Постанова № 63761175, 21.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа№ 910/5808/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 553 від 24.06.2015р.

від відповідача: Курильченко К.О. - дов. б/н від 19.08.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКОІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015р.

у справі № 910/5808/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКОІНВЕСТ"

про стягнення 200 000, 00 грн.

В судовому засіданні 21.12.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКОІНВЕСТ" про стягнення 200 000 грн. штрафу за порушення умов договору оренди №01/12/14-А від 01.12.2014р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем в порушення своїх зобов'язань, визначених пунктами 8.3. та 8.5 Договору, двічі було обмежено доступ Позивача до Приміщення, що є підставою для застосування передбаченого пунктом 10.4. Договору засобу забезпечення зобов'язання (штрафної санкції) у вигляді штрафу у розмірі 200 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі №910/5808/15-г позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015р. вказане рішення господарського суду скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015р. вказану постанову апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду, касаційна інстанція виходила з того, що хоча чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків, однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).

Справа в апеляційній інстанції розглядалась різними колегіями суддів.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 06.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 21.12.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2016р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції 21.12.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2014р. між ТОВ "УКОІНВЕСТ" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди №01/12/14-А, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати в оренду, а орендар зобов'язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення загальною площею 200 кв.м., з яких 160 кв.м. (торгівельна площа) - 1-й поверх, 40 кв.м. - підвал, (далі - приміщення), план якого наведений у додатку №1 до цього договору. Приміщення розташоване в будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається в користування та володіння орендаря на строк (період) з "1" грудня 2014 року по " 1" листопада 2017 року.

Згідно п. 2.1. договору приміщення, що передається орендарю, буде використовуватися для здійснення господарської діяльності, розміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що протягом усього строку оренди орендар, має право цілодобового доступу до приміщення.

Як передбачено п. 8.2. договору орендар зобов'язується надавати можливість відвідувати приміщення в присутності уповноваженої особи орендаря орендодавцю чи власнику приміщення (їх представникам), для: перевірки стану приміщення та умов його використання; показу приміщення потенційним покупцям чи кредиторам, або в останні шість місяців оренди потенційним суборендарям (орендарям); оцінки приміщення; перевірки комунікацій (каналізації, дренажних труб, водопроводу, кабелів, мереж тощо), що обслуговують приміщення або будь-які інші приміщення, будівлі, споруди тощо; усунення наслідків впливу надзвичайної ситуації або стихійного лиха, при умові, якщо такі наслідки реально загрожують власності орендаря або орендодавця (цілодобово).

У п. 8.3. договору сторони передбачили, що умови пункту 8.2. цього договору виконуються при попередньому повідомленні орендаря за 14 (чотирнадцять) днів про наміри орендодавця відвідати приміщення в робочий час орендаря.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку прострочення сплати орендної плати понад 90 (дев'яносто) банківських днів, орендодавець має право обмежити доступ орендаря до приміщення (обмеження доступу включає заборону його працівникам, представникам, відвідувачам або іншим особам, що діють від імені або в інтересах орендаря входити або іншим способом проникати в приміщення) та/або відключити орендаря від систем електро- та/або водопостачання до моменту повного погашення заборгованості, включаючи штрафні санкції.

Пунктом 8.5. договору сторони передбачили, що орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) робочих днів до запланованого орендодавцем обмеження доступу орендаря до приміщення про застосування орендодавцем такого права та роз'яснити в повідомленні причини та обставини обмеження доступу орендаря до приміщення.

Згідно п. 10.4 договору у випадку обмеження доступу орендаря до приміщення, без письмового повідомлення орендодавцем не менш ніж за 30 (тридцять) робочих днів до запланованого орендодавцем обмеження доступу орендаря до приміщення, орендодавець повинен сплатити орендарю штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) грн. 00 коп.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "УКОІНВЕСТ" про стягнення 200 000,00 грн. штрафу з підстав порушення відповідачем п.10.4 договору.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються викладені позивачем обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, які порушують норму диспозиції пункту 10.4. договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що 4 лютого 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" після не запланованого відвідування нежитлового приміщення загальною площею 200 кв.м., розташованого в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 обмежило доступ Позивачу до цього приміщення до 11 лютого 2015р., з подальшою зміною замків, коду сигналізації та переукладенням договору охорони приміщення.

Крім того, як зазначає позивач 11 лютого 2015 року Орендодавець надав можливість користуватись приміщенням Орендарю, після чого 28 лютого 2015 року, знову здійснив не заплановане відвідування нежитлового приміщення загальною площею 200 кв. м., розташованого в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та обмежив доступ Позивачу до цього приміщення до цього часу, з подальшою зміною замків, коду сигналізації та переукладенням договору охорони приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження порушення відповідачем п. 10.4 договору, позивачем надано наступні докази: копія висновку від 07.02.2015; копія пояснення ОСОБА_5 від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_6 (учасник ТОВ "УКОІНВЕСТ") від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_7 (директор ТОВ "УКОІНВЕСТ") від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_8 (товарознавець ТОВ "УКОІНВЕСТ" від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_9 від 04.02.2015; копія висновку від 05.0.2015; копія протоколу прийняття заяви від 28.02.2015; копія повідомлення від 28.02.2015; копія протоколу допиту від 28.02.2015; копія пояснення від 28.02.215; копія рапорту ОСОБА_10; копія повідомлення ОСОБА_2

Зокрема, з системного аналізу письмових пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_6 можна дійти висновку про обмеження доступу орендаря до орендованих приміщень без письмового повідомлення не менш ніж за 30 робочих днів до запланованого обмеження доступу.

При цьому договір оренди №01/12/14-А від 01.12.2014р., укладений між сторонами був чинний станом на 11.02.2015р. та 28.02.2015р. його оригінал було оглянуто в суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із наданих доказів, в процесі здійснення господарської діяльності в ТОВ "Укоінвест" рішенням загальних зборів акціонерів змінився директор, на цю посаду був призначений ОСОБА_7, який вирішив розірвати договір оренди з ФОП "ОСОБА_4.", а тому 04.02.2015 року, 28.02.2015 року прибув до продуктового магазину "Хом'як" разом зі своїми підлеглими та почав вимагати звільнити приміщення, перешкоджаючи веденню господарської діяльності позивача, змінивши замки на вхід у приміщення без відома позивача.

Колегія суддів, дослідивши вищезазначені письмові докази, дійшла висновку про те, що вони містять зазначення обставин, які вказують на спосіб обмеження доступу відповідачем позивача до орендованого приміщення, та підтверджують вчинення відповідачем дій, які порушують норму диспозиції пункту 10.4. договору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Отже, виходячи із змісту ч. 2 ст. 32 ГПК України відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Окрім того, ст. 30 ГПК України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

При цьому, відповідна норма застосовується в тому разі, коли згадані підприємства (установи, організації, органи) не є сторонами або третіми особами у справі, що розглядається господарським судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що хоча чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків, однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що позивачем на підтвердження порушення відповідачем п. 10.4 договору, надано належні та допустимі докази обмеження доступу орендаря до орендованого приміщення, без письмового повідомлення орендодавцем не менш ніж за 30 робочих днів до запланованого орендодавцем обмеження доступу орендаря до приміщення.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 131 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем нараховано штраф у розмірі 200 000,00 грн., розрахунок штрафних санкцій відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, вимоги апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКОІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/5808/15-г залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/5808/15-г залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/5808/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко