Рішення № 63760573, 22.12.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2016 р. Справа № 918/1234/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області

про стягнення заборгованості в сумі 16 436,68 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №712 від 18.04.2016р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 16 436,68 грн.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" та Комунальне підприємство "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, у відповідності до умов якого позивачем було поставлено природний газ відповідачу, однак всупереч умовам договору відповідачем поставлений природний газ повністю не оплачено.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.12.2016р.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. розгляд справи відкладено на 22.12.2016р.

В судовому засіданні 22.12.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 06.12.2016р. та 22.12.2016р. не зявився, відзиву на позов не подав. Проте, до Господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Коротка, буд. 9, було направлено ухвали від 23.11.2016р. та 06.12.2016р. з довідкою відділення підприємства звязку: "Повернення за незапитом".

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області: 35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Коротка, буд. 9.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (надалі - Постачальник) та ОСОБА_1 підприємством "Міське будинкоуправління" (надалі - Споживач) був укладений договір №1141039S63EN016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір; а.с. 7-14).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобовязується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Ціна газу становить з ПДВ 7 687 грн. 80 коп. за 1000 куб.м. (п.3.2. Договору)

Згідно п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує сум платежу, за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в пятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобовязань за Договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до актів прийому-передачі природного газу (а.с. 16-18), у травні-жовтні 2016 року поставив відповідачу природний газ на суму 16 475 грн. 22 коп..

Про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" своїх зобовязань за Договором щодо поставки природного газу також свідчить відсутність з боку ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов даного Договору.

Водночас судом встановлено, що станом на 22 грудня 2016 року відповідач взятий на себе обовязок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період, повністю не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 16 436 грн. 68 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №1141039S63EN016 від 01.01.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 16 436 грн. 68 коп. заборгованості за поставлений природний газ є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 436 грн. 68 коп. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області (35705, м. Здолбунів, вул. Коротка, 9, код ЄДРПОУ 03352219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Білякова, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 16 436 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 68 коп. заборгованості за поставлений природний газ.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 27 грудня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.