Рішення № 63759847, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа № 910/21263/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення 15 414,80 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 15 414,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач, здійснивши виплату частини страхового відшкодування, ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити доплату страхового відшкодування.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи не надано, в судовому засіданні 13.12.2016р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.12.2016р.

В судовому засідання 13.12.2016р. судом оголошено перерву до 20.12.2016р.

В судове засідання 20.12.2016р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені під розписку.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013р. між позивачем (страховик) та ТОВ "Автокредит Плюс" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №KGMDCPS-13AF06J (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль) зі строком дії з 16.11.2013р. по 15.11.2014р., який згідно п. п. 8, 9 Договору було продовжено з 16.11.2014р. по 15.11.2015р. (докази сплати страхових платежів у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

30.08.2015р. ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі "Ленд Ровер", реєстраційний номер Х991042 по вул. Лисенка в м. Києві, при спробі припаркувати транспортний засіб не переконалась у безпеці маневру при здійсненні руху заднім ходом та допустила зіткнення з автомобілем "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2015р. у справі №761/27414/15-п ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до проведеного на замовлення позивача звіту № 1485/08/15 від 11.09.2015р. про оцінку колісного транспортного засобу "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 21 341,52 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунку на оплату СТО (ТОВ "Автосервіс "Отаман") № СА-00000615 від 14.09.2015р. та Акту № 615 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.09.2015р. вартість ремонту автомобіля "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 24 518,62 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-1027 від 22.09.2015р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 24 518,62 грн.

Враховуючи зазначене, з урахуванням проведеного звіту, рахунку на оплату СТО (ТОВ "Автосервіс "Отаман") № СА-00000615 від 14.09.2015р. та Акту № 615 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.09.2015р., позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 24 518,62 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №3297 від 23.09.2015р. на вказану суму.

Відповідач провів частковий розрахунок з позивачем, здійснивши виплату частини суми страхового відшкодування в розмірі 9 103,82 грн., що не заперечується позивачем.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15 414,80 грн. (24 518,62 грн. (сума виплаченого позивачем страхового відшкодування) - 9 103,82 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) з урахуванням нульової франшизи, які на його думку, є несплаченим відповідачем залишком страхового відшкодування за Полісом №АІ/3178234.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням проведеного звіту, рахунку на оплату СТО (ТОВ "Автосервіс "Отаман") № СА-00000615 від 14.09.2015р. та Акту № 615 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.09.2015р., на підставі складеного ним Страхового акту №И-1027 від 22.09.2015р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 24 518,62 грн.

Разом з тим, як було зазначено вище відповідно до звіту № 1485/08/15 від 11.09.2015р. про оцінку колісного транспортного засобу "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 21 341,52 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Судом встановлено, що наведені у звіті, рахунку СТО та акті виконаних робіт матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці ДАІ і відповідачем не надано доказів протилежного.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Ленд Ровер", реєстраційний номер Х991042, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/3178234.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АІ/3178234 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн. а тому, з відповідача має бути стягнуто 12 237,70 грн. (21 341,52 грн. (визначена в звіті № 1485/08/15 від 11.09.2015р. про оцінку колісного транспортного засобу "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 9 103,82 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) з урахуванням нульової франшизи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 12 237,70 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/21263/16 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 12 237,70 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 093,98 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (код ЄДРПОУ 25186738, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32) суму страхового відшкодування в розмірі 12 237,70 грн. (дванадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 70 коп.) та судовий збір у розмірі 1 093,98 грн. (одну тисячу дев'яносто три гривні 98 коп.).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов