Рішення № 63759121, 22.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 904/9665/16

За позовом Банку "Експобанк ЧЗ, а.с.", м.Прага, Чехія

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО", м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

про визнання протиправним дій, скасування рішень, свідоцтв про право власності

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 02.06.2016;

представник ОСОБА_2, довіреність від 02.06.2016;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2016 Банк "Експобанк ЧЗ, а.с.", м.Прага, Чехія (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-1) та до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідача-2) в якій позивач просить суд:

- Визнати незаконними дії ТОВ «Вільногірське скло» щодо поділу нерухомого майна: будівлі скляного корпусу №2, загальною площею 24581,1кв.м., реєстраційний номер - 869132 (Предмет іпотеки), який знаходився за адресою Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31 та подальшого оформлення прав власності на нові об'єкти нерухомого майна (у тому числі Предмета іпотеки) після поділу Предмета іпотеки із видачею свідоцтв про права власності від 21.12.2012 серія САС №690605 та від 21.12.2012 серія САС №690602;

- Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 №489 «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло»;

- Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 20.12.2012 №531 «Про оформлення та видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» свідоцтв про право власності на комплекси будівель та споруд, розташовані по вул.Промислова 31, 31 А, 31 Б, 31 В у м.Вільногірськ» в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова, 31 А, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд по виготовленню скла) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова 31, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд енергозабезпечення);

- Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 серія САС №690605 видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд з виробництва скла, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, Промислова, 31а;

- Скасувати свідоцтво про право власності від 21.12.2012 серія САС №690602, видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд енергозабезпечення, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31.

За результатами розгляду позовної заяви від 14.10.2016 за вих.№б/н ухвалою суду від 26.10.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 10.11.2016.

24.10.2016 через канцелярію суду отримано клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в якій просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно - комплексу будівель і споруд за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вулиця Промислова, 31а, реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальність «Вільногірське скло» та Вільногірській міській раді вчиняти будь-які дії пов'язані з подальшим переходом прав власності (реєстрацію та посвідчення прав власності, інших речових прав, укладення та реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування іншим особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) на нерухоме майно: комплексу будівель і споруд за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вулиця Промислова, 31а, та дії щодо розпорядження цим майном по його зміні (поділ, виділ, об'єднання), переробці, знищенню;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІУ (у редакції від 05.10.2016), вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з подальшим переходом прав власності (реєстрацію прав власності, інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) на нерухоме майно: комплексу будівель і споруд за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вулиця Промислова, 31а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1, про що винести відповідну ухвалу.

Заява позивача про забезпечення позову обґрунтована очевидною, на думку позивача, протиправністю дій органів державної влади по здійсненню оформлення права власності (прийняття рішення про видачу свідоцтв та видача таких свідоцтв) на нерухоме майно, а отже існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача шляхом вчинення подальших незаконних дій щодо нерухомого майна, до складу якого входить предмет іпотеки.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову підтверджується наступними документами:

1. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №69703768 від 04.10.2016, із якої вбачається, що відповідачем-1 було вчинено незаконні дії по перереєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на предмет іпотеки, в результаті чого суб'єктами державної реєстрації вчинено наступні дії:

- здійснено реєстрацію права власності на комплекси будівель і споруд з виробництва скла (адреса: Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Промислова, 31а, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 456261012102) - запис №14951539 від 09.06.2016 року та №7036786 від 06.09.2014;

- здійснено реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки за записом №7038198 на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №15873549 від 18.09.2014;

- здійснено реєстрацію обтяжень на предмет іпотеки за записом 7038270 на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №15873549 від 18.09.2014.

2. Рішення виконкому Вільногірської міської ради №498 від 12.12.2012 про зміну поштових адрес та №531 від 20.12.2012 про видачу і оформлення свідоцтва про право власності, свідоцтва про право власності від 21.12.2012 (№САС690602, №САС690605, №САС690603, №САС690604).

07.11.2016 через канцелярію суду отримано клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №904/9665/16 до вирішення справи №804/4274/16, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

08.12.2016 через канцелярію суду отримано клопотання позивача в якому просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №904/9665/16, з огляду на той факт, що 29.11.2016р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача по справі №804/4274/16 про відкликання адміністративного позову.

Суд розгляд справи відкладав з 10.11.2016 на 08.12.2016, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-2, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

Суд розгляд справи відкладав з 08.12.2016 на 22.12.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

21.12.2016 через канцелярію суду від відповідача-2 отримано заяву про застосування позовної давності.

Заява обґрунтована тим, що про спірні рішення відповідача-2 позивачу було відомо (або він повинен був дізнатися) з моменту їх офіційного оприлюднення, а саме щодо рішення відповідача-2 №498 від 19.12.2012 з 19.12.2012, а щодо рішення відповідача-2 №531 від 24.12.2012 з 24.12.2012.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 24.10.2016, а отже з пропуском трирічного строку позовної давності.

22.12.2016 позивач надав свої письмові пояснення на заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності і вказав, що як зазначено у позовній заяві позивач дізнався про порушення свого права 05.07.2016, коли отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав.

Посилання відповідача-2 на офіційне опублікування оскаржуваних рішень на сайті Виконавчого комітету, на думку позивача, є безпідставними, оскільки:

- зі скриншотів сайту неможливо встановити зміст рішення та час його завантаження на сайт;

- позивач є нерезидентом і об'єктивно не може моніторити цю інформацію кожен день.

21.12.2016 через канцелярію суду отримано клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила".

Клопотання обґрунтовано тим, що на підставі спірних правовстановлюючих документів між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" та відповідачем-1 укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна.

22.12.2016 позивач надав свої письмові пояснення на клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" та вказав, що з огляду на те, що предмет іпотеки та нерухоме майно, до складу якого увійшов предмет іпотеки внаслідок дій відповідача-1 на сьогоднішній день на праві власності належить відповідачу-1.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" належить 4/100 нерухомого майна, яке в минулому належало відповідачу-1 і до цих 4/100 не входить предмет іпотеки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 08.12.2016.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та телеграмою про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.12.2016 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 14.12.2016.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.12.2016 стороні, яка бере участь у розгляді справи, роз'яснено її процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Представник позивача подав клопотання про надання додаткових письмових пояснень

Представник відповідача-1 подав заяву про застосування позовної давності, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" та телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважні представники позивача в судовому засіданні позов підтримують та наполягають на його задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, просить суд відкласти розгляд справи, згідно наданого клопотання.

Суд заслухав пояснення представників позивача щодо предмету позову.

Представники позивача проти відкладення розгляду справи заперечують.

В задоволенні клопотань відповідача-1 та відповідача-2 господарський суд відмовляє з огляду на наступне.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача-1 та відповідача-2 та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Господарський суд наголошує, що розгляд справи двічі відклався, відбулося три судові засідання, 23.12.2016 останній день двомісячного строку наданого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України для вирішення спору.

Клопотання про продовження строку вирішення спору сторони не заявляли, отже відсутня процесуальна можливість відкладати розгляд справи, у зв'язку з відсутністю процесуального строку.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 22.12.2016 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Банком «ЛББВ Банк ЧС а.s.» (далі по тексту - позивач, банк, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» (далі по тексту - відповідач-1, позичальник) укладено кредитний договір №63/11, відповідно до положень якого розмір кредиту, що надавався Банком, не міг перевищувати 21250000 доларів США (далі по тексту - Кредитний договір). Кредитний договір було зареєстровано у Національному Банку України, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №28 від 16.03.2012.

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 з повернення кредитних коштів, між банком та відповідачем-1 укладено договір іпотеки від 21.03.2012 (далі по тексту - договір іпотеки), що посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 490.

21.03.2012 державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі заборона на відчуження нерухомого майна за договором іпотеки зареєстрована державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за номером 491.

У власності відповідача-1 знаходився ряд обєктів нерухомого майна (цехи для виготовлення скла, складські приміщення, офісні приміщення), що повязані між собою у технології виробництва. На кожен із цих обєктів нерухомого майна відповідач-1 мав окремі правовстановлюючі документи - свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

На момент укладання кредитного договору та договору іпотеки вказані обєкти нерухомого майна знаходились за однією адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31.

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 договору іпотеки, як забезпечення оплати та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач-1 надав позивачу в іпотеку наступне нерухоме майно: будівлю скляного корпусу №2, загальною площею 24581,1кв.м., реєстраційний номер 7869132, розташований за адресою: Україна, Дніпропетровське область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31 (далі по тексту - нерухоме майно та/або Предмет іпотеки).

Право власності відповідача-1 на предмет іпотеки (на момент укладення договору іпотеки) підтверджувалось наступними документами:

1) свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 13.10.2004 на підставі рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради №524 від 11.20.2004, зареєстрованого комунальним підприємством виробничим об'єднанням житлового комунального господарства м.Вільногірськ в книзі №31 за номером запису 175.

2) витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №33480941 від 15.03.2012 позивач звертає увагу суду, що відповідач-1 є потужним заводом виробництва порожнистого скла, у власності якого знаходиться ряд об'єктів нерухомого майна (цехи для виготовлення скла, складські приміщення, офісні приміщення), що пов'язані між собою у технології виробництва виробів зі скла. Кожен із таких об'єктів нерухомого майна має свої окремі правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності). При цьому всі об'єкти (в тому числі той, що був переданий в іпотеку позивачу) на момент укладання договору іпотеки знаходилися за однією адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31.

В іпотеку позивачу було передано лише частину власного нерухомого майна відповідача-1, що на момент укладення Договору іпотеки знаходилось за адресою Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31.

В подальшому позивачу стало відомо, що відповідачем-1 вчинено дії з поділу окремих об'єктів нерухомого майна, що знаходились за адресою: Дніпропетровськ область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31, на чотири комплекси будівель і споруд з призначенням кожному з них окремої поштової адреси, а також вчинено дії по оформленню права власності на нові об'єкти нерухомого майна за новими поштовими адресами та здійсненню державної реєстрації права власності на ці об'єкти.

11.12.2012 відповідачем-1 отримано висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, складеного комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Вільногірська».

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єкт нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 (у редакції, чинній на момент підготовки висновку), єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна (п.2.1) поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси (п.2.2).

Після отримання висновку БТІ щодо технічної можливості поділу нерухомого майна відповідач-1 звернувся до Вільногірської міської ради з метою отримання рішення про присвоєння нових поштових адрес новоствореним об'єктам нерухомого майна.

В результаті вказаних дій відповідача-1, 12.12.2012 рішенням виконкому Вільногірської міської ради №498 «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам ТОВ «Вільногірське скло», яке розташоване в м.Вільногірськ по вулиці Промисловій» (далі по тексту - Рішення про присвоєння поштових адрес) присвоєно майновим комплексам наступні окремі, поштові адреси:

1. Комплексу будівель та споруд енергозабезпечення (Промислова, 31);

2. Комплексу будівель та споруд по виготовленню скла (Промислова 31А);

3. Комплексу будівель та споруд інструментального виробництва (Промислова 31Б);

4. Комплексу будівель та споруд допоміжного призначення (Промислова 31В).

Після цього генеральний директор ТОВ «Вільногірське скло» ОСОБА_4 звернувся до Вільногірської міської ради із заявою від 18.12.2010, вих. №1416, до якої було додано пакет документів (в т.ч. вищезазначений висновок БТІ від 11.12.2012 та рішення виконкому Вільногірської міської ради №498 від 12.12.2012).

На підставі вказаної заяви 20.12.2012 рішенням виконкому Вільногірської міської ради №531 «Про оформлення та видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» свідоцтв про право власності на комплекси будівель та споруд, розташовані по вул.Промислова 31, 31А, 31Б, 31В у м.Вільногірськ» (далі по тексту - Рішення про видачу свідоцтв про право власності) зобов'язано КП «БТІ м.Вільногірське» оформити свідоцтва про право власності на вищевказані комплекси нерухомого майна.

