Вирок № 63762314, 27.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23252/16-к

Провадження №1-кп/127/1484/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Каменяр О.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2016 р. за № 1201602001005140, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, проживаючого за адресою: проїзд. Мічуріна, 25, СТОВ «Вишневий сад» в м. Вінниці, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом 04.07.2016 р. біля 14:30 год. ОСОБА_4, знаходився за адресою свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, проїзд Мічуріна, 25. До будику прибула його колишня дружина ОСОБА_1, яка мала намір забрати предмети одягу спільної дитини. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла словесна суперечка на ґрунті особистих неприязних відносин, які склались після розлучення. Не бажаючи продовжувати сварку ОСОБА_1 розвернулась та почала рухатись в сторону виходу з домоволодіння. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 В подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, з метою заподіяння шкоди здоровю потерпілої, ОСОБА_4 почав наздоганяти останню та умисно наносити численні удари ногами в область сідниць. Внаслідок таких дій ОСОБА_4 у ОСОБА_1 утворились тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №1045 (з 05.07.2016 р. по 05.07.2016 р.) у вигляді: садна в проекції правого променевого-запястного суглобу, на правому стегні, проекції лівого колінного суглобу, які належать до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії тупого твердого предмета (предметів).

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та суду пояснив, що він тілесних ушкоджень потерпілій не наносив, лише виштовхував її з території свого домоволодіння, коли потерпіла хотіла спровокувати сварку. В ході конфлікту він взяв потерпілу за плечі та почав її виводити, а вона огризалась і він декілька разів вдарив її коліном в область сідниць, внаслідок чого вона вдарилась об паркан.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона приїхала до обвинуваченого, щоб забрати речі дитини, обвинувачений був на підпитку. Між ними виник конфлікт, в ході якого обвинувачений розвернув її і почав виштовхувати з домоволодіння, при цьому обвинувачений декілька разів вдарив її в область сідниць-поясниці, а коли вона була біля виходу з домоволодіння штовхнув, внаслідок чого вона впала. Коли вона намагалась піднятись, обвинувачений штовхнув її вдруге і вона знову впала. Внаслідок падіння в неї утворились тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що до самого будинку обвинуваченого він не підїжджав, але будинок оглядався. Він побачив, як потерпіла впала внаслідок поштовху обвинуваченого. Коли потерпіла піднімалась, обвинувачений ногою штовхнув її в область сідниць, внаслідок чого вона впала вдруге. Після цього потерпіла піднялась і почала тікати до нього, а обвинувачений намагався нанести їй удар (поштовх) в область сідниць.

Судом згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України також було досліджено й інші докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

-протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 26.07.2016 р., відповідно до якого остання розповіла та показала, яким чином їй були спричинені тілесні ушкодження;

-висновок експерта № 1045 від 05.07.2016 р., згідно з яким у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження садна в проекції правого променево-запясного суглобу, на правому стегні, проекції лівого колінного суглобу, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли, можливо, 04.07.2016 р.;

-висновок експерта № 1206 від 26.09.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження садна в проекції правого променево-запясного суглобу, на правому стегні, проекції лівого колінного суглобу, враховуючи характер тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізацію, ОСОБА_1 було спричинено не менше трьох травматичних дій в ділянки розташування тілесних ушкоджень; вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), за механізмом утворення могли виникнути за обставин, які відображені в протоколі допиту ОСОБА_1 від 05.07.2016 р. та протоколі проведення слідчого експерименту від 26.07.2016 р. (ОСОБА_3 руками штовхнув в спину, потім ногою вдарив в область сідниць… штовхнув, ОСОБА_1 впала..., штовхнув вдруге…).

