Окрема думка судді № 63758973, 15.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

15 грудня 2016 року

Справа № 925/597/16

У травні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача про визнання укладеним договору купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року № 2/16/ЧГ, в редакції викладеній в позовній заяві, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 19.05.2016 року, у зв'язку з відсутністю між сторонами згоди щодо змісту його окремих умов, і зокрема, щодо умов і порядку оплати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.07.2016 року (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено частково, визнано укладеним між сторонами договір купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року № 2/16/ЧГ у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2016 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року та рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2016 року і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 19.02.2016 року №157 відповідач звернувся до організатора торгів – Товарної біржі Агропромислового комплексу центральних областей України із заявою, в якій просив біржу довести до відома всіх покупців лотів, які виставлені на продаж ДП "Чигиринське лісове господарство" про те, що укладення договорів купівлі-продажу необробленої деревини підприємством буде здійснюватись виключно на умовах проведення покупцями 100% попередньої оплати. Ця заява була отримана Товарною біржею 22.02.2016 року, об 08.45 год.

04.03.2016 року відповідач направив на адресу організатора торгів - Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України лист №211, в якому визначив істотні умови договорів купівлі-продажу, які будуть укладені за результатами проведення другої частини аукціону, а саме:

1. Предмет договору необроблена деревина (порядок здійснення поставки відповідає вимогам ст. 265 ГКУ, ст. 712 ЦКУ).

2. Ціна договору - вартість придбаної покупцем деревини визначається за результатами аукціону.

3. Строк дії договору - період II кварталу 2016 року (із 01 квітня по 30 червня 2016 року), без можливості виконання взятих на себе сторонами зобов’язань після закінчення строку дії договору.

4. Умови оплати - повна 100% попередня оплата згідно виставленого продавцем рахунку.

5. Мета придбання товару - виключно для власної переробки, без права продажу третім особам.

Аукціон із продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2016 року відбувся 22.02.2016 року частково, друга частина аукціону призначена на 30.03.2016 року

30.03.2016 року Товарна біржа агропромислового комплексу центральних областей України провела аукціон з продажу необробленої деревини заготівлі другого кварталу 2016 року, у якому ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" прийняло участь як покупець і стало переможцем аукціону із продажу лоту №61, продавцем якого є ДП "Чигиринське лісове господарство".

За результатами вказаного аукціону Товарна біржа агропромислового комплексу центральних областей України видала ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів", як переможцю аукціону із продажу лоту № 61, аукціонне свідоцтво від 30.03.2016 № 44 про результати аукціону із продажу необробленої деревини на 2 квартал 2016 року, відповідно до якого ТОВ " Світловодський завод пиломатеріалів", як покупець, і ДП "Чигиринське лісове господарство", як продавець, протягом 15 днів мали укласти договір купівлі-продажу вказаної у лоті № 61 продукції.

13.04.2016 року ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" надіслало лист №26 електронною поштою ДП "Чигиринське лісове господарство", та цінним листом з повідомленням про вручення два підписані позивачем і скріплені його печаткою примірники проекту договору купівлі - продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року №2/16/ЧГ для підписання.

20.04.2016 року ДП "Чигиринське лісове господарство" отримало це поштове відправлення та 05.05.2016 року надіслало ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" один примірник договору купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 №2/16/ЧГ, підписаний вказаним підприємством з протоколом розбіжностей, і два примірники протоколу розбіжностей.

ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" за результатами розгляду протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року № 2/16/ЧГ, погодилося із запропонованою ДП "Чигиринське лісове господарство" редакцією частини пунктів цього договору, а саме пунктів: 6.6, 6.7, 13.1, 13,3, 13.4, 13.6, 13.7 та розділу 13, про що склало протокол узгодження розбіжностей, який 19.05.2016 року надіслало відповідачу.

Відповідач цей протокол узгодження розбіжностей підписав і листом від 08.06.2016 року надіслав позивачу.

Решта неврегульованих розбіжностей щодо окремих умов договору купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року № 2/16/ЧГ, вказаних у протоколі розбіжностей у пунктах 1.3, 5.1, 6.2, 6.5, 7.1, 7.4, 8.1, 8.3, 8.4, 8.5, 8.7, 9.2, 9.3, 9.5, 9.6, 9.7, 9.8, 9.9, 12.1, 12.2, 12.5, 13.2, 13.5 і в додатку №1 цього договору, передано товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" до господарського суду для їх врегулювання в судовому порядку шляхом визнання укладеним між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини від 13.04.2016 року № 2/16/ЧГ в редакції запропонованого позивачем проекту договору з урахуванням підписаного сторонами протоколу узгодження розбіжностей від 19.05.2016 року.

