Рішення № 63759667, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/18362/16

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" доМоторного (транспортного) страхового бюро України проскасування акта в частині та стягнення грошових коштів Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Діденко Ю. О. за довіреністю; Сухорукова С. А. за довіреністю;від відповідача: Давиденко Н.О. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про скасування акта в частині та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.10.2016.

Через відділ діловодства суду 21.10.2016 від позивача надійшли пояснення по справі (вих. № б/н від 21.10.2016), в яких останній повідомив суд, що при підготовці позовної заяви, позивачем в прохальній її частині було помилково зазначено про скасування пункту 4.2 протоколу Президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015, натомість, як зазначає позивач, ним у мотивувальній частині позову наведено правові обґрунтування підстав недійсності пункту 4.2 рішення, а не його скасування. У зв'язку з чим, позивач просить суд врахувати таку описку в тексті позовної заяви та вирішувати спір про визнання недійсним пункту 4.2 рішення, а не його скасування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 відкладено розгляд справи на 15.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 відкладено розгляд справи на 29.11.2016.

Розглянувши в судовому засіданні 29.11.2016 заяву позивача від 21.10.2016 (вих. № б/н від 21.10.2016) про помилкове зазначення в прохальній частині позовної заяви про скасування пункту рішення та про розгляд судом вимоги саме про недійсність пункту 4.2 рішення, суд прийняв таку заяву та в подальшому здійснює розгляд даної справи з урахуванням такої заяви. В судовому засіданні 29.11.2016 суд оголосив перерву в судовому засіданні на 02.12.2016.

В судовому засіданні 02.12.2016 судом оголошувалася перерва на 06.12.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 20.12.2016.

В судове засідання 20.12.2016 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затвердженого 18.06.2015 протоколом президії МТСБУ № 355/2015, положенням ст. 58 Конституції України та неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань щодо повернення страховику, який припинив членство в Моторно (транспортному) страховому бюро України, відрахувань та гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості, оскільки алгоритм розрахунку розміру частки гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, яка підлягає поверненню страховику, визначається Порядком повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затвердженим 18.06.2015 протоколом президії МТСБУ № 355/2015, згідно п. 3.4. якого при розрахунку базового гарантійного внеску його розмір зменшується на розмір проблемної заборгованості перед МТСБУ, яка виникла у зв'язку з розміщенням коштів фонду захисту потерпілих у проблемних банках. З огляду на вказане, відповідач заперечує суму заборгованості та факт порушення ним зобов'язань щодо повернення страховику, який припинив членство в Моторно (транспортному) страховому бюро України, відрахувань та гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів. Також, відповідач зазначає: що позивачем не надано доказів сплати гарантійного внеску в розмірі 3 656 071, 46 грн; що страховик має право на повернення тільки залишку сплаченого ним же гарантованого внеску з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ відповідно до законодавства та договорів, укладених МТСБУ; страховик не має право претендувати на кошти, які були внесені іншими страховиками у вигляді їхніх гарантованих внесків; страховик наділений не тільки правом отримувати інвестиційний дохід, але й ризиками понесення збитків; регулювання правовідносин між сторонами здійснюється на підставі актів, що є чинними на час дії договору; позов є передчасним.

У судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.12.2012 між позивачем, як страховиком, та відповідачем, як бюро, було укладено договір про співпрацю № 130, між Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) та страховиком - членом МТСБУ у сфері обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за звичайними договорами (далі за текстом - договір), предметом якого відповідно до п.1.1 є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2. договору страховик зобов'язався сплатити вступний членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ та своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності бюро.

За умовами п. 2.2.8. договору бюро зобов'язалося повернути на умовах, що встановлені законом, положенням про фонд захисту потерпілих та договором, гарантійні внески, сплачені страховиком до фонду.

Згідно з п. 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору членські внески (в тому числі, додаткові) страховик здійснює щомісяця до 25 числа поточного місяця, якщо інший строк не передбачений загальними зборами членів та/або президією бюро. Відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності до фонду захисту потерпілих та до фонду попереджувальних заходів бюро страховик здійснює щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Кошти, необхідні для формування базового гарантійного внеску, сплачується страховиком протягом тридцяти днів з підписання договору, якщо інший строк не встановлений законом. Строки здійснення інших платежів до фонду захисту потерпілих, визначаються положенням про цей фонд.

В пункті 5.1. договору сторони погодили, що у разі припинення членства страховика в бюро та наявності не врегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція бюро має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

Для здійснення повернення гарантійного внеску шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за укладеними страховиком внутрішніми договорами страхування, бюро від імені страховика та за рахунок його гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих має повноваження приймати та спрацьовувати повідомлення про страхові випадки, заяви на виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, сплачувати страхове відшкодування (п. 5.2. договори).

У відповідності до п. 12.1. договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих позивачем, як члена бюро станом на 31.12.2015 становив 3 656 071, 46 грн, згідно звіту МТСБУ за четвертий квартал 2015 року. Розрахунковий розмір резерву збитків позивача станом на 31.12.2015 затверджено в сумі 258 929, 00 грн.

Зі спливом річного строку після виключення позивача із членів бюро (з 26.03.2015), позивач 06.07.2016 звернувся до бюро із заявою про повернення частини сплаченого позивачем гарантійного внеску в сумі 879 163, 85 грн.

Платіжним дорученням № 4677 від 14.07.2016 відповідач сплатив позивачу 879 163, 85 грн з призначенням платежу «повернення частини коштів від залишку гарантійного внеску у ФЗП згідно наказу № 49-а від 13.07.2016, без ПДВ».

Позивач 05.08.2016 вдруге звернувся до бюро із заявою про повернення частини сплаченого позивачем гарантійного внеску в сумі 819 407, 38 грн (що є залишком між сумою першої виплати гарантійного внеску належної позивачу та сумою фактично повернутих коштів).

Листом від 15.08.2016 вих. № 5-41/21779 бюро повідомило позивача про відмову у виплаті частини сплаченого позивачем гарантійного внеску в сумі 819 407, 38 грн.

На думку позивача, дії відповідача щодо неповернення частини гарантійного внеску страховику, який втратив статус члена МТСБУ, є неправомірними.

Також, із матеріалів справи вбачається, що протоколом президії відповідача № 355/2015 від 18.06.2016 був затверджений порядок повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих. Пунктом 4.2. зазначеного порядку визначено, що його норми поширюються на відносини з повернення МТСБУ страховикам їх гарантійних внесків у централізованому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо - транспортних пригодах, що виникли, але не припинені на дату набрання чинності цим порядком.

На думку позивача, прийняття акту президією бюро, норми якого встановлюють зворотню дію в часі акту, є неправомірними, оскільки суперечать положенням ст. 58 Конституції України.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 та про стягнення з відповідача на користь позивача 819 407, 38 грн частини гарантійного внеску.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

Фінансування статутної діяльності МТСБУ здійснюється за рахунок внесків страховиків - членів МТСБУ, а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених коштів цього фонду та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному Статутом МТСБУ, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією МТСБУ (ст. 42 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внормовано, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються, централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених ст. 41 Закону.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Кошти централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, розміщуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності і мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на банківських рахунках, банківські депозити (вклади), цінні папери, що емітуються державою.

Пунктом 51.8. статті 58 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що члени МТСБУ зобов'язані сплачувати: а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ; б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків. Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди; в) відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

В той же час, згідно п. 51.9 зазначеної вище статті, гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Як встановлено судом, позивач припинив членство в МТСБУ з 26.03.2015.

Відповідно до п. 6.14 статуту бюро порядок повернення відрахувань та гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів, визначається чинним законодавством, положенням про фонд захисту потерпілих, положенням про фонд страхових гарантій, положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, положенням про порядок розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів бюро та договором про співпрацю між страховиком і бюро.

Протоколом Координаційної ради МТСБУ № 47/2014 від 17.11.2014 затверджено Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (надалі - Положення), відповідно до п.п. 2.1.,2.2. якого, джерелами формування фонду є, серед інших, базові та додаткові гарантійні внески страховиків (членами та асоційованими членами Бюро).

Відповідно до п. 3.12.2. Положення повернення частини гарантійного внеску, при виході страховика зі складу бюро у зв'язку із виключенням з членів бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в бюро повернення такому страховику його гарантійного внеску здійснюється в строк, визначений законом.

При цьому, частка коштів страховика, що підлягає поверненню, щорічно визначається в розмірі 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків цього страховика за договорами внутрішнього страхування станом на 31 грудня. Розмір розрахованого резерву збитків затверджується президією бюро. Повернення першої частини здійснюється не раніше ніж через 1 рік після припинення членства страховика в бюро. Кожне наступне повернення коштів здійснюється не раніше ніж через 1 рік після попереднього повернення. Після закінчення другого року з початку таких повернень, у випадку відсутності зобов'язань страховика за договорами внутрішнього страхування, дирекція бюро приймає рішення про повернення страховику повної суми залишку коштів базового гарантійного внеску. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом регулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню (п. 3.12.3. Положення).

