Постанова № 63761200, 22.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.12.2016 справа №908/2415/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Представники сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача: у присутності ОСОБА_4 за довіреністю № б/н від 20.09.16р.; ОСОБА_5 кореспондента газети "Екологія та соціальний захист України" посвідчення №44002806 дійсне до 02.11.2019р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від29.09.2016 р. (повний текст складено та підписано 04.10.2016) у справі№ 908/2415/16 (суддя Топчій О.А.) за позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя пророзірвання договору оренди та виселення В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/2415/16 позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди та виселення - задоволені у повному обсязі: розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 1322 від 05.02.2006р. та зобовязано відповідача звільнити нежитлове приміщення №2, яке складається з кімнат №№1-7, загальною площею 119,9 кв.м., розташоване в будівлі літ. В, бульвар Шевченка, 25, місто Запоріжжя, на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС із зазначеного приміщення.

Товариством з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності порушення з боку відповідача істотних умов договору оренди у звязку з відсутністю заборгованості з орендної плати. Також, апелянт зазначає про здійснення поліпшень у орендованому приміщенні.

Скаржник у судовому засіданні 22.12.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, надісланого на адресу суду 08.11.2016р., позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 908/2415/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/2415/16 з огляду на наступне.

Так, 15.02.2006 р. між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальною установою Центральна лікарня Орджонікідзевського району (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1322, яке розташоване за адресою: бул. Шевченка, 25, м. Запоріжжя (далі - договір).

Актом прийому-передачі від 15.02.2006р. наведене вище орендоване майно передано відповідачу.

В процесі виконання договору оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. сторонами укладено низку додаткових угод та додаткових договорів, які є невідємними частинами означеного договору.

Додатковою угодою від 30.07.2007р. до договору оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. сторонами внесено зміни до п. 3.1., 3.3. договору щодо розміру та порядку перерахування орендної плати.

Додатковою угодою від 25.01.2010р. сторони погодили доповнити п.3.3. розділу 3 «Орендна плата» договору підпунктом 3.3.1.

Додатковою угодою від 31.12.2010р. з договору виключено балансоутримувача - Комунальну установу Центральна лікарня Орджонікідзевського району.

Актом прийому передачі від 31.12.2010р. Комунальною установою Центральна лікарня Орджонікідзевського району передано Управлінню комунальної власності Запорізької міської ради нежитлове приміщення по бул. Шевченка, 25 у м.Запоріжжі.

Також, на підставі рішень Запорізької міської ради №6 від 18.02.2011р. "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради", №20 від 06.04.2011р. "Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя", додатковим договором від 28.07.2011р. Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Управління комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець, що вибув) та Товариство з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС (Орендар) дійшли згоди замінити сторону в Договорі оренди №1322 від 15.02.2006р. нежитлового приміщення по бул. Шевченка, 25, а саме Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про що сторонами укладено додатковий договір від 28.07.2011р.

З дати підписання цієї додаткової угоди Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець) приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність орендодавця за Договором оренди, що належали Управлінню комунальної власності Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 1.1. договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 21.02.2012 р. до договору, орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності Запорізької міської ради від 19.12.2005 р. № 305 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 2, розташоване в будівлі літ. В, яке складається з кімнат № 1 (10,2 кв. м.), № 2 (26,6 кв. м.), № 3 (9,9 кв. м.), № 4 (7,7 кв. м.) № 5 (23,7 кв. м.), № 6 (22,8 кв. м,), № 7 (19,0 кв. м,), загальною площею по приміщенню № 2 - 119.9 кв. м., місцезнаходження: місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, 25. Вартість об'єкта оренди визначена у звіті про оцінку, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Оціночно - консалтингова фірма Бізнес - Експерт - Сервіс 30 вересня 2011 року і становить 276538,00 грн., без урахування ПДВ.

Також, означеним пунктом договору оренди закріплено, що власником орендованого майна є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі рішення № 7 Запорізької міської ради від 29.04.1992р.

Згідно з рішенням Запорізької міської ради Народних депутатів №7 від 29.04.1992р. затверджено перелік підприємств, організацій та закладів, які ввійшли до складу майна комуналької власності. Відповідно до додатку № 1 до означеного переліку ввійшов Тубдиспансер Орджонікідзевського району (Центральна лікарня Орджонікідзевського району).