Зокрема, неузгодженою залишилася умова щодо порядку оплати.

Так, позивач пропонує викласти п. 8.1 договору в такій редакції: "Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за кожну партію переданого продавцем товару, в день передачі товару, або не пізніше наступного дня після передачі товару".

Відповідач, в свою чергу, наполягає на тому, що договір має укладатися лише на умовах 100% попередньої оплати за товар, оскільки ця умова була оприлюднена перед проведенням аукціону всім учасникам торгів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги переможця аукціону до продавця про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу в редакції позивача з урахуванням протоколу розбіжностей, у зв'язку з наявністю неврегульованих розбіжностей щодо окремих його умов.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та визнання укладеним договору в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення обгрунтовано обов'язковістю укладення договору купівлі-продажу за результатами торгів та погодженням в ході судового розгляду справи усіх спірних умов проекту договору, в результаті чого між сторонами не залишилося неузгоджених умов.

Натомість висновок апеляційного господарського суду про відмову в позові про визнання укладеним договору купівлі-продажу мотивовано необґрунтованістю позовних вимог, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо умов договору купівлі-продажу, визначених ними як істотні, які не є обов'язковими за законом для такого виду договорів, і їх зміст запропонований покупцем не грунтується на законі.

Керуючись ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, зокрема, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, за ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 20 ГК України також визначає право кожного суб'єкта господарювання та споживача на захист своїх прав і законних інтересів.

У той же час, дійшовши висновку про задоволення позову покупця до продавця про визнання укладеним договору купівлі-продажу товару щодо спірної умови такого договору, пов'язаної з умовами та порядком оплати товару на умовах, запропонованих покупцем, суд першої інстанції не навів, яке саме право позивача захищене законом, і яким саме законом, було порушено відповідачем, яким було запропоновано узгодити таку умову договору за його пропозицією та в чому полягає таке порушення.

Частиною 3 статті 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

За ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

За статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 649 ЦК України визначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За вимогами п. 4 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 17.02.2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 року за № 164/13431, усі права та обов'язки покупця і продавця та порядок проведення розрахунків за угодою, укладеною на аукціоні, обумовлюються у підписаному ними договорі купівлі-продажу.

Підставою для укладення договору купівлі-продажу згідно з пунктом 3.1 цього Положення є аукціонне свідоцтво, що видається біржею за результатами аукціону.

Проте, як суд першої, так і касаційної інстанцій розглядаючи спір про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу необробленої деревини, в редакції покупця викладеній у протоколі розбіжностей, не навели, яким законом і якою його нормою встановлено пряму вказівку про обов'язковість укладення договору купівлі-продажу, який є предметом позову.

Так, Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив того, що укладення продавцем договору купівлі-продажу необробленої деревини з переможцем аукціонів, який підписав аукціонне свідоцтво, є обов'язковим на підставі ст. 185 ГК України, Закону України "Про товарну біржу", Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року № 42 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 року за N 164/13431), та вимог Регламенту про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Товарній біржі Агропромислового комплексу центральних областей України, затвердженого протоколом засідання Біржового комітету від 11.01.2016 року. Відтак, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні цього договору, розглядаються судом відповідно до вимог ст. 187 Господарського кодексу України.

На мою думку, такий висновок суду касаційної інстанції, як і місцевого господарського суду, про обов'язковість укладення договору купівлі-продажу необробленої деревини з переможцем аукціонів не можна визнати обгрунтованим, оскільки відповідно до ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, тоді як у судових рішеннях першої та касаційної інстанцій не наведено, який саме закон передбачає таку пряму вказівку про укладення спірного договору між учасниками торгів.

При цьому загальне посилання суду касаційної інстанції на обов'язковість укладення договору купівлі-продажу необробленої деревини за вимогами норм чинного законодавства та Регламенту про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Товарній біржі Агропромислового комплексу центральних областей України вважаю юридично неспроможним, оскільки такий Регламент затверджено лише протоколом засідання Біржового комітету, та не може вважатися законом у розумінні ч. 3 ст. 179 ГК України, а наведені судом норми законодавства прямої вказівки щодо обов'язковості укладення такого договору купівлі-продажу не містять.

