Рішення № 63760713, 20.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 922/3647/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО - ЦЕНТР", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт", м.Харків про стягнення 214840,06 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №б/н від 09.10.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №б/н від 01.10.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо-Центр" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенергоремонт" (відповідача) 208 089,96 грн. основного боргу за неналежне виконання умов договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 року. Також позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2016 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2016 р.

21.11.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№39632) в якому просив суд відкласти розгляд справи.

22.11.2016 р. позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№39712) в частині стягнення 923,58 грн. процентів річних, 5 826,52 грн. інфляційних втрат, також позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, та відкладено розгляд справи на 05.12.2016 р.

05.12.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№41576) про долучення документів, наданих на вимогу суду, та заперечення (вх.№41575), в яких зазначено про не надсилання позивачем на адресу відповідача рахунку, у зв'язку з чим, просив суд відмовити в позові.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. було відкладено розгляд справи на 20.12.2016 р., витребувавши у позивача та відповідача наступні докази:

- оригінал спірного договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р.;

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2 на загальну суму 208089,96 грн.;

- пояснення щодо рахунку (докази направлення та отримання відповідачем, тощо).

19.12.2016 р. позивач надав до суду пояснення (вх.№43385) на підтвердження заявлених позовних вимог.

19.12.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№43209) про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи про визнання недійсним спірного договору.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 20.12.2016 р. представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи, надав для огляду оригінал спірного договору. Позов підтримував в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 20.12.2016 р. представник відповідача просив суд зупинити провадження по справі, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, надав для огляду оригінал спірного договору. Проти позову заперечував.

Судом у судовому засіданні 20.12.2016 р. було досліджено оригінали спірного договору, надані позивачем та відповідачем, та встановлена ідентичність оригіналів спірного договору, наданих позивачем та відповідачем, та копії договору, доданої позивачем до позовної заяви.

Однак, судом встановлено, що відповідач надав до суду заперечення та документи для долучення, в яких міститься копія спірного договору. Суд, дослідивши копію спірного договору, яка була долучена до заперечень представника відповідача, встановив невідповідність пункту 4.1. оригіналу спірного договору, який було надано самим відповідачем та позивачем для огляду у судовому засіданні. На підставі цього, судом було винесено відповідачу окрему ухвалу.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження, суд встановив наступне.

Відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження по справі, в якому просить суд зупинити провадження по справі №922/3647/16 до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/4329/16, по якій розглядається позов ТОВ «Востокзнергоремонт» до ТОВ «РІО-Центр» про визнання недійсним договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/05/2016-1 від 16.05.2016р., укладеного між ТОВ «Востокзнергоремонт» та ТОВ «РІО-ЦЕНТР», при вирішенні якого можуть бути відсутні підстави для задоволення позову у даній справі № 922/3647/16.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України - Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі- Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (надалі - Суд) як джерело права, слід також враховувати, що ефективний доступ до суду, захищене ст. 6 Конвенції, означає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі ОСОБА_3 проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, n. 66, ECHR 1999-V).

Враховуючи вищевикладене, те, що суд не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої пов'язаної справи, та дослідивши спірний договір, суд не вбачає підстав для визнання його недійсним, а також те, що справа повинна бути розглянута в строк, встановлений ст. 69 ГПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, неподання ними витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів та інше.

Відповідач не довів необхідність відкладення розгляду справи та неможливість вирішення спору на наявними матеріалами. Крім того, розгляд справи вже неодноразово відкладався для надання сторонами додаткових доказів. Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв'язку з чим, відмовляє у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

На підставі договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання

№16/05/2016-1 від 16.05.2016 р., додатку №1 до вказаного договору позивачем виконано для відповідача роботи по демонтажу з наступним відновленням теплоізоляції при заміні гибів необігріваючої зони котла в період середнього ремонту енергоблоку №15 ДТЕК Луганська ТЕС.

Відповідно до п.5.4. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання Сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання Замовником повідомлення Виконавця про готовність результатів робіт до приймання.

Пунктом 5.10. договору визначено, що роботи за цим договором вважаються переданими Замовнику з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень.

На підставі п. 5.4., п. 5.10. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. Сторонами 30.06.2016р. підписано без зауважень акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2в на загальну суму 208 089,96 грн.

Згідно з п.6.3.1. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. відповідач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи.

Відповідно до п.4.1. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 90 календарних днів після підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку виконавця.

Зазначені рахунки передавалися позивачем разом із екземплярами актів приймання-передачі, проте факт такої передачі сторонами окремо не фіксувався. В той же час, згідно з встановленим договором порядком розрахунків направлення позивачем рахунків не впливає на обовязок відповідача оплатити виконані роботи.

Так, в постанові від 29.09.2009 р. у справі №37/405 (номер ЄДРСР 6820281) Верховний Суд України виходить з того, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Надання кредитором рахунку-фактури боржнику не є відкладальною умовою (обставиною) у розумінні ст. 212 ЦК України, а ненадання рахунку не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність чи відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обовязку оплатити товар.

В постанові від 12.10.2016 р. у справі №910/20612/15 (номер ЄДРСР 61945832) Вищий господарський суд України зазначає, що в актах цивільного законодавства відсутнє визначення та вимоги до форми рахунку - фактури. Водночас, у господарських правовідносинах усталеною є практика, що рахунок - фактура є комерційним документом, в якому зазначено платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, та суму належного за виконані роботи платежу. Отже, виставлення такого рахунку є обов'язковим, якщо боржнику невідомі ні платіжні реквізити, ні сума платежу. ОСОБА_2 в такому разі відповідно до ч.2 ст. 613 ЦК України виконання зобов'язання може бути відстрочене.

Якщо в договорі сторін та актах приймання - передачі виконаних робіт вказано такі реквізити та суму платежу, тобто, відповідачу були відомі всі необхідні відомості для належного виконання зобов'язання, то він не має права посилатися на відсутність рахунку - фактури для звільнення себе від грошового зобов'язання. В такому випадку цей обов'язок у нього виникає на підставі підписаних сторонами актів приймання - передачі (наданих послуг, виконаних робіт, тощо).

Таким чином, на підставі п.4.1., п.6.3.1. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016р. відповідач повинен був сплати виконані позивачем та прийняті згідно акту №1 від 30.06.2016р. роботи у строк до 29.09.2016 р.

В порушення встановленого договором №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. порядку розрахунків, відповідач не сплатив вартість виконаних робіт; сума основної заборгованості складає 208 089,96 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що договір №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. не визначає строк оплати виконаних робіт, в той час як, на його думку, ТОВ «РІО-ЦЕНТР» не виставляло рахунок та не зверталося з вимогою про виконання зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до п. 4.1. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 90 (девяноста) календарних днів після підписання ОСОБА_1 виконаних робіт.

За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В постановах від 29.06.2016 р. у справі №910/29735/15 (номер ЄДРСР 58636637), від 26.05.2016р. у справі №910/29037/15 (номер ЄДРСР 58041952) Вищий господарський суд України заперечує застосування судами до правовідносин підряду приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України та вказує на те, що ця норма застосовується лише у разі, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати, в той час як ч.1 ст. 854 ЦК України чітко визначено обовязок замовника сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Отже, в даному випадку якщо погодитися з доводами відповідача про невизначеність договором №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. строку виконання замовником грошових зобов'язань, то в даному випадку на підставі ч.2 ст. 530, ч.1 ст.854 ЦК України обовязок сплатити вартість виконаних робіт виник в нього негайно з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2а, а саме з 30.06.2016р.

Так, направлення рахунків не впливає на обовязок відповідача оплатити виконані роботи з огляду на правові позиції, викладені Верховним Судом України в постанові від 29.09.2009 р. у справі №37/405 (номер ЄДРСР 6820281) та Вищим господарським судом України в постанові від 12.10.2016 р. у справі №910/20612/15 (номер ЄДРСР 61945832).

Крім того, п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 передбачено, що оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Крім того, позивачем 26.10.2016 р. повторно було відправлено відповідачу разом із супровідним листом №180 від 26.10.2016 р. рахунок-фактуру №30/06/16 на оплату виконаних за договором №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. робіт (отриманий 31.10.2016р.), до якого було додано копію акту приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2в, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.4. договору №16/05/2016-1 від 16.05.2016 р. передбачено право позивача вимагати оплати належно виконаних робіт у розмірах і порядку, передбачених умовами даного договору.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), внаслідок чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду докази погашення боргу, позовні вимоги позивача в частині стягнення 208 089,96 гривень основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, перевіривши розрахунок та періоди нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача по стягненню 923,58 гривень 3% річних та 5826,52 гривень інфляційних втрат обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОКЭНЕРГОРЕМОНТ» (61128, м.Харків, пр.Льва Ландау (кол. пр.Пятдесятиріччя СРСР), 151, п/р 26008118646 в ОСОБА_4 ОСОБА_1», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31438136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО-ЦЕНТР» (61105, м.Харків, вул.Ньютона, 5, п/р 26005962509887 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 25185957) 208 089,96 гривень основного боргу, 923,58 гривень 3% річних, 5826,52 гривень інфляційних втрат, 3222,60 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

Справа №922/3647/16