Пунктом 2.2.1 Положення встановлено, що джерелами формування фонду захисту потерпілих є, зокрема, базовий та додаткові гарантійні внески.

Мінімальний базовий гарантійний внесок страховика до фонду захисту потерпілих встановлюється у сумі, еквівалентній 500 000 євро за валютним обмінним курсом валюти України, встановленим Національним Банком України. розмір базового гарантійного внеску страховика до фонду захисту потерпілих станом на останній день кожного кварталу не може бути меншим за суму, встановлену п. 2.3. Положення (п. 2.3., 2.4. Положення).

Пунктом 2.5. Положення внормовано, що кошти, сплачені страховиком як базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, використовуються виключно для здійснення регламентних виплат, передбачених пунктом «г» пункту 41.1. статті 41 Закону. У першу чергу використовується гарантійний внесок того страховика, для виконання зобов'язань якого він здійснюється.

Згідно з п. 2.7. Положення базовий гарантійний внесок страховика збільшується на суму платежів здійснених ним до фонду захисту потерпілих за втрачені бланки полісів внутрішнього обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Розмір таких платежів встановлюється президією бюро.

Розмір додаткового гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, порядок його формування, використання і розміщення встановлюються окремими рішеннями президії бюро та не регламентуються Положенням (п. 2.8. Положення).

Базові гарантійні внески страховиків, за рішенням президію бюро, можуть збільшуватись на частину суми наявних на кінець календарного кварталу коштів фонду захисту потерпілих інших, ніж базовий гарантійний внесок. Величина інших, ніж базовий гарантійний внесок, коштів фонду захисту потерпілих страховика після здійснення цієї процедури не може бути меншою мінімальної величини, встановленої президією бюро (п. 2.11. Положення).

Пунктом 4.4. Положення визначено, що за рішенням президії бюро отриманий інвестиційний дохід перераховується страховикам після затвердження президією бюро звіту дирекції бюро про наявність та рух коштів фонду захисту потерпілих за звітній квартал. У разі наявності у страховика заборгованості перед бюро або порушень умов забезпечення платоспроможності, визначених законодавством та/або внутрішніми документами бюро, інвестиційний дохід за рішенням президії бюро може бути спрямований на погашення заборгованості такого страховика або збільшення його гарантійного внеску.

Облік коштів фонду захисту потерпілих здійснюються із забезпеченням персоніфікації надходжень та використання таких коштів в порядку, встановленому Президією Бюро (п. 5.1. Положення).

Таким чином, судом встановлено, що наведеним Положенням передбачено два види внесків: базовий (який вноситься страховиком до фонду захисту потерпілих) та додатковий (порядок його формування і використання, встановлюється президією бюро), які є джерелами формування фонду захисту потерпілих, які у сукупності складають суму гарантійного внеску, до якого також в процесі діяльності може бути зараховано інвестиційний дохід (внаслідок його включення в суму базового гарантійного внеску). Отже, наведені показники в сукупності і складають суму гарантійного внеску, який фактично формується шляхом внесення первісно визначеної суми коштів та подальшого зарахування до вказаної суми інвестиційного прибутку, тощо.

Згідно звіту про рух коштів ФЗП ТДВ «Альянс Україна» за 4 квартал 2015 року залишок гарантійного внеску на 31.12.2015 складав 3 656 071, 46 грн. Також, із звіту про рух коштів ФЗП ТДВ «Альянс Україна» за 1 квартал 2016 року вбачається, що залишок гарантійного внеску на 01.01.2016 складав 3 656 071, 46 грн.

При цьому із звіту за 4 квартал 2015 року вбачається, що залишок внеску на 01.10.2015 становив 3 549 519, 23 грн та що до гарантованого внеску було зараховано 106 552, 23 грн інвестиційного доходу. Крім того, із звіту за 3 квартал 2015 року вбачається, що станом на 01.07.2015 залишок гарантійного внеску становив 3 438 979, 97 грн та що до гарантованого внеску було зараховано 110 539, 26 грн інвестиційного доходу.