21.12.2012 відповідачем-1 отримано нові свідоцтва на право власності, зокрема:

1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 №САС 690602 щодо комплексу будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31;

2. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 №САС 690605 щодо комплексу будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31А;

3. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 №САС 690603 щодо комплексу будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31Б;

4. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 №САС 690604 щодо комплексу будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31В.

В подальшому відповідач-1 звернувся до БТІ із заявою про проведення реєстрації права власності на чотири нові об'єкти нерухомості - комплекси будівель і споруд, що розташовувалися за новими поштовими адресами.

Рішенням Бюро технічної інвентаризації від 25.12.2012 зареєстровано право власності на нові об'єкти нерухомості у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В результаті вказаних дій відповідачів, предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним із позивачем включено до комплексу будівель і споруд із виробництва скла, що знаходиться за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31А, що підтверджується відомостями із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2014, індексний номер 26964426.

Як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель і споруд з виробництва скла, що знаходиться за адресою: вулиця Промислова, 31А, до складу якого увійшов предмет іпотеки, було присвоєно реєстраційний номер 38741735, а нерухомому майну, яке стало знаходитись за адресою: вулиця Промислова, 31, за якою початково знаходився Предмет іпотеки, присвоєно реєстраційний номер 38737910.

Отже, як зазначає позивач, в результаті вказаних дій відповідача-1 та прийнятих рішень відповідачем-2 змінено характеристики та реквізити предмету іпотеки наступним чином:

До 25.12.2012

будівля скляного складу №2;

Стан: як окреме майно (окремий правовстановлюючий документ);

Розташування: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31;

Загальна площа: 24581,1кв.м;

Правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності від 13.10.2004, видане на підставі рішення виконкому Вільногірської міської ради №524 від 11.10.2004, зареєстроване КП «ВО ЖКГ м.Вільногірське» у реєстраційній книзі №31 за реєстраційним №175 19.10.2004;

Реєстраційний номер: 7869132.

Після 25.12.2012

будівля скляного складу №2;

Стан: як складова частина комплексу будівель і споруд із виробництва скла;

Розташування: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31а;

Загальна площа: 24303,9кв.м;

Правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності від 21.12.2012 САС №690605, видане на підставі рішення виконкому Вільногірської міської ради №531 від 20.12.2012, зареєстроване КП «БТІ м.Вільногірське» у реєстраційній книзі №36 з реєстраційним №238 25.12.2012;

Реєстраційний номер 38741735.

Після проведення реформування у системі реєстрації речових прав на нерухоме майно ліквідації Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач-1 звернувся до реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області для реєстрації права власності на нові об'єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора ОСОБА_5, індексний номер 15873549, від 18.09.2014 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31А в новому реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 7036786).

Рішенням державного реєстратора ОСОБА_5, індексний номер 15797662, від 15.09.2014 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31 в новому реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 7006274).

Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що дії відповідача-1 щодо поділу об'єктів нерухомого майна, які знаходились за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31, є незаконними та такими, що порушують умови договору іпотеки, а дії та рішення виконкому Вільногірської міської ради щодо оформлення права власності на окремі об'єкти комплексу будівель і споруд за адресою Дніпропетровська область, вул.Промислова, 31А та за адресою: Дніпропетровська область, вул.Промислова, 31, (як результат незаконних дій відповідача-1) здійснені із грубим порушенням положень законодавства та, на думку позивача, підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Щодо протиправності дії відповідача-1 стосовно поділу майна.

Відповідно до пункту 5.5 договору іпотеки Іпотекодавець (відповідач-1) без передньої письмової згоди Іпотекодержателя (позивача) не повинен здійснювати наступні дії:

(а) вчиняти будь-які дії стосовно предмета іпотеки, що могло б порушити або суперечити будь-якій умові цього Договору або Кредитного Договору;

(б) вчиняти будь-які дії для зміни або зменшення вартості предмета іпотеки або будь-яких прав Іпотекодержателя стосовно предмета іпотеки.

Відповідно до п.п. (с) п. 14.2. ст. 14 Кредитного договору, доки усі зобов'язання відповідача-1, у зв 'язку із Кредитним договором не будуть виконані, відповідач-1 не має права без попередньої письмової згоди позивача продавати, передавати або іншим чином розпоряджатися будь-якими активами в межах однієї операції на суму, що перевищує 100000 доларів США.

Відповідно до п. 2.3 договору іпотеки, вартість предмета іпотеки складає 18340791,00грн., що значно перевищує 100000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України станом на грудень 2012 року (7,993 грн. за 1 долар США).

Внаслідок поділу предмета іпотеки його площа була зменшена з 24581,1 кв.м до 24303,9 кв.м, що призвело до зменшення вартості Предмета іпотеки, змінено адресу, за якою первинно розташовувався Предмет іпотеки та правовстановлюючі документи, на підставі яких відповідач -1 володіє предметом іпотеки.

Такі дії відповідача-1, на думку позивача, можна вважати розпорядженням предметом іпотеки шляхом його поділу без згоди позивача, що є порушенням п.5.5. Договору іпотеки та п. 14.2. ст. 14 Кредитного договору.

Проведення дій по поділу належного на праві власності відповідачу-1 нерухомого майна, до складу якого увійшов предмет іпотеки, є розпорядження предметом іпотеки, щодо якого відповідач-1 не мав права вчиняти без згоди іпотекодержателя, тобто позивача.

Внаслідок протиправних дій відповідача-1 щодо поділу об'єкту нерухомого майна на чотири нові комплекси, такі основні та ідентифікуючі характеристики предмета іпотеки як його площа, реєстраційний номер, вартість, адреси розташування були змінені.

Після укладання договору іпотеки, позивач набув право звернути стягненння на Предмет іпотеки у разі невиконання відповідачем-1 своїх обов'язків за договором іпотеки.

Таке право є чинним, оскільки основне зобов'язання відповідач-1 не виконав належним чином і строк дії Договору іпотеки не сплив.

Поділ належних відповідачу-1 на праві власності об'єктів нерухомого майна до складу якого увійшов предмет іпотеки, позбавило позивача права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення відповідачем-1 своїх обов'язків за Кредитним договором.

Нові об'єкти нерухомого майна, до складу яких увійшов предмет іпотек не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, оскільки вони створені з прив'язкою до існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, а тому всі об'єкти нерухомості, на які відповідач-1 отримав нові свідоцтва про право власності після вчинення відповідних незаконних дій, обтяжені іпотекою.

На думку позивача, дії відповідача-1 щодо поділу предмету іпотеки є протиправними, у зв'язку із тим, що порушують п. 5.5 договору іпотеки, п. 14.2. ст. 14 кредитного договору, положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Щодо незаконності рішень виконкому Вільногірської міської ради.

Вимога позивача про скасування Рішення про присвоєння поштових адрес є похідною від вимоги про визнання дій відповідача-1 по поділу майна протиправними.

Присвоєння нових поштових адрес (прийняття відповідного рішення відповідчем-2) було б неможливим без вчинення відповідачем-1 протиправних та незаконних дій щодо поділу майна.

Вимога щодо присвоєння поштових адрес новим об'єктам після такого поділу (технічну можливість якого затверджує БТІ) міститься в Інструкції №55 від 18.06.2007.

В зв'язку із вищевказаними діями відповідача-1 та відповідача-2, станом на дату подання цього позову, позивач позбавлений можливості скористатися своїм правом щодо звернення стягнення на Предмет іпотеки, оскільки Предмет іпотеки станом на дату звернення до суду знаходиться за адресою: вул.Промислова, 31А, а не за адресою вул.Промислова, 31.

Отже, для забезпечення повного захисту порушених прав позивача необхідно скасувати Рішення про присвоєння нових поштових адрес, адже без вказаного Рішення відповідач-2 не мав би підстав для прийняття рішення про видачу свідоцтв на нові об'єкти внаслідок поділу майна.

Прийняття відповідачем-2 Рішення про присвоєння таким об'єктам нових поштових адрес та Рішення про видачу свідоцтв значним чином утруднить реалізацію позивачем свого права на звернення стягнення на Предмет іпотеки, оскільки такі кваліфікуючі характеристики Предмета іпотеки, як його площа, вартість та адреса, були змінені внаслідок прийняття відповідних рішень.

Відповідно до пункту 2 Рішення про видачу свідоцтв про право власності, виконавчий комітет Вільногірської міської ради зобов'язав начальника КП «БТІ м.Вільногірське» оформити свідоцтва про право власності на нерухоме майно для відповідача-1.

З огляду на викладене вище, видача нових свідоцтв на об'єкти нерухомого майна, до складу яких увійшов Предмет іпотеки, могло бути здійснено виключно за наявності письмової згоди позивача, що в даному випадку дотримано не було.

Таким чином, прийняття відповідачем-2 Рішення про видачу свідоцтв порушує право позивача на звернення стягнення на Предмет іпотеки, адже саме на підставі прийнятого відповідачем-2 рішення відповідачем-1 в подальшому отримано нові свідоцтва про право власності, у тому числі на Предмет іпотеки, що є правовстановлюючими документами у розмінні діючого на той час Тимчасового положення №7/5.

Видача вказаних свідоцтв дало можливість відповідачу-1 здійснити реєстрацію права власності на нові об'єкти нерухомості, включаючи Предмет іпотеки.

Щодо скасування виданих свідоцтв на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промилова, 31 та вул.Промислова, 31А.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, правомірність рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення за відповідачем-1 права власності на об'єкт нерухомого майна, на підставі якого останньому видано свідоцтво про право власності на цей об'єкт нерухомого майна, а отже спір про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

У разі залишення спірних свідоцтв чинними, відповідач-1, без отримання згоди позивача, надавши такі свідоцтва, може у будь-який час звернутись до реєстраційної служби із заявою про реєстрацію права власності на новостворені об'єкті нерухомості.

Відповідач-1 наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідач-2 наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 №489 «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло»; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 20.12.2012 №531 «Про оформлення та видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» свідоцтв про право власності на комплекси будівель та споруд, розташовані по вул.Промислова 31, 31 А, 31 Б, 31 В у м.Вільногірськ» в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова, 31 А, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд по виготовленню скла) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова 31, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд енергозабезпечення); визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 серія САС №690605 видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд з виробництва скла, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, Промислова, 31а; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.12.2012 серія САС №690602, видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд енергозабезпечення, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Згідно з нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Таким чином, як встановлено за результатами вивчення матеріалів даної справи, саме відповідач-1 діючи на власний розсуд та керуючись власними інтересами уклав з позивачем кредитний договір та на забезпечення виконання зобов'язань - іпотечний договір.

Дійсність кредитного договору та іпотечного договору ні позивачем, ні відповідачем-1 не оскаржується.

Іпотека, відповідно до визначення вказаного в Законі України "Про іпотеку", це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Підпунктом б пункту 5.5 іпотечного договору визначено, що іпотекодавець (відповідач-1) без попередньої письмової згоди іпотекодержателя (позивача) не повинен здійснювати будь-які дії для зміни або зменшення вартості предмета іпотеки або будь-яких прав іпотекодавця (відповідача-1) або іпотекодержателя стосовно предмета іпотеки.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає зокрема на підставі договору.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 9 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Господарський суд констатує, що дії відповідача-1 направлені на поділ предмету іпотеки спрямовані на зменшення його вартості.

Аналізуючи положення Закону України "Про іпотеку" дії спрямовані на зменшення вартості предмета іпотеки є неприпустимими.

Власник майна, а саме відповідач-1 повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав і частині розпорядження предметом іпотеки.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа-власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 13 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Отже, вчиняючи дії направлені на поділ предмета іпотеки відповідач-1 діяв в порушення не лише меж визначених чинним законодавством, але й меж визначених укладеним іпотечним договором. Чинність укладеного між позивачем та відповідачем-1 іпотечного договору не оскаржується.

Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Господарський суд наголошує, що не правом, а обов'язком відповідача-1 було утримуватися від дій, які були спрямовані на порушення прав позивача.

Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про іпотеку" визначено, що якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Господарський суд наголошує, що не правом, а обов'язком відповідача-1 є збереження предмета іпотеки.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.

