Постанова № 63761184, 21.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа№ 910/14268/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Корсакової Г.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Онопенко О.П. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Валентинов А.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " КОМПАС ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016р. у справі № 910/14268/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К."

до Товариства з обмеженою відповідальністю " КОМПАС ГРУП"

про стягнення 233 129,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 року у справі № 910/14268/16 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." 209549,20 грн. основної заборгованості, 3545,39 грн. інфляційних втрат, 2278,60 грн. та 26230,32 грн. пені.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3545,39 грн. інфляційних втрат, 2278,60 грн. та 26230,32 грн. пені. та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2016 по справі № 910/14268/16 в частині стягнення з ТОВ «Компас Груп» 3545,39 інфляційних втрат, 2278,6 грн. та 26230,32 грн. пені хибним та таким, яке підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Зокрема, апеляційна скарга вмотивована тим, що нарахування інфляційних втрат, 3% річних та неустойки (пені) починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, що в даному випадку становить 11 число кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг.

В свою чергу, згідно доданого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку позивача, з яким погодився суд першої інстанції, сума інфляційних втрат, 3% річних та пені визначена, починаючи з 20 лютого 2016 року, в той час як Актом від 29.02.2016 сторонами було засвідчено надання послуг. Таким чином позивачем збільшено кількість днів для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Також, скаржник зазначає, що нарахування пені за невиконання умов Договору щодо оплати за надані послуги можливе лише в межах вказаного шестимісячного строку. Для невиконаного за лютий 2016 року зобов'язання нарахування пені можливе лише до 11 вересня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Іоннікова І.А., Корсакова Г.В., відновлено строк на апеляційне оскарженя, апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.12.2016 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

05.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" (викоанавець за договором) укладено договір № 01/16, відповідно до умов якого виконавець надає послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (послуги) на будівельному об'єкті за адресою: "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. М. Трублаїні, 18-20а в м. Києві" баштовими кранами модифікації КБ-403 (КБ-405, КБ-408) (кран), а замовник організовує надання послуг краном на об'єкті та проводить оплату наданих виконавцем послуг.

В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 01.02.2016 року та № 2 від 01.06.2016 року до договору, відповідно до яких вносили зміни та доповнення до договору.

Види та вартість послуг, що надаються за договором, сторонами погоджено у пункті 4.1. договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору виконавець щомісячно не пізніше останнього дня звітного місяця надає замовнику довідки про виконанні роботи та витрати (форми № КБ-3), та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) оформлені по договірних цінах, згідно з пунктом 4.1 даного договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що замовник підписує довідки та акти протягом 3-х днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в три денний термін повертає виконавцю довідки і акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує довідки та акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом двох робочих днів. У випадку якщо, замовник не повернув виконавцю довідки та акти в три денній термін та не надав жодних зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи (наданні послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником,у зв'язку з чим підлягають оплаті відповідно до пункту 5.3 договору.

У відповідності до пункту 5.3. договору замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу баштових кранів до повного розрахунку за надані виконавцем послуги.

У якості забезпечення виконання замовником зобов'язання по оплаті за договором, замовник за 10 календарних днів до монтажу крана проводить попередню оплату у розмірі 90 000 грн. в тому числі ПДВ яка зараховується у якості оплати за монтаж баштового крану модифікації КБ-403 (КБ-405, КБ-408) (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 5.6 договору послуги по монтажу та демонтажу баштового крану та підкранових колій надаються виконавцем на умовах попередньої оплати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № 01/16 від 05.01.2016 позивачем були надані послуги, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 169 від 29.02.2016 року на суму 165600,00 грн., № 256 від 29.02.2016 року на суму 14448,00 грн., № 306 від 31.03.2016 року на суму 4800,00 грн., № 372 від 31.03.2016 року на суму 40704,00 грн., № 894 від 30.06.2016 року на суму 66000,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року № 687 від 31.05.2016 року на суму 42997,20 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 209549,20 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 209549,20 грн.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача 209549,20 грн. заборгованості за надані послуги, 3545,39 грн. інфляційних втрат, 2278,60 грн. 3 % річних та 26230,32 грн. неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 01/16 від 05.01.2016 не виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 209549,20 грн., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано штрафні санкції.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг за договором № 01/06 від 05.01.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 209549 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3545,39 грн. інфляційних втрат, 2278,60 грн. 3 % річних та 26230,32 грн. (пені) неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання, нарахованих за загальний період прострочення з 20.02.2016 року по 19.09.2016 року, та 4913,46 грн. штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 6.4 договору у разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на 30 календарних днів виконавець має право стягнути з замовника штрафні санкції у розмірі 0.1 % від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочки до повного виконання замовником зобов'язань за договором та неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 6.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат позивачем не враховано часткову оплату, а судом першої інстанції не враховані вірні періоди за які нараховуються штрафні санкції.

За власним перерахунком апеляційного суду, з відповідача підлягає до стягнення 27824,05 грн. пені, 4722,94 грн. інфляційних втрат, 2497,08 грн. 3 % річних.

Проте, оскільки апеляційний суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), а не врахування судом першої інстанції вірних періодів нарахування штрафних санкцій не тягне за собою зміни стягуваних сум та враховуючи викладене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором № 01/16 від 05.01.2016 року, вимоги позивача підлягають задоволенню за його розрахунком, а саме: 3545,39 грн. інфляційних втрат, 2278,60 грн. 3 % річних та 26230,32 грн. пені.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції саме в зазначених в розрахунках позивача сумах.

За таких обставин, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а підстав для скасування рішення першої інстанції не має.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року у справі № 910/14268/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року у справі № 910/14268/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року у справі № 910/14268/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14268/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.В. Корсакова

І.А. Іоннікова