 01.11.2010 року (вх. від 04.11.2010 року № 01-27/А-34-1882) та від 18.05.2011 року (вх. від 24.05.2011 року № 01-26/А-34-460)та в подальшому у відповідній редакції) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідно до п.п. «д» ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає, серед іншого, складання проектів відведення земельних ділянок.

Частина 8 ст. 118 ЗК України встановлює порядок погодження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідною Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Рішенням Одеської міської ради № 136-ХХШ від 29 червня 1999 року затверджено Положення «Про порядок надання земельних ділянок у користування, передачу їх у власність, оформлення права власності на землю фізичним особам» (далі Положення № 136-ХХШ), відповідно до якого (п.п. 1.3, 1.4.) передбачено, що підготовку проектів рішень Одеської міської ради, контроль за розробкою технічної документації, оформлення, реєстрація, видача та зберігання документів, які підтверджують право власності (користування) земельною ділянкою, виконує Управління земельних ресурсів Одеської міської ради. Постійна комісія з питань будівництва, архітектури і землекористування розглядає і узгоджує документацію на виділення земельних ділянок в користування, передачу їх у власність і передає її в міську раду для прийняття рішення.

На підставі п. 3 вказаного Положення № 136-ХХШ встановлений перелік документів, які необхідно надати до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради для подальшого розгляду питання щодо надання земельної ділянки фізичним особам із земель запасу, а саме: громадяни, зацікавлені у наданні їм земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для індивідуального дачного будівництва тощо, повинні звернутись до Одеської міської ради на ім'я міського голови з відповідним зверненням, в якому має бути вказано місце розташування, розмір та цільове призначення земельної ділянки. До звернення також додаються інформація щодо земельної ділянки та геодезична підоснова М 1:500, а в разі необхідності - інші документи.

Відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому.

Системний аналіз законодавства, в тому числі наведених правових норм вказує, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені встатті 118 ЗК Україниоргани приймають одне з відповідних рішень. При цьому, виходячи з правових приписів, до заяви додаються викопіювання, геодезична підоснова М 1:500 або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, правовстановлюючі документи на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, інші необхідні документи.

Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, правонаступником якого на сьогодні є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та Одеська міська рада в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Отже, без наявності достатніх правових підстав, необхідних документів та матеріалів, а також без додержання встановленого порядку, наведені органи місцевого самоврядування не мають можливості вирішувати питання щодо передачі земельних ділянок у власність громадян шляхом здійснення певних дій та прийняття відповідних актів.

Так, Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради листами від 22.11.2010 року № 01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року № 01-26/А-34-460-08було надано відповіді на заяви позивача від 01.11.2010 року (вх. від 04.11.2010 року № 01-27/А-34-1882) та від 18.05.2011 року № 37-а-4218 (вх. від 24.05.2011 року № 01-26/А-34-460) та повідомлено, що для розгляду наведеної заяви слід додати відповідні документи, наведені у цих відповідях Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради. Крім того, для належного оформлення усіх необхідних документів позивачу було розяснено про можливість отримання консультацій з питань оформлення і надання необхідних матеріалів.

За таких обставин суд доходить висновку про невідповідність доводів ОСОБА_2 про нібито нерозгляд її заяв від 01.11.2010 року (вх. від 04.11.2010 року № 01-27/А-34-1882) та від 18.05.2011 року № 37-а-4218 (вх. від 24.05.2011 року № 01-26/А-34-460) обставинам справи, оскільки зазначені заяви були розглянуті виконавчим органом міської ради, який забезпечує реалізацію повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, та Управлінням були надані відповіді на зазначені заяви.

За таких обставин суд доходить висновків про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, які не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій Одеської міської ради в частині невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року по справі № 2-4126/04 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року по справі № 522/4240/13-а суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до положень розділу V «Процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку виконавчого провадження.

За змістом ст. 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції видається один виконавчий лист.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цих Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».Порядок примусового виконання судових рішень регламентований спеціальним законом Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що забезпечення виконання рішень суду має самостійну правову процедуру, суд зазначає про необґрунтованість позовної вимоги про визнання незаконними дій Одеської міської ради в частині невиконання рішень суду.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_2 щодо визнання дій Одеської міської ради дискримінаційними із посиланням на статті 22-24 Конституції України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, обєктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Таким чином, як вбачається з дефініції поняття дискримінація, остання має місце лише тоді коли порушення прав відбувається з причини певної ознаки особи. Таке тлумачення у повній мірі відповідає положенням ч. 2ст. 24 Конституції Україниі ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також практиці європейського суду з прав людини у справах про дискримінацію.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

З викладеного вище вбачається, що реалізація права ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки залежить від подання нею необхідних документів та матеріалів для цього до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та додержання позивачем встановленого порядку вирішення цього питання вимог, передбачених законом, щодо реалізації її права на приватизацію.

Отже, встановлення нормативних вимог для реалізації відповідного права ОСОБА_2 не є дискримінацією у будь-якій її формі в розумінні Закону. Невиконання ж цих вимог самою ОСОБА_2 призводить до неможливості вирішення порушеного нею питання щодо земельної ділянки.

Доводи ж позивача про передачу іншим окремим особам у власність земельних ділянок по 1-ому Дачному провулку у м. Одесі не вказує на дискримінацію ОСОБА_2 з цього питання, адже за наведених вище обставин, саме від виконання нею вимог законодавства, зокрема, подання необхідних документів залежить можливість подальшої реалізації її прав.

Інші доводи уточненого адміністративного позову не спростовують правомірність дій Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Зазначені доводи ОСОБА_2 є фактично припущеннями, адже жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження суду надано не було.

Крім того, враховуючи триваючий характер спірних правовідносин, багаторічну взаємодію сторін у формі листування та вирішення спірних питань у судах, суд зазначає про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а відтак й відсутності підстав для застосування правила строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.9,11,71,159,160,163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання дій незаконними та дискримінаційними - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя А.В. Тарасов

23.12.2016