Рішення № 63760595, 01.12.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2016 р.Справа № 921/639/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", с. Тарасове, ,Луцький район, Волинська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 28 888,69 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача:

Терлецький О.М. - представник (довіреність б/н від 31.11.2016р.);

Савчук М.В.- представник (довіреність б/н від 31.11.2016р.);

Відповідача:

не з'явився.

Представникам позивача в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "TrueConf"

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №125TE25D8010594C2.

Для робочого оригіналу фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер 5255 510-REB 24405.

В судовому засіданні 01.12.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 28 888,69 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2016р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 03.11.2016р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 17.11.2016 року та на 01.12.2016р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Також, ухвалою суду від 20.10.2016р. задоволено клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірс Сістем" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду Волинської області.

17.11.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів доданих до позовної заяви.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задоволити повністю.

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: вул. Лозовецька, 26, м. Тернопіль (вказана позивачем в позовній заяві), які містяться в матеріалах справи.

Також, ухвали суду направлялись відповідачу за адресою: вул. Шопена 1/5, м. Тернопіль, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи. Вказана адреса відповідає, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформований господарським судом Тернопільської області станом на 03.11.2016р.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі ст. 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

05 січня 2015 року та 27 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" поставило покупцеві - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 товар (макарони фасовані) на загальну суму 22 231,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №6 та №35, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати за товар виконав частково у розмірі 3 000,00 грн, про що свідчить звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача.

Оскільки, відповідач порушив зобов"язання щодо оплати за отриманий товар, а тому у останнього виник борг перед позивачем у розмірі 19 231,50 грн, який позивач просить стягнути з відповідача.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як слідує із матеріалів справи, 05 січня 2015 року та 27 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" поставило покупцеві - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 товар (макарони фасовані) на загальну суму 22 231,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №6 та №35, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Однак, відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати за товар виконав частково тільки у розмірі 3 000,00 грн, про що свідчить звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача (міститься в матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 104 від 05.07.2016р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач порушив свої грошові зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 231,50 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.

Пунктом 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз"яснено, що грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. У зв'язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке. У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, тому позивачем нараховано відповідачу за період з 12.02.2015р. (11.02.2016р. - здійснена часткова оплата боргу) по 03.10.2016р. 3% річних у розмірі 945 грн 63 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8711 грн 56 коп.

Перевіривши судом за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН Еліт розрахунки 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 945 грн 63 коп. 3% річних та 8711 грн 56 коп інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 19 231,50 грн основного боргу, 945,63 грн 3% річних та 8 711,56 грн інфляційних втрат.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 74-1, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", вул. Жовтнева, 2а, с. Тарасове, Луцький район, Волинська область (ідентифікаційний код 37259158) - 19 231 грн 50 коп. основного боргу, 8 711 грн 56 коп. інфляційних втрат, 945 грн 63 коп. - 3% річних та 1 378 грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "28" грудня 2016 року.

Суддя Я.Я. Боровець