Рішення № 63759876, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа № 910/21745/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 9 604,66 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Хромець А.О. (представник за довіреністю № 1034 від 11.11.2016р.);

від відповідача: Кучма О.Л. (представник за довіреністю №08-03-25/212-16 від 06.12.2016р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 9 604,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не заперечує проти задоволення позовних вимог на суму 9 604,66 грн. за мінусом франшизи у розмірі 510,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 20.12.2016р.

В судовому засіданні 20 грудня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2015р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №101479 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Кіа", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

08.07.2016р. по вул. Жовтнева в м. Коростень, Житомирської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_2, при здійсненні повороту ліворуч, не переконався в безпеці свої дій, не зайняв відповідне крайнє положення та здійснив зіткнення з автомобілем "Кіа", реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебував під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.08.2016р. у справі №279/3548/16-п ОСОБА_4 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу, у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами Договору страхування.

Відповідно до проведеного на замовлення позивача звіту № 20901/16-169716 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 26.07.2016р. вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Кіа", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на 08.07.2016р. складає 17 372,38 грн.

Як вбачається зі складеного позивачем Страхового акту №UA2016070800020/L01/03 від 03.08.2016р. та розрахунку до нього розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику становить 10 114,66 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 10 114,66 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №44685 від 04.08.2016р. на вказану суму.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням проведеного звіту, на підставі складеного ним Страхового акту №UA2016070800020/L01/03 від 03.08.2016р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 10 114,66 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування, проти задоволення позовних вимог, відповідач не заперечував.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_6 встановлена в судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АЕ/5053305.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ/5053305 розмір франшизи становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн. а тому, з відповідача має бути стягнуто 9 604,66 грн. (10 114,66 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза за полісом №АЕ/5053305)).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 9 604,66 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/21745/16 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 9 604,66 грн.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (код ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) суму страхового відшкодування в розмірі 9 604,66 грн. (дев'ять тисяч шістсот чотири гривні 66 коп.) та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов