Рішення № 63760878, 22.12.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа № 926/3987/16

За позовом Хотинської районної спілки споживчих товариств м. Хотин

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хотин

про стягнення заборгованості у сумі 9785,65грн.

Суддя С.М.Гушилик

За участю представників сторін:

Від позивача: Чайка С.В. - представник (дов.від 01.09.2014р.)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Хотинська районна спілка споживчих товариств 15.11.2016 року звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хотин про стягнення заборгованості у сумі 13219,02 грн., з яких основної заборгованості - 10000,00 грн., пені - 2472,87 грн., 3% річних - 200,00 грн., інфляційних - 546,15 грн., яка виникла в наслідок несплати орендної плати за договором оренди торговельного місця №9 від 02.01.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 02.01.2015 року було укладено договір найму (оренди) торговельного місця №9, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове, строкове, платне користування торговельне місце, яке розташоване в торговому центрі за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 14 кв.м., що підтверджено актом приймання-передачі об'єкта оренди №9 від 02.01.2015 року.

В порушення умов договору оренди відповідач розрахунок в період з 02.02.2016 року по 01.10.2016 року не проводив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 10000,00 грн. За невиконання умов договору оренди позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2472,87 грн. за період з 02.02.2016 року по 01.10.2016 року, 3% річних в сумі 200,00 грн. за аналогічний період, інфляційні збитки в сумі 546,15 грн. за той самий період. Станом на день подання позову вказана заборгованість не погашена.

Ухвалою суду від 15.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.12.2016 року.

28.11.2016 року на адресу господарського суду надійшло заперечення від відповідача, в якому останній просить відмовити у позові, визнати договір №9 недійсним та розглядати справу без його участі. Також відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по договору №9 від 02.01.2015 року, бо вважає, що підпис підроблений.

У судовому засіданні, 06.12.2016 року, представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, аргументуючи тим, що клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою суду від 06.12.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та розгляд справи відкладено на 22.12.2016 року, при цьому зазначеною ухвалою участь відповідача визнано обов'язковою.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9785,65 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору за період з 01.03.2016р. по 01.10.2016р., з яких сума основного боргу становить 8750 грн., пеня - 724,02 грн., інфляційні витрати - 223,63 грн. та 3% річних - 88 грн.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи, те що подана заява позивача про зменшення позовних вимог узгоджується із вимогами ст.22 Господарського кодексу України вона підлягає задоволенню, а відтак розглядається спір про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9785,65 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору за період з 01.03.2016р. по 01.10.2016р., з яких сума основного боргу становить 8750 грн., пеня - 724,02 грн., інфляційні витрати - 223,63 грн. та 3% річних - 88 грн.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2016 року не з'явився, натомість 21.12.2016 року через відділ діловодства надійшла заява-заперечення, в якій відповідач просить суд розглядати справу без його участі, відмовити в задоволенні позову і закрити справу, також відповідач вказує на те, що в договорі №9 від 02.01.2015 року значиться не її підпис, а тому вона звернулася до суду із позовною заявою про визнання зазначеного договору недійсним, при цьому, жодних доказів в підтвердження своїх заперечень стороною не надано.

У судовому засіданні 22.12.2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2015 року між Хотинською районною спілкою споживчих товариств (наймодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму (оренди) торгівельного місця №9 (далі - договір), за яким наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове, строкове, платне користування торгівельне місце (далі - об'єкт найму), яке розташоване в торговому центрі за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.1.2. договору, загальна площа об'єкта найму становить 14 кв.м.

Торгівельне місце, за п.1.3. договору, передається в тимчасове платне користування для зайняття підприємницькою діяльністю - торгівля промисловими товарами.

Вступ наймача у користування об'єктом найму настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акта приймання - передачі, який є обов'язковим додатком до цього договору.

02 січня 2015 року сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди за договором оренди № 9. У вказаному акті зазначено, що у наймача не має претензій до наймодавця щодо стану торгівельного місця.

Відповідно до п.3.1. договору, розмір плати за користування об'єктом найму враховуючи площу об'єкту найму складає 1250,00 грн.

Плата за користування об'єктом найму сплачується в готівковій формі наперед не пізніше 5 числа кожного місяця (п.3.5. договору).

Згідно п.4.1.2. договору, наймач зобов'язаний своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єкту найму.

Дія договору визначена сторонами у п.6.5. договору з 02.01.2015р. по 02.01.2016р. А згідно п.6.9. договору, у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Сторони не подали доказів припинення договору 02.01.2016р., а відтак відповдіно до п.6.9. договору його дія вважається продовженою на той самий строк і на тих самих умовах.

Дані про визнання договору оренди у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та передав приміщення, яке відповідач прийняв та згідно з договором зобов'язувався сплачувати орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.

Проте, в порушення умов договору, відповідач, користуючись орендованим майном, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, в частині внесення щомісячних орендних платежів, а саме за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року, у зв'язку з чим, в останнього утворилась заборгованість у сумі 8750,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача згідно з розрахунку пені за прострочки платежів 724,02 грн пені, 223,63 грн. інфляційних та 88 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази оплати відповідачем за користування об'єктом найму в спірному періоді з березня 2016 року по жовтень 2016 року у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем зазначено у заявах-запереченнях, що в договорі №9 від 02.01.2015р. зазначений не підпис відповідача.

Отже, вирішальне значення для вирішення даного спору має встановлення факту чи було укладено між позивачем та відповідачем договір найму №9 від 02.01.2015р.

У постанові Верховного Суду України від 07.06.2005 у справі № 36/286 викладено позицію, що судам слід враховувати твердження сторони про підробку документу, перевіряти та досліджувати їх належним чином за для чого призначати відповідну судову експертизу.

При цьому слід відмітити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом встановлено, що візуально підписи в договорі № 9 від 02.01.2015 року, акті приймання - передачі об'єкту оренди від 02.01.2015 року відрізняються від підписів на заявах-запереченнях відповідача.

Однак, самі лише відмінності в підписах відповідача не свідчать про недійсність договору. Про підроблення чи фальсифікацію відповідних документів відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Більше того, висновок судової експертизи є лише одним із доказів, який повинен оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами.

Отже, з урахуванням того факту, що відповідачем не заперечується факт використання торгівельного місця, надаючи оцінку доказам у справі у їх сукупності, суд відхилив клопотання відповідача в призначенні почеркознавчої експертизи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а вимога позивача про стягнення з відповідача 8750,00 грн. заборгованості є доведеною та підлягає задоволенню.

У відповідності до п.5.5.1 договору за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п.4.1.2. наймач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована позивачем в сумі 724,02 грн. за період з березня по жовтень 2016 року є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, розраховано 3% річних за період з березня по жовтень 2016 року в сумі 88 грн. та інфляційні витрати за аналогічний період в сумі 223,63 грн., а відтак така вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі, зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором найму суду не надав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо виконання умов договору оренди, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 9785,65 грн., в тому числі: сума основного боргу - 8750 грн., 724,02 грн. пені., 223,63 грн. інфляційних та 88 грн. 3% річних.

Враховуючи вимоги ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив, що судові витрати в сумі 1378 грн. слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 625, 526, Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Хотинської районної спілки споживчих товариств (Чернівецька область, м.Хотин, вул.Свято-Покровська, буд. 40А, код ЄДРПОУ 01774459) 8750,00 грн. боргу, 724,02 грн. пені, 223,63 грн. інфляційних, 88 грн. 3% річних та 1378 грн. судового збору.

Повне рішення складено 22.12.2016 року

Суддя С.М.Гушилик