Закріплений у пункті 1 частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" визначено правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, а саме у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Підсумовуючи, слід дійти висновку, що межі здійснення цивільних прав визначають правомірну поведінку особи, оскільки її дії в межах цивільних прав підлягають правовому захисту, на відміну від дій, вчинених поза межами права.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» щодо поділу нерухомого майна: будівлі скляного корпусу №2, загальною площею 24581,1кв.м., реєстраційний номер - 869132 (Предмет іпотеки), який знаходився за адресою Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31 та подальшого оформлення прав власності на нові об'єкти нерухомого майна (у тому числі Предмета іпотеки) після поділу Предмета іпотеки із видачею свідоцтв про права власності від 21.12.2012 серія САС №690605 та від 21.12.2012 серія САС №690602 господарський суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів в господарському процесі, і тому в задоволенні відповідної вимоги відмовлено.

Однак господарський суд вважає, що дії відповідача-1 спрямовані на зменшення вартості предмета іпотеки є неприпустимими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та положенням укладених між сторонами договорів.

Судові витрати по справі у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, господарський суд покладає на відповідача-1.

Клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №904/9665/16 до вирішення справи №904/4274/16, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 по справі №804/4274/16 позовну заяву Банк "Експобанк ЧЗ,а.с." до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Вільногірської міської ради ОСОБА_6, до Державного реєстратора Реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5, до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду, в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №904/9665/16 до вирішення справи №804/4274/16, слід відмовити.

Заява позивача від 14.10.2016 про забезпечення позову залишається без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

При вирішенні питання про забезпечення позову здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано належних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Заперечення позивача господарський суд визнав обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність щодо вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування не передбачена законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З вищенаведеного вбачається, що відліком початку перебігу строку позовної давності є день, коли особа дізналася або могла дізнатися про факт порушення свого права.

У випадку позивача таким днем є отримання інформаційної довідки, а саме 05.07.2016, ознайомившись із якою, він виявив, що його право порушено шляхом здійснення відповідачем-1 незаконних дій із іпотечним майном на підставі оскаржуваних рішень відповідача-2.

Вказана позиції підтверджується також висновками Вищого господарського суду України у справі №918/630/15, викладеними у постанові від 18.02.2016.

У вказаній справі колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку відповідно до якого, якщо особа дізналась про обставини, які стали підставою звернення до суду у результаті проведення перевірки, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли такій особі стало відомо про наявність оспорюваного рішення, а з моменту, коли вона дізналась про невідповідність вимогам законодавства укладених на виконання рішення ради угод.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що строки звернення до суду про захист свого права позивачем не пропущено, а позов подано в межах строків позовної давності.

В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" відмовити.

Як вказав позивач та встановив господарський суд предмет іпотеки та нерухоме майно, до складу якого увійшов предмет іпотеки внаслідок дій відповідача-1 на сьогоднішній день на праві власності належить відповідачу-1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецсила" належить 4/100 нерухомого майна, яке в минулому належало відповідачу-1 і до цих 4/100 не входить предмет іпотеки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 13, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 66, 75, 79, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви від 14.10.2016 про забезпечення позову відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 №489 «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» визнати недійсним;

Рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 20.12.2012 №531 «Про оформлення та видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» свідоцтв про право власності на комплекси будівель та споруд, розташовані по вул.Промислова 31, 31 А, 31 Б, 31 В у м.Вільногірськ» в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова, 31 А, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд по виготовленню скла) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова 31, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд енергозабезпечення) визнати недійсним;

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 серія САС №690605 видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд з виробництва скла, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, Промислова, 31а визнати недійсним;

Свідоцтво про право власності від 21.12.2012 серія САС №690602, видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд енергозабезпечення, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31 визнати недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31; ідентифікаційний код 30809384) на користь Банку "Експобанк ЧЗ, а.с." (Чехія, м.Прага 5, вул.Вітєзна, 126/1, 150 00; ідентифікаційний код 14893649) 6890,00грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто грн. 00 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.12.2016

Суддя ОСОБА_7