Враховуючи наведені вище норми Положення та дані звіту про рух коштів ФЗП ТДВ «Альянс Україна» за 4 квартал 2015 року суд дійшов висновку, що до базового гарантійного внеску входять суми фактично сплаченого страховиком гарантійного внеску (2 870 306, 92 грн), суми сплачених страховиком коштів за втрачені бланки (3 560, 00 грн) та суми зарахованого до гарантійного внеску інвестиційного доходу.

Згідно з п. 5.3. Положення дирекція бюро щоквартально надає президії бюро та страховикам до 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, звіт про наявність та рух коштів фонду захисту потерпілих з визначенням таких показників:

- залишок коштів на початок кварталу (в тому числі гарантійного внеску);

- фактичні надходження протягом кварталу (постатейно);

- регламентні виплати;

- інші витрати (постатейно);

- залишок коштів на кінець кварталу (в тому числі гарантійного внеску);

- доходи від розміщення коштів фонду захисту потерпілих;

- дебіторська заборгованість до фонду захисту потерпілих.

Отже, залишок коштів гарантійного внеску визначається президією бюро, тобто відповідачем. Розмір розрахованого резерву збитків також затверджується президією бюро.

За твердженням позивача, які базуються на даних бюро, кошти базового гарантійного внеску страховика в ФЗП станом на 31 грудня року, в якому страховиком втрачено статус члена МТСБУ (2015) становлять суму 3 656 071, 46 грн, різниця залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків позивача за договорами внутрішнього страхування станом на 31.12.2015 становить 3 397 142, 46 грн.

На думку позивача, відповідач повинен був сплатити страховику перший платіж 50 % від суми 3 397 142, 46 грн (3 656 071, 46 - 258 929, 00 = 3 397 142, 46), що становить 1 698 571, 23 грн через 1 рік після припинення членства страховика в бюро, тобто до 26.03.2016.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням положень п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та дати втрати позивачем членства у відповідача, суд погоджується з позивачем, що 50 % різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків позивача за договорами внутрішнього страхування станом на 31.12.2015 відповідач був зобов'язаний повернути позивачу у строк до 26.03.2016.

Матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем відповідного зобов'язання на користь позивача частково в сумі 879 163, 85 грн, а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 819 407, 38 грн (1 698 571, 23 - 879 163, 85 = 819 407, 38).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню частини суми гарантійного внеску в сумі 819 407, 38 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення частини гарантійного внеску, у відповідності до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 819 407, 38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача, що алгоритм розміру частки гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, яка підлягає поверненню страховику, визначається Порядком повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затвердженим 18.06.2015 протоколом президії МТСБУ № 355/2015, згідно п. 3.4. якого при розрахунку базового гарантійного внеску його розмір зменшується на розмір проблемної заборгованості перед МТСБУ, яка виникла у зв'язку з розміщенням коштів фонду захисту потерпілих у проблемних банках, як безпідставного та необґрунтованого, з огляду на дію законів та нормативно-правових актів у часі.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих був затверджений 18.06.2015, при цьому згідно п. 4.1. зазначеного Порядку цей порядок набуває чинності з дня, наступного за днем затвердження президією МТСБУ. Таким чином, Порядок на який посилається відповідач набрав чинності після втрати позивачем членства в МТСБУ та після виникнення у останнього обов'язків по поверненню частини гарантійного внеску. Відповідно норми вказаного порядку не застосовуються до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем. До правовідносин сторін щодо повернення внесків застосовуються норми положень та законів, що діяли на момент припинення членства страховика (позивача) в МТСБУ, тобто станом на 26.03.2015.

Наведена позиція суду підтверджується зокрема, позицією Вищого господарського суду України викладеною в постанові від 05.10.2016 у справі № 910/260/16.

Доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів сплати позивачем гарантійного внеску в розмірі 3 656 071, 46 грн спростовані наявними в матеріалах справи звітами про рух коштів підписаними генеральним директором та головним бухгалтером відповідача та п. 2.2.1, 2.7, 2.11, 4.4 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Інші доводи відповідача, також відхиляються судом, як такі що не відповідають приписам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригода.

Вимоги позивача про визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 не задовольняються судом, враховуючи наступне.

Як вказано в п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під час розгляду справи господарський суд дійшов висновку, що Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затверджений 18.06.2015 протоколом президії МТСБУ № 355/2015 не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, відповідно вказаний Порядок не порушує прав позивача, а тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-г; ідентифікаційний код 32253696) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу у розмірі 819 407 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста сім) грн 38 коп. та суму судових витрат у розмірі 12 291 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто одна) грн 11 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.2016.

Суддя О. М. Дупляк