Відповідно до реєстраційного посвідчення серії СА №000397 від 01.08.2002р., будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, 25, зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Запоріжжя на підставі рішення Запорізької міської ради №7 від 29.04.1992р.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, власником нежитлового приміщення яке розташоване за адресою: місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, 25, є Територіальна громада м. Запоріжжя, орендодавцем є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС.

В свою чергу, позивач є виконавчим органом Запорізької міської ради і діє на підставі Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запоріької міської ради №36 від 27.04.2016 р. Основним завданням позивача відповідно до наведеного Положення є, у тому числі, здійснення повноважень орендодавця обєктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м.Запоріжжя з питань орендних відносин.

Умовами п. 2.1. договору визначено, що орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього договору, його нотаріального посвідчення та прийняття приміщення, яке оформлюється відповідним актом приймання передачі. Передача приміщення здійснюється у день нотаріального посвідчення договору.

Згідно п. 3.1. договору № 1322 (з урахуванням додаткового договору від 21.02.2012р. до нього), орендна плата визначається на підставі постанови КМУ від 04.10.1995р. № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006р. № 63 та рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, і складає 49776,84 грн. на рік згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3. договору № 1322 (з урахуванням додаткового договору від 21.02.2012р. до нього) сторони визначили, що орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Місячна орендна плата становить 4148,07 х Іінф. (10/2011) згідно з додатком 3 (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Згідно пункту 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до п.10.1., 10.6. договору № 1322, цей договір укладений строком на 5 років. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання передачі. В разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався сторонами, зокрема пунктом 2 додаткового договору від 12.02.2016р., строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. продовжено до 15.02.2021р. Також, означеним додатковим договором від 12.02.2016р. сторони внесли зміни до пунктів 3.1.,3.2.,3.3. розділу 3 договору оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. щодо розміру, порядку та строків перерахування орендної плати.

За пунктом 10.4. Договору: Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від договору оренди не допускається за винятком випадку невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців підряд.

За твердженням позивача, відповідач свої зобовязання за договором оренди щодо повної та своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконував, систематично порушував строки оплати, передбачені п. 3.3. договору оренди, у звязку з чим позивач просив суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. та звільнити нежитлове приміщення №2, яке складається з кімнат №№1-7, загальною площею 119,9 кв.м., розташоване в будівлі літ. В на бульварі Шевченка, 25 в місті Запоріжжі шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС із зазначеного приміщення.

Відповідно до ст.32 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно зі ст.129 Конституції України, ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено підстави для розірвання договору оренди. Так, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, у разі якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Також, підстави для розірвання договору оренди, визначені пунктом 10.4 договору, яким, як зазначено вище, встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від договору оренди не допускається за винятком випадку невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців підряд.

Умовами статті 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору оренди шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В свою чергу, позивач у позовній заяві нормативно обґрунтовував позовні вимоги з посиланням на ч. 3 ст. 18, ст. 26 та ч. 1 ст.27 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань; відповідальність сторін.

Орендна плата є безумовно однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в Договорі та закріплено ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Роз'ясненнями, викладеними в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 р., в п. 5.1 якої зазначено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому, погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Крім спеціальних підстав для розірвання договору оренди, відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Ознаками істотного порушення договору відповідно до абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України є те, що: - його наслідком має бути завдання шкоди другій стороні договору; - друга сторона договору має значною мірою позбавитись того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Визначаючи істотність порушення договору, як підставу розірвання договору на вимогу однієї сторони, суд враховує не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а і обов`язкову наявність шкоди, завданої позивачу цим порушенням.

Одночасно, вирішальне значення має не розмір шкоди, а те, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що вправі була розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Факт порушення договору і його істотний характер має бути доведений стороною, яка посилається на істотність порушення.

За висновком господарського суду першої інстанції, в порушення ст.762 Цивільного кодексу України та умов п. 3.3. договору (з урахуванням додаткових угод до нього, що діяли під час виникнення спірних правовідносин), відповідач належним чином не виконував обовязок щодо своєчасної сплати орендної плати, що підтверджено рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2015р. у справі № 908/3191/15 за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя, яким стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати за період з січня 2014 по квітень 2015 (включно).

Також, за твердженням позивача, відповідач протягом періоду з травня 2015 року по серпень 2016 року порушував строки оплати орендних платежів за користування об'єктом оренди у травні 2015року, червні 2015року, грудні 2015 - липні 2016 року включно. Так, станом на 11.08.2016 року заборгованість з орендної плати з травня 2015року по липень 2016 року включно становила 39722,97 грн., яка була погашена відповідачем у вересні 2016 року.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про відсутність істотних порушень договору оренди з його боку щодо своєчасного внесення платежів з орендної плати.

З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. у відповідача, зокрема, витребувано докази сплати заборгованості з орендної плати за період з травня 2015р. по серпень 2016р. включно, окремо надати докази здійснення сплати орендних платежів на виконання рішення суду №908/3191/15 (платіжні доручення, квитанції, тощо).

Відповідно до інформації щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя орендних платежів за договором оренди №1322 від 15.02.2006р. № 3915/01/01-07 від 13.09.2016р., яка надана позивачем, вбачається, що відповідач не сплачував орендні платежі зокрема за травень, червень та липень 2016р., що на думку позивача є підставою для розірвання договору. Також, позивачем зазначено, що заборгованість з орендної плати за період з травня 2015року по серпень 2016року відсутня.

В свою чергу, з наданих відповідачем платіжних доручень та банківських виписок вбачається, що у травні 2016року відповідачем, відповідно до банківської виписки від 20.05.2016р., сплачено 5000, 00грн. з призначенням платежу «плата за оренду приміщення згідно договору №1322 від 15.02.2006р.».

Означений платіж відображено позивачем у інформації стосовно сплати Товариством з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя орендних платежів у графі за квітень 2016року, тобто позивачем даний факт не заперечується. При цьому, віднесення орендної плати за попередній місяць є правом позивача, однак сплата орендної плати відбулась саме 20.05.2016р. Тобто, звертаючись з позовом у даній справі позивачем не доведено суду, що несплата орендної плати відбулась протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, позивачем не доведено факт, що він, як орендодавець, був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору, оскільки відповідачем умови договору виконуються хоча й з деяким порушенням строків, але ці порушення не є істотними в розумінні норм чинного законодавства України. Надані відповідачем докази свідчать лише про несвоєчасне внесення орендної сплати у строки та порядку, встановлені договором, відповідальність за порушення яких передбачена умовами договору та нормами чинного законодаства.

Одночасно, звертаючись з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня 2014 по квітень 2015 (включно) у справі №908/3191/15, позивач не реалізував своє право на розірвання договору оренди у судовому або односторонньому порядку, яке перебачене умовами договору та приписами чинного законодавства.

В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, беручи до уваги, що на момент звернення до суду з боку відповідача відсутні істотні порушення умов договору, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди державного нерухомого майна передчасним.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розірвання договору оренди, а вимога про зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення №2, яке складається з кімнат №№1-7, загальною площею 119,9 кв.м., розташоване в будівлі літ. В бульвар Шевченка, 25 місто Запоріжжя на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради шляхом виселення є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, вимога про звільнення орендованого приміщення задоволенню не підлягає.

При цьому, твердження апелянта стосовно наявності переплати з орендної плати, яка виникла внаслідок проведених поліпшень (реконструкції та капітального ремонту) у орендованому приміщенні є недоведеними, оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006р. не передбачена можливість зарахування грошових коштів, витрачених на проведення поліпшень, в рахунок сплати орендної плати. В свою чергу, доказів проведення такого зарахування у розумінні приписів ст. 601, 602 Цивільного кодексу України сторонами не надано.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/2415/16 - скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34,43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/2415/16 скасувати.

Прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди та зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення №2, яке складається з кімнат №№1-7, загальною площею 119,9 кв.м., розташоване в будівлі літ. В на бульварі Шевченка, 25 в місті Запоріжжі, на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС із зазначеного приміщення у повному обсязі.

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний,206, код ЄДРПОУ 37573068) на розрахунковий рахунок №35417001078540 в УДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БОРИСФЕН ПЛЮС (69041, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32440779) 3 031,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3