Рішення № 63760222, 23.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2016Справа №910/21021/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1простягнення 50000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Славський М.Г. - представник за довіреністю № 3801/18 від 16.12.2016;

від відповідача: Волобоєва Т.В. - представник за довіреністю № 114 від 17.02.2016;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення 50000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виплатив страхове відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21021/16; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 09.12.2016.

28.11.2016 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності, та останнім було складено Розрахунок № 269586 від 11.11.2016, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 0,601, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) складає 32369 грн. 16 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.12.2016.

23.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство у разі надання ним даних, необхідних для оцінки. Водночас, позивач зазначив, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_5, який складав Розрахунок № 269586 від 11.11.2016 (відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 0,601, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) складає 32369 грн. 16 коп.) не проводив огляд вказаного автомобіля та не складав акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, позивач зазначив, що умовами договору добровільного страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування коефіцієнта фізичного зносу, з огляду на що позивачем було правомірно виплачено суму страхового відшкодування без врахування коефіцієнта фізичного зносу. При цьому, позивач вказав на те, що положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють відносини страховика та страхувальника за договором обов'язкового страхування, а не відносини, які виникли між позивачем та відповідачем.

Також позивач звернув увагу на те, що законодавством не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки у розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки такий звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу (відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).

При цьому, позивач долучив до матеріалів справи копію Звіту № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29591 грн. 37 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.12.2016 надав усні пояснення по справі, не заперечив щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 у розмірі, визначеному відповідно до наданого відповідачем Розрахунку № 269586 від 11.11.2016.

Представник третьої особи у судове засідання 23.12.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у постанові Дніпровського районного суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 755/7709/16-п (провадження 3/755/3226/16), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 28.10.2016 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 03.11.2016 не було вручено під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У судовому засіданні 23.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 90902681, виданої Управлінням патрульної поліції у м. Києві МВС України від 27.05.2016 № 41/11-9977/1вх, та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 755/7709/16-п (провадження № 3/755/3226/16), яка станом на 21.12.2016 набрала законної сили (належним чином засвідчена копія вказаної постанови суду долучена позивачем до матеріалів справи 23.12.2016), встановлено, що 13.04.2016 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Шкода, державний номер НОМЕР_2, порушив п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

04.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 33762а5к3, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Рено, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 10.2 Договору № 33762а5к3 від 04.06.2015 франшиза (безумовна) внаслідок ДТП становить 1000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 14 Договору № 33762а5к3 від 04.06.2015страховий платіж становить 9660 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 19 Договору № 33762а5к3 від 04.06.2015 строк дії договору встановлений з 18.06.2015 по 17.06.2016.

Відповідно до п. 18.1 Договору № 33762а5к3 від 04.06.2015 страховий платіж сплачується частинами: 1-й платіж у розмірі 2415,00 грн. сплачується до 17.06.2015; 2-й платіж у розмірі 2415,00 грн. - до 17.09.2015; 3-й платіж у розмірі 2415,00 грн. - до 17.12.2015; 4-й платіж у розмірі 2415,00 грн. - до 17.03.2016.

09.12.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи докази сплати страхувальником за Договором № 33762а5к3 від 04.06.2015 частин страхового платежу (копії відповідних банківських виписок), з огляду на що суд дійшов висновку, що станом на дату ДТП - 13.04.2016 вказаний договір добровільного страхування був чинним.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку № АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» та складеного на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.13.6 від 28.04.2016 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 56950 грн. 97 коп.

Відповідно до акту виконаних робіт № АМН0075521 від 29.11.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» (не підписаний замовником робіт), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 55950 грн. 97 коп. (копія долучена позивачем до матеріалів справи 23.12.2016).

Згідно з Розрахунком № 269586 від 11.11.2016 (наданого відповідачем), складеним суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 27.09.2003; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 681 від 22.10.2003), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) становить 32369 грн. 16 коп. (копія розрахунку долучена відповідачем до матеріалів справи).

Відповідно до Звіту № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29591 грн. 37 коп. (копія долучена позивачем до матеріалів справи 28.11.2016).

Відповідно до Страхового акту № АХА2076630 від 01.06.2016, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором № 33762а5к3 від 04.06.2015 становить 55950 грн. 97 коп. (відповідно до рахунку № АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс»), на підставі якого та заяви вигодонабувача за Договором № 33762а5к3 від 04.06.2015 (ОСОБА_8.), позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 55950 грн. 97 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», що підтверджується платіжним дорученням № 246393 від 02.06.2016 на суму 55950 грн. 97 коп. (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АІ/6605982, долученої відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 28.11.2016).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 у розмірі 55950 грн. 97 коп. (претензія вих. № ЕЛ_0922 від 22.09.2016), яка була отримана відповідачем 28.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0305607898184.

Однак станом на дату розгляду справи у суді відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 33762а5к3 від 04.06.2015, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють лише відносини страховика та страхувальника за договором обов'язкового страхування, а не регулюють відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки Поліс АІ/6605982 є договором страхування, вигодонабувачем за яким є потерпіла особа, та у зв'язку із виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі відбулась заміна кредитора (з потерпілої особи на позивача) у зобов'язанні з виплати страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982, а тому правовідносини між позивачем (новим кредитором) та відповідачем регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто відповідач несе відповідальність як зобов'язана сторона (страховик) за Полісом АІ/6605982 (договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АІ/6605982).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже на дату ДТП (13.04.2016) строк його експлуатації перевищував сім років, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1.

При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що законодавством не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки у розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки умови щодо визначення розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування визначаються за згодою сторін у відповідному договорі добровільного страхування.

Однак, беручи до уваги, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 регулюються положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та сума страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 обмежується вартістю відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, та розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування, беручи до уваги встановлення судом наявність підстав для визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, при визначенні вартості його відновлювального ремонту, суд дійшов висновку, що єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у даному випадку є звіт суб'єкта оціночної діяльності, складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу"оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Зокрема, відповідно до п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Так, 28.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем долучено до матеріалів справи Розрахунок № 269586 від 11.11.2016.

Згідно з Розрахунком № 269586 від 11.11.2016, складеним суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 27.09.2003; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 681 від 22.10.2003), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) становить 32369 грн. 16 коп. (копія розрахунку долучена відповідачем до матеріалів справи).

Однак, 23.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство у разі надання ним даних, необхідних для оцінки. Водночас, позивач зазначив, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_5, який складав Розрахунок № 269586 від 11.11.2016 (відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 0,601, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) складає 32369 грн. 16 коп.) не проводив огляд вказаного автомобіля та не складав акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Відповідачем не надано суду доказів здійснення суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 перед складенням Розрахунку № 269586 від 11.11.2016 на підставі огляду пошкодженого транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, зокрема акту огляду вказаного автомобіля.

При цьому, у Додатку № 2 до Розрахунку № 269586 від 11.11.2016 зазначено, що розрахунок вартості відновлювального ремонту здійснювався на підставі рахунку № АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», та калькуляції Audatex № 1.003.16.0 від 28.04.2016.

Крім того, вказаний Розрахунок № 269586 від 11.11.2016 не містить інформації, яка відповідно до п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, повинна бути відображена у звіті суб'єкта оціночної діяльності (зокрема, дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах, тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем Розрахунок № 269586 від 11.11.2016 не є належним та допустимим доказом визначення як розміру коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1 (Ез = 0,601) так і вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (32369 грн. 16 коп.).

При цьому, 23.12.2016 позивачем долучено до матеріалів справи Звіт № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016.

Відповідно до Звіту № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29591 грн. 37 коп.

З огляду на те, що вказаний Звіт відповідає вимогам, які ставляться до звіту, складеного за результатами проведення оцінки, був складений суб'єктом оціночної діяльності після проведення візуального огляду пошкодженого транспортного засобу (копія акту огляду транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, долучена позивачем до матеріалів справи разом зі звітом), суд дійшов висновку, що Звіт № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складений суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29591 грн. 37 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у даному випадку є Звіт № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складений суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29591 грн. 37 коп.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 55950 грн. 97 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (29591 грн. 37 коп.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АІ/6605982 у сумі 0 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення 50000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 29591 грн. 37 коп.

При цьому, суд зазначає, що у спорах, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за Полісом обов'язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте як наведено вище судом, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, викладений висновок суду щодо обов'язку відповідача як страховика за договором обов'язкового страхування здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Однак, межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування не повинні обов'язково дорівнювати сумі, право вимоги якої перейшло до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування у розмірі 29591 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.12.2016

Суддя І.М. Отрош