До того ж, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, який відмовив в позові з тих підстав, що згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний господарський суд не навів доказів, якими підтверджується, що "зміст заяви відповідача від 19.02.2016 року за вих. №157 оголошувався на аукціоні всім присутнім покупцям (в тому числі - й позивачу, який був на ньому присутній)". Так само, апеляційний господарський суд не перевірив, чи був позивач ознайомлений з листом відповідача від 04.03.2016 року за вих. № 211, у якому були визначені істотні умови договорів купівлі-продажу, та не з'ясував, чи була зазначена інформація оприлюднена та повідомлена учасникам торгів в установленому порядку.

Проте, вважаю такі зауваження та вказівки касаційного суду такими, що не мають правового значення для вирішення спору про зобов'язання продавця укласти договір купівлі-продажу товару на запропонованих покупцем умовах і порядку оплати, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував 2 ст. 180 ГК України та дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Тим більше, що обставини повідомлення учасникам торгів інформації про істотні умови договорів купівлі-продажу, про які було заявлено продавцем, встановлено судом апеляційної інстанції та вбачаються з повідомлення Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України від 10.05.2016 року № 40 на адресу продавця, в той час як сторонами клопотання про витребування додаткових доказів на підтвердження цих обставин в порядку ст. 38 ГПК України не заявлялися, а тому стверджувати про допущені порушення норм процесуального права з боку апеляційного суду немає жодних процесуально-правових підстав.

Водночас за роз'ясненням, що міститься у абз. 8 п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

В той же час, місцевий господарський суд не визначив та не навів норми матеріального права, яка б надавала право саме покупцеві вимагати у судовому порядку примушувати продавця укласти договір купівлі-продажу товару на запропонованих покупцем умовах і порядку оплати.

Разом з тим, поза увагою судів першої та касаційної інстанцій залишився предмет позову та його зміст, оскільки з позовної заяви вбачається, що предметом спірних відносин є неврегульовані розбіжності щодо окремих умов спірного проекту договору, тоді як позовні вимоги заявлено про зобов'язання укласти договір в цілому, включаючи й ті умови, щодо яких сторонами було досягнуто згоди, без наведення обгрунтування порушення прав чи законних інтересів позивача.

Крім того, вказівку касаційної інстанції про необхідність застосування судами при вирішенні спору про укладення договору купівлі-продажу або врегулювання розбіжностей щодо умов і порядку оплати норми ч. 1 ст. 692 ЦК України також вважаю помилковою, оскільки вказана норма міститься у § 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" Глави 54 "Купівля-продаж" Підрозділу 1 "Договірні зобов'язання" Розділу III "Окремі види зобов'язань", і застосовується до правовідносин виконання сторонами вже укладених договорів купівлі-продажу, а не до спірних відносин про їх укладення чи врегулювання розбіжностей під час укладення.

Між тим, правовий висновок про застосування положень ст. 692 ЦК України неодноразово наводився Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.07.2013 року у справі № 18/1372/12, від 30.09.2014 року у справі № 927/1232/13, від 07.10.2014 року у справі № 904/4451/13, який зводиться до застосування цієї норми права до відносин виконання сторонами укладеного договору купівлі-продажу.

Разом з цим, судом касаційної інстанції не враховано, що за вимогами ч. 2 ст. 11112 ГПК України постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи обидва судових рішення протилежних за змістом та висновками, також не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи (п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України").

Водночас, суд першої інстанції задовольняючи позов про визнання укладеним договору купівлі-продажу на умовах оплати, запропонованих покупцем, залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутній статут позивача, виходячи з якого можливо було б визначити його правовий статус як юридичної особи, та на який зроблено посилання в поданому проекті договору, який визнано судом укладеним, а також те, що за витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" створено у 2013 році та має статутний капітал в розмірі 1000 грн., на що суд касаційної інстанції також не звернув уваги, та передаючи справу на новий розгляд не визначився з правовою перспективою вирішення даного спору зважаючи на предмет і підстави позову.

За таких обставин, вважаю, що судом касаційної інстанції було безпідставно скасовано законну та обгрунтовану постанову апеляційного господарського суду, якою правильно вирішено спір по суті та відмовлено в позові у зв'язку з недоведеністю правових підстав для укладення договору купівлі-продажу за судовим рішенням на умовах оплати, запропонованих покупцем, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо умов договору купівлі-продажу, про які заявлено ними як істотні, та які не є обов'язковими за законом для такого виду договорів, і зміст яких законом не встановлено.

Слід також зазначити, що наведена мною правова позиція у спірних правовідносинах міститься й у постановах Вищого господарського суду України від 14.04.2016 року у справі № 917/2221/15 та від 19.07.2016 року у справі №917/2637/15 в подібних правовідносинах.

За таких обставин, на мою думку, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" підлягала залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року – без змін.

Суддя І.Вовк