Рішення № 63759896, 19.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/18679/16

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство"

про розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача Лисий В. І. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

від третьої особи Рудь О.Ф. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області, 28 вересня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 10.03.03177 від 21.09.2016 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП", про розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином, що є підставою для розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 та звільнення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18679/16, призначено розгляд справи на 31.10.2016 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 розгляд справи відкладено на 22.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 розгляд справи відкладено на 12.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 розгляд справи відкладено на 19.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.2016 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 19.12.2016 представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник третьої особи позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 19 лютого 2015 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Чернігівській області (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329.50 кв.м./будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство'' (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн.

Майно передається в оренду для розміщення виробництва по виготовленню твердого палива (брикетів) з відходів деревини (п. 1.2. договору оренди).

За умовами п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

В п. 3.1. договору оренди визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року N 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 року - 7532,09 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6. договору оренди визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11. договору оренди).

Відповідно до п. 10.6. договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

В п. 10.9. договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.02.2015, підписаного сторонами та посвідченого печатками сторін, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329,50 кв.м., будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином за період 1 день січня 2016 року, з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 51 538,86 грн.

Як зазначає позивач, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/4108/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" про стягнення 50598,28 грн та зобов'язання повернути майно прийнято відмову позивача від позову в частині зобов'язання відповідача передати майно, у зв'язку з чим, провадження у справі № 910/4108/16 припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, затверджено мирову угоду, укладену 11.05.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп" у справі №910/4108/16 та припинено провадження у справі № 910/4108/16 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 50598,28 грн.

В той же час, позивач вказує, що предметом розгляду справи було стягнення заборгованості з орендної плати за травень-червень 2015 року та серпень - січень 2016 року в сумі 42 930,63 грн, тобто заявлений у даній справі період заборгованості по сплаті орендних платежів не був предметом розгляду позовних вимог у справі № 910/4108/16.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір та зобов'язати відповідача звільнити орендоване майно на підставі акту приймання-передачі та стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вже було встановлено судом, 19.02.2015 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329.50 кв.м./будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство'' (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329,50 кв.м., будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.02.2015, підписаного сторонами та посвідченого печатками сторін.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період 1 день січня 2016 року, з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 51 538,86 грн.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/4108/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" про стягнення 50598,28 грн та зобов'язання повернути майно, прийнято відмову позивача від позову в частині зобов'язання відповідача передати майно, у зв'язку з чим, провадження у справі № 910/4108/16 припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, затверджено мирову угоду, укладену 11.05.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп" у справі №910/4108/16 та припинено провадження у справі № 910/4108/16 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 50598,28 грн.

Водночас, суд зазначає, що предметом розгляду справи було стягнення заборгованості з орендної плати за травень-червень 2015 року та серпень - січень 2016 року в сумі 42 930,63 грн, таким чином заявлений у даній справі період заборгованості по сплаті орендних платежів не був предметом розгляду позовних вимог у межах справи № 910/4108/16.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 в розмірі 51 538,86 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 14 175, 29 грн за загальний період з 05.02.2016 по 20.09.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В пункті 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14 175,29 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно на підставі акту приймання-передачі, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За умовами ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012 Верхового Суду України по справі №3-26гс12.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд. Вказану правову позицію наведено у постанові від 12.06.2007 Верховного суду України по справі №24/272.

Відповідно до п.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013, у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Положеннями частин 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.6. договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

В п. 10.9. договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Як було встановлено вище, відповідачем всупереч умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року не було сплачено орендні платежі за період 1 день січня 2016 року, з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 51 538,86 грн.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання орендарем своїх обов'язків із внесення орендних платежів за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року протягом більш, ніж трьох місяців підряд, суд дійшов висновку, що у орендодавця виникло право на відмову від договору оренди на підставі ст.782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим майном відповідач не надав, то вимога позивача про звільнення орендованого майна за актом приймання-передачі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015: будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлі лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлі складу, площею 329.5 кв.м.; будівлі контори, площею 160, бесідки, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області та перебуває на балансі Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУП».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУП» (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) звільнити державне майно - будівлю цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області, та повернути його балансоутримувачу - Державному підприємству «Чернігівське лісове господарство» (вул. О.Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 00993490) на підставі акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУП» (ідентифікаційний код 38703278; адреса: 02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (ідентифікаційний код 14243893; адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43), в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», суму основного боргу в розмірі 51 538 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн 86 коп., суму пені в розмірі 14 175 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016.

Суддя О.М.Дупляк