Ухвала суду № 63760231, 26.12.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 грудня 2016 року Справа № 915/1407/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., розглянувши заяву боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА-НТ” (код ЄДРПОУ 24793732; 54030, м. Миколаїв, вул.Артилерійська, 18, оф. 5.17, поштова адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Московська, 54-а)

про порушення справи про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2016 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява ТОВ “АКВА-НТ” від 21.12.2016 № 29 про порушення справи про банкрутство боржника та визнання його банкрутом за ознаками ст. 95 Закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство).

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про повернення її без розгляду на підставі таких обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

ТОВ “АКВА-НТ” неодноразово, у вересні, жовтні та грудні 2016 року зверталось до господарського суду з аналогічною заявою, та за результатами розгляду господарський суд ухвалами від 12.09.2016 (справа № 915/970/16), від 12.10.2016 (справа № 915/1084/16), від 19.12.2016 (справа № 915/1363/16) повернув вказану заяви без розгляду, оскільки заявником до заяви не додано доказів на підтвердження виконання ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо своєчасного надання до органу доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, звітності за останній звітний період, для проведення перевірок; а також в зв’язку з невідповідністю заяви вимогам ст. 11 Закону про банкрутство.

Вчетверте звертаючись до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, заявником не усунуто всіх вказаних судом недоліків заяви, що є підставою для повернення заяви без розгляду.

Частиною 1 ст. 95 Закону встановлено, що обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Пунктом 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI), з наступними змінами та доповненнями, роз’яснено, що порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюються у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог частини четвертої статті 11 Закону щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами (абз. 6 п. 12 Інформаційного листа від 28.03.2013 № 01-06/606/2013).

Так, заява ТОВ “АКВА-НТ” від 21.12.2016 не містить:

1) доказів на підтвердження виконання ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо своєчасного надання до органу доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, звітності за останній звітний період, для проведення перевірок.

Так, у якості таких доказів заявником надано лист-звернення за вих. № 22 від 18.10.2016 до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо визначення наявності або відсутності заборгованості, лист ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 6455/14-03-17-030 від 25.10.2016 щодо надання інформації та супровідний лист за вих. № 28 від 20.12.2016 до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки.

При цьому, згідно доданих до заяви доказів, протоколом № 3 від 06.10.2016 загальними зборами засновників (учасників) ТОВ “АКВА-НТ”, за наслідками проведення процедури добровільної ліквідації, затверджено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 06.10.2016.

Таким чином, листи до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлялися вже після затвердження загальними зборами засновників (учасників) ТОВ “АКВА-НТ” проміжного ліквідаційного балансу боржника, та після звернення уваги судом на вказані недоліки.

У той же час, доказів звернення та надання до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, звітності за останній звітний період, для проведення перевірок, заявником взагалі не надано.

Вищенаведене свідчить про недотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

2) доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Щодо останнього доказу, суд зазначає, що згідно заяви боржника, в нього наявне майно балансовою вартістю 12 400,00 грн.

При цьому, відповідно до переліку кредиторів, вимоги яких визнаються ТОВ “АКВА-НТ” станом на 06.10.2016, у боржника є два кредитора.

Отже, судові втрати по відшкодуванню судового збору перед кредиторами, будуть складати, як мінімум 5 512,00 грн. (= 2*(1 378,00 грн.*2)).

На витрату винагороди арбітражному керуючому залишається сума коштів у розмірі 6 888,00 грн. (= 12 400,00 грн. – 5 512,00 грн.), якої не достатньо для виплати винагороди арбітражному керуючому не менше ніж за дванадцять місяців його роботи навіть у мінімальному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону, господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Таким чином, враховуючи те, що заява не містить доказів на підтвердження виконання вимог п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство на підставі ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство, суд вважає необхідним повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Заяву та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Суддя Т.М. Давченко