Рішення № 63760943, 21.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/3673/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" до Акціонерна компанія "Харківобленерго" м. Харків про стягнення 257753,27 грн. за участю представників:

позивача - не зявився

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №01-16юр/4351 від 06.06.2016

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення 257753,27 грн., з яких: основна заборгованість - 205992,81 грн.; інфляційні - 7415,74 грн.; 3% річних - 4102,97 грн.; пеня по договору - 40241,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №К7918, підписаного сторонами 17.06.2015.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №38501 від 11.11.2016) в якому проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що оплата виконаних робіт та затрат, згідно п. 4.3 договору (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2015 № 1) здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, яку відповідачем не було отримано від позивача. Крім того, відповідач просить суд зменшити на 90 % штрафні санкції, зазначені у позовній заяві.

Позивач надіслав до суду заяву (вх. № 38587 від 14.11.2016) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 червня 2015 р. між Дочірнім підприємством «Житомирська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (позивач по справі) та Акціонерна компанія «Харківобленерго» (відповідач по справі), було укладено Договір підряду № К7918 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення).

Відповідно до п. 1.1. Договору підряду, Підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 446 (інв. № 00300776), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим Договором робіт визначаються Договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього Договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є Замовник.

Відповідно до п. 3.1. Договору, із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до Договору про закупівлю робіт № К7918 від 17.06.2015р., загальна вартість Договору складає 1453660,59 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят грн. 59 коп.).

Відповідно до п. 4.1. Договору, із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до Договору про закупівлю робіт № К7918 від 17.06.2015р., Замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 85,829373699 %, що складає 1247667,78 грн. від загальної вартості Договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріальних цінностей.

Згідно п. 6.1.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з Підрядником за виконані роботи.

30 грудня 2015 року Сторони підписали Акт виконаних робіт форми КБ-2в, Акт вартості устаткування та Довідку про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3, згідно яких, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та вартість устаткування з урахуванням сплаченого авансу становила 1453660,59 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят грн. 59 коп.).

Відповідно до п. 4.3. Договору, із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до Договору про закупівлю робіт № К7918, оплата виконаних роботи та затрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Як було встановлено під час розгляду справи, у визначений термін Відповідач не провів остаточний розрахунок за виконані роботи.

25.05.2016р. Позивачем на адресу Відповідача було надіслано рекомендованим листом претензія, з вимогою погасити заборгованість, яка утворилась за Договором. Проте АТ «Харківобленерго» залишила претензію без розгляду, кошти за виконані роботи так і не сплатило. Відповідач не погасив заборгованість перед Позивачем, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить відповідно - 205 992, 81 грн., що в свою чергу є порушення досягнутих домовленостей, зафіксованих в умовах підписаного Сторонами Договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за невчасне здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь Підрядника за кожен день прострочення.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 886 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконанні замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові компенсацію, встановлену договором, або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

ДП «Житомирська механізована колона» ПАТ «Київсільелектро» виконало передбачені Договором підряду роботи в повному обсязі, однак Відповідач не розрахувався за виконані роботи, які прийняв без зауважень.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч. 1 та 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько- договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно норм ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права якого порушені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором належним чином та у встановлені строки, позивачем було нараховані відповідачу 7415,74 грн. інфляційних втрат, 4102,97 грн. річних та 40241,75 грн. пені.

Судом перевірено вірність нарахування інфляційних та річних.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представників, просить суд, зважаючи на те, що відповідач має скрутний фінансовий стан, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявленої позивачем пені на 90 %.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач вказує на важкий фінансовий стан. Так, у період з вересня 2015 року по лютий 2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) щомісяця приймались постанови щодо встановлення алгоритму перерахування коштів та визначення суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів на поточні рахунки та з поточних рахунків відповідача. Унаслідок зазначених дій НКРЕКП суттєво погіршилось фінансове становище відповідача, що стало перешкодою для виконання останнім своїх зобов'язань, у т.ч. зобов'язань перед бюджетом по сплаті обов'язкових платежів.

Також причинами важкого фінансового стану відповідача стали систематичні неплатежі у 2015-2016 рр. за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м. Харкова, а саме: КП «Харківводоканал», КП «Міськелектротранссервіс», КП «Харківські теплові мережі».

АК «Харківобленерго» купує електричну енергію в ДП «Енергоринок» для постачання її споживачам усього Харківського регіону. Щоденно компанія здійснює оплату ДП «Енергоринок» за весь обсяг поставленої споживачам електроенергії, у тому числі і переліченим вище боржникам. Тобто розрахунки за електроенергію, спожиту зазначеними підприємствами-боржниками, компанія вимушена здійснювати за рахунок власних коштів, що мають бути спрямовані на розрахунки за договорами та виплату заробітної плати працівникам компанії.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін. Крім того і те, що відповідач частково сплатив вартість робіт, хоч і не провів остаточний розрахунок у встановлені договором строки.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального України, прийшов до висновку щодо зменшення пені на 50,0% та стягує з відповідача 20120,87 грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3866,31 грн., покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (61037, Харківська область, місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона» Публічне акціонерне товариство «Київсільелектро» (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-б, код ЄДРПОУ 00132405) - 205 992, 81 грн. основної заборгованості, 7 415,74 грн. інфляційних, 4 102,97 грн. річних, 20 120,87 грн. пені та 3 866,31 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення 20 120,88 грн. пені відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_1