Постанова № 63760989, 21.12.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року Справа № 904/6061/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.02.2016 року; представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.05.2016 року;

від відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність №10/08/16 від 10.08.2016 року;

від третьої особи: представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.10.2016 року представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.10.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6061/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор", м. Дніпро

про стягнення 483 031, 17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у розмірі 483 031, 17 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6061/16 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" 483 031, 17 грн. заборгованості, 7 245, 47 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, встановивши, що позивач, як поручитель за укладеним між позивачем та третьою особою (кредитор) договором поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обовязків Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (боржник) за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року, укладеним між відповідачем та третьою особою, виконав зобовязання перед третьою особою з оплати боргу відповідача, строк та умови виконання якого були визначені мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, дійшов висновку, що внаслідок виконання позивачем перед третьою особою обовязку з оплати заборгованості відповідача за договором підряду у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позивачем вимоги, вважав доведеним той факт, що відповідач залишив без відповіді повідомлення про отримання вимоги від кредитора за договором поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року, надіслане 14.04.2016 року; дійшовши висновку про обґрунтованість заявленого позову, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача в тій частині, що про існування договору поруки відповідачу стало відомо лише з листа-вимоги від 17.06.2016 року № 27 про оплату заборгованості. Проте, за доводами відповідача, повідомлення позивача від 14.04.2016 року відповідач не отримував; в підтвердження цих обставин відповідач додав в якості додатку до апеляційної скарги витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача за 2016 рік. Щодо наданих до матеріалів справи у період її розгляду місцевим господарським судом копії повідомлення та копії фіскального чека від 14.04.2016 року, яким начебто підтверджується факт надсилання такого повідомлення на адресу відповідача, відповідач вважає, що за відсутності опису вкладення до цінного листа відсутні підстави беззаперечно стверджувати про факт направлення саме відповідного повідомлення. Відповідач стверджує про свою необізнаність щодо укладення між позивачем та третьою особою договору поруки до моменту отримання від позивача вимоги про оплату заборгованості від 17.06.2016 року, а у разі отримання від позивача повідомлення про укладення договору поруки, він одразу повідомив би поручителя про свої заперечення. Також, за доводами відповідача, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи для встановлення обставин чи укладено договір поруки у дату, яка на ньому зазначена (відносна давність виготовлення документа). Відповідач зазначає, що має сумніви щодо факту укладення договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року у вказану дату, оскільки поручитель (позивач) виконав свій обовязок щодо оплати боргу лише через три роки.

14.12.2016 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів. На вирішення судового експерта відповідач пропонує поставити наступні питання: чи співпадає дата складання документа (договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року, укладеного між Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" (як кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (як поручителем), вказана в ньому, істинному віку документа; чи співпадають дати складання документів (договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року та додаткової угоди № 1 від 25.04.2016 року до договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року), вказані в них, істинному віку документів; чи нанесений відтиск печаток та підписи осіб у документі (договорі поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року) у той час, яким датований документ. Відповідач просить доручити проведення судової експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинити провадження у справі до проведення судової експертизи, отримання висновку експерта разом з матеріалами справи. Клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів відповідач обґрунтовує тими обставинами, що таке клопотання ним було заявлено під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, однак клопотання відповідача суд не задовольнив, пославшись на те, що дане клопотання начебто спрямоване на затягування розгляду справи, а також врахувавши заперечення проти задоволення клопотання інших учасників судового процесу. Відповідач з цим не погоджується та зазначає, що факт складання договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року саме у цей період (2013 рік) є сумнівним, оскільки поручитель виконав свій обовязок лише через три роки, а відповідачу про існування цього договору стало відомо тільки з листа-вимоги про оплату заборгованості від 17.06.2016 року № 27, у якому зазначалось, що начебто відповідачу було направлено повідомлення. Проте, як стверджує відповідач, таке повідомлення від позивача, окрім самої зазначеної вимоги про оплату заборгованості, відповідач не отримував. За наведеного, відповідач вбачає підстави вважати, що для всебічного, обєктивного розгляду справи встановленню та перевірці судом підлягають обставини фактичного підписання договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року у звязку з укладенням додаткової угоди № 1 від 25.04.2016 року до договору поруки відповідності тієї дати, яка вказана у документі, періоду часу нанесення на нього відбитка печатки, підпису.

21.12.2016 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення щодо державної експертної установи, якій відповідач пропонує доручити проведення судової експертизи, - Запорізьке відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що сторони договору поруки не заперечують факт укладення цього договору. Договір поруки є двостороннім правочином, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя; волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки. Порука створює права для кредитора та обовязки для поручителя; безпосередньо на права та обовязки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобовязання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. З вищенаведеного, на думку позивача, слідує, що ні поручитель, ні кредитор не були зобовязані повідомляти боржника про укладення між ними договору поруки. Тобто, факт неповідомлення боржника у 2013 році про укладення договору поруки не може свідчити про не укладення цього договору. За доводами позивача, факт отримання, чи не отримання відповідачем листа від 14.04.2016 року не має визначального значення для вирішення справи, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, не позбавляється обовязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання вважатиметься належним. Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач не заперечує та не спростовує факт наявності боргу за договором підряду у спірній сумі; відповідач не надав доказів погашення цього боргу ні третій особі (первісний кредитор), ні позивачу (новий кредитор). За доводами позивача, у спірних правовідносинах відсутні як законодавчі, так і договірні, підстави для припинення грошових зобовязань відповідача за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року. Позивач не погоджується з доводами відповідача про необхідність призначення по справі судової технічної експертизи документів для встановлення давності договору поруки та про те, що суд першої інстанції, не призначивши таку експертизу, порушив норми процесуального права. Позивач вважає, що наявні у справі докази, які підтверджують укладення договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року між третьою особою та позивачем, не є взаємно суперечливими, а будь-яких інших доказів, які б спростовували або ставили під сумнів факт укладання цього договору поруки, відповідач не надав. На думку позивача, наведені у клопотанні відповідача підстави для проведення судової експертизи позбавлені як фактичного, так і правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, відповідно, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заявлене відповідачем клопотання.

Третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що факт вручення/не вручення повідомлення відповідачу, направленого 14.04.2016 року, не впливає на вирішення спору по суті, оскільки до моменту звернення позивача з позовом до суду відповідач знав, що позивач виконав його обовязки за договором підряду та є його новим кредитором; не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобовязанні не позбавляє обовязку боржника погасити заборгованість; якщо боржник не оплатив борг за договором ні первісному, ні новому кредитору, заборгованість стягується на користь нового кредитора. За доводами третьої особи, відповідач свої господарські зобовязання за договором підряду належним чином не виконав, ці зобовязання продовжують існувати, оскільки не є такими, що припинені на встановлених законом підставах. Щодо доводів відповідача про необхідність призначення у справі судової технічної експертизи документів (договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року та додаткової угоди № 1 від 25.04.2016 року до договору поруки, укладених між третьою особою та позивачем) третя особа зазначає, що сторони договору поруки не заперечують факт укладення цього договору; волевиявлення боржника на укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки. Умовами договору підряду № СП 53 від 01.09.2011 року не було встановлено заборону на зміну кредитора у зобовязанні за відсутності згоди боржника (відповідача). Доказів, які б ставили під сумнів укладення договору поруки, відповідачем не надано. Отже, на думку третьої особи, місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі правомірно не задовольнив відповідне клопотання відповідача.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 23.11.2016 року на 14.12.2016 року, з 14.12.2016 року на 21.12.2016 року.

У судовому засіданні 21.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор" (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (генеральний підрядник) уклали договір підряду № СП 53, за умовами якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобовязується виконати капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Паркова від будинку № 6 до будинку № 14 у м. Марганець Дніпропетровської області (а.с. 10-12, т. 1).

В матеріалах справи наявні докази виконання Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" на підставі вищезазначеного договору будівельних робіт та докази їх часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (а.с. 45-68, т. 1).

У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" не виконало належним чином свої зобов'язання за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року та не оплатило у повному обсязі роботи, виконані за цим договором Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор", останнє звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" заборгованості за зазначеним договором підряду (а.с. 73-74, 76, т. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012 за позовом Дочірнього іноземного підприємства "Дніпродор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" про стягнення грошових коштів затверджено мирову угоду від 05.12.2012 року, укладену між Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (а.с 14-16, т. 1), провадження у справі припинено.

Відповідно до умов вказаної мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" визнало позовні вимоги Дочірнього іноземного підприємства "Дніпродор" в частині стягнення боргу за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року у розмірі 473 495, 13 грн. та судового збору за подання позову у розмірі 9 536, 04 грн. та зобов'язалось оплатити ці грошові кошти на користь Дочірнього іноземного підприємства "Дніпродор" до 01.03.2013 року.

07.02.2013 року Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор" (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (поручитель) уклали договір поруки № 07-02/13 (надалі Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (боржник) за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року (основним договором) (а.с. 17-19, т. 1).

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У пункті 2.2. Договору поруки зазначено, що розмір основного боргу боржника перед кредитором за основним договором на момент укладення цього договору становить 473 495, 13 грн.

Пунктом 3.1. Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки (пені), відшкодування збитків, у тому числі сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплату трьох процентів річних від простроченої суми (відповідно до ст. 625 ЦК України), сплату судового збору у розмірі 9 536, 04 грн. відповідно до мирової угоди від 05.12.2012 року, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012.

Згідно з положеннями п. 3.2. Договору поруки, з урахуванням умов мирової угоди від 05.12.2012 року, укладеної між кредитором і боржником, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, кредитор в термін до 01.03.2013 року не повинен предявляти будь-які вимоги до поручителя з приводу невиконання боржником зобов'язань за основним договором. У разі невиконання або неналежного виконання боржником умов мирової угоди від 05.12.2012 року, кредитор має право пред'явити до поручителя, як до солідарного боржника за основним договором, вимоги про сплату основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, процентів від простроченої суми, неустойки (пені), відшкодування збитків, судового збору у розмірі 9 536, 04 грн.

Пунктом 4.1. Договору поруки визначено, що у разі несплати боржником заборгованості за основним договором у строк та на умовах, встановлених мировою угодою від 05.12.2012 року, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за основним договором частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання за основним договором протягом тридцяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора (п. 4.3. Договору поруки).

До поручителя, який виконав зобовязання боржника за основним договором, переходять усі права кредитора щодо цих обовязків за основним договором, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання (п. 4.5. Договору поруки).

Згідно з пунктом 6.2. Договору поруки строк дії цього Договору (строк поруки): 5 (пять) років з дати його укладення.

25.04.2016 року Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" уклали додаткову угоду № 1 до Договору поруки, якою у звязку зі зміною банківських реквізитів сторін внесли зміни до цього Договору щодо відповідних реквізитів (а.с. 20, т. 1).

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" не виконало своїх зобов'язань за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року у строк та на умовах, встановлених як договором підряду, так і мировою угодою від 05.12.2012 року, Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", як поручителя та, відповідно, солідарного боржника, з вимогою від 04.04.2016 року № 20/1 про сплату заборгованості за зазначеним договором підряду на підставі договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року (а.с. 21-22, т. 1).

14.04.2016 року, вих. 21/1, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про отримання вищевказаної вимоги від кредитора за договором поруки та просив оплатити на користь Дочірнього іноземного підприємства "Дніпродор" заборгованість у загальному розмірі 483 031, 17 грн. (а.с. 174-175, т. 1). Опис вкладення до вказаного відправлення відсутній. Відповідач заперечує отримання цього листа.

На виконання зобов'язань, взятих на себе за Договором поруки, згідно платіжних доручень № 322 від 05.05.2016 року та № 323 від 05.05.2016 року (а.с. 23-24, т. 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" сплатило на користь Дочірнього іноземного підприємства "Дніпродор" грошові кошти у розмірі: 473 495, 13 грн., що складають суму основного боргу за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року та 9 536, 04 грн. судового збору відповідно до умов мирової угоди від 05.12.2012 року, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012.

21.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" направило на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості, вих. № 27 від 17.07.2016 року, відповідно до якої, посилаючись на обставини виконання зобовязань, забезпечених порукою, просило відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість у розмірі 483 031, 17 грн., яку позивач, як поручитель, сплатив Дочірньому іноземному підприємству "Дніпродор" за Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року (а.с. 25-26, 27, т. 1).

Листом від 12.07.2016 року, вих. № 565/16, у відповідь на вимогу позивача відповідач зазначив, що не погоджується з нею. Відповідач послався на ті обставини, що про існування вказаного договору поруки він дізнався лише з вимоги позивача від 17.07.2016 року; що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; що судовим рішенням встановлено пропущення Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" строку для предявлення до виконання мирової угоди від 05.12.2012 року, у звязку з чим у відповідача припинився обовязок виконувати зобовязання перед Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" (а.с. 113, т. 1).

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив порушення строку оплати виконаних третьою особою робіт за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 473 495, 13 грн.

Умовами, затвердженої судом мирової угоди від 05.12.2012 року сторонами погоджено строк оплати вказаного боргу до 01.03.2013 року.

Доказів оплати вказаного боргу у сумі 473 495, 13 грн. відповідач не надав, наявність заборгованості у зазначеній сумі не спростував.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор" (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (поручитель) уклали Договір поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року.

Відповідно до умов цього Договору (п. 1.2.) позивач та відповідач відповідають перед третьою особою за виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду солідарно та в обсязі, визначеному у п.п. 2.2., 3.1. Договору поруки (розмір основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" перед Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" на момент укладення Договору поруки становить 473 495, 13 грн.

Враховуючи умови п. 6.2. Договору, поруки порука не є припиненою.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором підряду у строк та на умовах, встановлених мировою угодою від 05.12.2012 року, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/5005/8311/2012, на вимогу третьої особи позивач, як поручитель, сплатив на користь третьої особи 473 495, 13 грн. основного боргу за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року та 9 536, 04 грн. судового збору відповідно до умов мирової угоди від 05.12.2012 року.

За приписами частини першої статті 557 ЦК України боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України).

Позивач повідомив відповідача про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. Доказів повернення погашеної позивачем суми боргу у розмірі 473 495, 13 грн. (за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року) відповідачем не надано, доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідача у зазначеній сумі у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року відповідач шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 473 495, 13 грн., рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Однак, щодо решти заявлених позивачем вимог та задоволених судом першої інстанції, а саме вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9 536, 04 грн. судового збору (складова заявленої до стягнення загальної суми) відповідно до умов мирової угоди від 05.12.2012 року, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для їх задоволення і у відповідній частині не погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції, прийнятим у даній справі.

Як вбачається з умов Договору поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року, поручитель за цим Договором поручився перед кредитором за виконання зобовязань Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" за основним договором, яким є договір підряду № СП 53 від 01.09.2011 року, а не мирова угода від 05.12.2012 року, затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, та якою погоджено відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" Дочірньому іноземному підприємству "Дніпродор" судового збору за подачу позову у справі № 5/5005/8311/2012 у розмірі 9 536, 04 грн.

Сума судового збору - 9 536, 04 грн., сплачена Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор" за подання позову у справі № 5/5005/8311/2012 не відноситься безпосередньо до зобовязань за договором підряду № СП 53 від 01.09.2011 року та не є збитками в розумінні цивільного законодавства, які виникли на підставі цього договору підряду.

Забезпечення виконання зобовязань (у тому числі порукою) за мировою угодою не передбачено законодавством та суперечить її правовій природі.

Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року № 01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. У мировій угоді не допускається встановлення санкцій за невиконання умов мирової угоди.

За наведеного, сума судового збору у розмірі 9 536, 04 грн., погоджена сторонами мировою угодою від 05.12.2012 року, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 5/5005/8311/2012, заявлена позивачем неправомірно, оскільки виконання зобовязань за вказаною мировою угодою не забезпечувалось та не могло бути забезпечено договором поруки № 07-02/13 від 07.02.2013 року.

Оскільки позовні вимоги у цій частині неправомірно задоволені місцевим господарським судом, рішення в частині стягнення кошів у сумі 9 536, 04 грн. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав дійти висновку, що основне зобовязання за договором підряду припинилось, оскільки це зобовязання не виконане боржником, відсутні інші підстави припинення основного зобовязання, визначені главою 50 Цивільного кодексу України; мировою угодою зобовязання з оплати відповідачем виконаних на підстав договору підряду робіт не змінювалась, а змінено лише строк оплати заборгованості, що виникла з цього договору.

Окрім цього, як зазначено вище, порукою у даній справі забезпечено виконання зобовязань саме за договором підряду, а не за мировою угодою.

Закінчення строку предявлення мирової угоди, як виконавчого документа, до виконання не свідчить про припинення зобовязань ні за мировою угодою, ні за самим договором підряду.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правової оцінки положень п. 9.2. договору підряду.

Пунктом 9.2. договору підряду визначено, що підрядник не вправі передавати свої права та обов'язки за цим договором третій стороні без письмової згоди генерального підрядника.

Зазначене положення Договору обмежує підрядника у передачі ним своїх прав та обов'язків за договором в порядку норми п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України - відступлення права вимоги, однак не стосується інших, передбачених законодавством, випадків та підстав для заміни кредитора у зобов'язанні.

Заміна кредитора у правовідносинах, що виникли з договору підряду № СП 53 від 01.09.2011 року, відбулась внаслідок самостійної підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, - виконання обов'язку боржника поручителем.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд не вбачає невідповідності укладеного між позивачем та третьою особою у справі договору поруки нормам діючого законодавства та умовам основного договору (договору підряду № СП 53 від 01.09.2011 року).

Також, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо його необізнаності про укладення у 2013 році договору поруки.

Договір поруки є двостороннім правочином, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя; волевиявлення боржника для укладення договору поруки не є обов'язковим. Факт неповідомлення боржника у 2013 році про укладення договору поруки не може свідчити про не укладення цього договору. Наслідки неповідомлення боржника про зміну кредитора у зобовязанні визначені ст. 516, 517 ЦК України та не звільняють боржника від обовязку погашення заборгованості. Наслідки неповідомлення поручителем боржника у разі пред'явлення до нього вимоги кредитора визначені статтею 555 ЦК України.

Також, апеляційний господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач, визнаючи факт заборгованості за договором підряду у заявленій до стягнення сумі, з 2011 року ухиляється від виконання своїх договірних зобовязань перед Дочірнім іноземним підприємством "Дніпродор".

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення у справі судової технічної експертизи документів для встановлення давності укладення Договору поруки, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Враховуючи наявні у справі матеріали та встановлені обставин справи, апеляційний господарський суд вважає, що встановлення факту підписання договору поруки в день його укладання не є визначальним для вирішення спору у даній справі та оцінки доказів у ній. Відповідно, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності не задоволення місцевим господарським судом клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Також, з огляду на встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам: за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача, за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача у визначених частинах.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6061/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6061/16 скасувати в частині стягнення 9 536, 04 грн. та розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 9 536, 04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (49082, м. Дніпро, вул. Петриківська, буд. 85, ідентифікаційний код 33576615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 6-Б, ідентифікаційний код 32835809) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 7 102 (сім тисяч сто дві) грн. 43 коп.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6061/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 6-Б, ідентифікаційний код 32835809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (49082, м. Дніпро, вул. Петриківська, буд. 85, ідентифікаційний код 33576615) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 157 (сто пятдесят сім) грн. 34 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 26.12.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Ю.Б. Парусніков