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідка ОСОБА_5, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні наявність конфлікту між обвинуваченим та потерпілою сторонами кримінального провадження не заперечувався. Разом з тим, обвинувачений в судовому засіданні заперечив факт нанесення ударів потерпілій, повідомляючи, що виштовхував її з домоволодіння на вулицю. При цьому обвинувачений в судовому засіданні не заперечував факту нанесення удару коліном в область сідниць-поясниці потерпілої. Дані показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_5 Однак, як вбачається з висновків проведених у справі судово-медичних експертиз, тілесних ушкоджень у потерпілої в області прикладання обвинуваченим сили сідниць-поясниці виявлено не було. Натомість згідно з висновками проведених у справі судово-медичних експертиз у потерпілої було виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в проекції правого променево-запясного суглобу, на правому стегні, проекції лівого колінного суглобу.

Обвинувачений в судовому засіданні повідомив, що не памятає, чи падала потерпіла внаслідок її виштовхування, однак не заперечував тієї обставини, що потерпіла внаслідок спричинених поштовхів вдарилась об паркан. Потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомили, що внаслідок нанесених поштовхів потерпіла впала на землю. Аналогічні відомості було отримано і в ході проведення з потерпілою слідчого експерименту. Посилання захисника обвинуваченого на ту обставину, що потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 проживають у фактичних шлюбних відносинах, а тому показання свідка ОСОБА_5 слід оцінювати критично суд до уваги не приймає. Зокрема, вказані показання свідка узгоджуються з показаннями потерпілої та відомостями, отриманими в ході слідчого експерименту з нею. Крім того, вказані показання свідка частково узгоджуються з показаннями обвинуваченого щодо спричинення обвинуваченим поштовхів потерпілій в область сідниць.

Суд також приймає до уваги, що під час допиту в судовому засіданні потерпіла повідомила суду, що тілесні ушкодження в неї виникли внаслідок падіння. Дані показання потерпілої узгоджуються з висновком проведеної у справі судово-медичної експертизи від 26.09.2016 р.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень внаслідок її падіння на землю від поштовхів обвинуваченого. Сторона обвинувачення при цьому в судовому засіданні посилалась на те, що дії обвинуваченого містять ознаки саме умисного спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки його умисел був спрямований на спричинення невизначеної кількості тілесних ушкоджень. Однак, згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Зі змісту ч. 1 ст. 125 КК України випливає, що відповідальність за вчинення вказаного злочину настає у разі спричинення умисного легкого тілесного ушкодження. Тобто субєктивна сторона даного злочину характеризується наявністю прямого умислу обвинуваченого на заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень. Посилання сторони обвинувачення на наявність у діях обвинуваченого непрямого умислу суд оцінює критично. Зокрема, в судовому засіданні не було поза розумним сумнівом доведено, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості будь-яким способом, крім прямого прикладання сили в місце їх утворення. Посилання сторони обвинувачення на те, що обвинувачений не передбачив, але повинен був передбачити настання негативних наслідків у звязку зі спричиненням поштовхів потерпілій суд також оцінює критично. Як вже зазначено, згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і в межах предявленого обвинувачення. При цьому сторона обвинувачення можливістю внесення змін до предявленого ОСОБА_4 обвинувачення не скористалась, а застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК України судом з власної ініціативи не сприятиме ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні було підтверджено факт виникнення у потерпілої виявлених у неї тілесних ушкоджень саме внаслідок її падіння на землю від здійсненого обвинуваченим поштовху, а не внаслідок прямого прикладання сили обвинуваченим у місця виявлення тілесних ушкоджень. При цьому тілесних ушкоджень в місцях прикладання обвинуваченим сили плечі, сідниці, поясниці, як вбачається з висновків проведених у справі судово-медичних експертиз, виявлено не було.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що спричинення потерпілій виявлених у неї тілесних ушкоджень не охоплюється складом кримінального караного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 р., остаточне рішення від 17.06.2011 р. (пункт 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження виникли саме внаслідок умисного прикладання сили обвинуваченим у ділянки виявлення тілесних ушкоджень, а тому не доведено наявності у обвинуваченого прямого умислу на їх спричинення. Як наслідок, на переконання суду, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає виправданню.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 у предявленому обвинуваченні, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, визнати невинним і виправдати в звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: