Ухвала суду № 63754157, 22.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2283/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

22.12.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року, у справі за скаргою ОСОБА_5 на дії ОСОБА_6 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересовані особи ВПВР УДВС ГТУЮ, ОСОБА_7, ОСОБА_3,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_6 та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, ОСОБА_7, ОСОБА_3

У скарзі ОСОБА_5 просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження; зобовязати ОСОБА_6 - головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження; зобовязати ОСОБА_6, головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по передачі виконавчого провадження ВП № 45035821 по виконанню виконавчого листа № 2/298/315/14-ц, виданого 09.10.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 2 913 768 грн. боргу та 4827 грн. судового збору на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнати неправомірною бездіяльність ДВС України по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження; визнати неправомірною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження; зобовязати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження; зобовязати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по передачі виконавчого провадження ВП № 45003582 виконанню виконавчого листа № 2/298/315/14-ц, виданого 09.10.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 2 913 768 грн. боргу та 4 827 грн. судового збору на виконання до відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 рокускаргу ОСОБА_5 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ОСОБА_6, головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження. Зобовязано ОСОБА_6, головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження. Зобовязано ОСОБА_6, головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів по передачі виконавчого провадження ВП № 45035821 по виконанню виконавчого листа № 2/298/315/14-ц, виданого 09.10.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Визнано неправомірною бездіяльність ДВС України по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження. Визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України по невжиттю заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження. Зобовязано директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України вжити заходів по обєднанню виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження. Зобовязано директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України вжити заходів по передачі виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/298/315/14-ц виданого 09.10.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 2 913 768 грн. 00 коп. боргу та 4 827 грн. 00 коп. судового збору на виконання до відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В апеляційних скаргах представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, ставиться питання про скасування вказаної ухвали суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5

Заінтересовані особі: ОСОБА_3, його представники, ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, належним чином повідомлені про час і місте розгляду справи.

З урахуванням положень статті 305, частини другої статті 386 ЦПК України неявка в судове засідання заінтересованих осіб, які повідомлені належним чином про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 і відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_8, які підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовільнити, представника ОСОБА_5 ОСОБА_9, який заперечував проти скасування ухвали суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не у повній мірі були дотримані положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо вирішення питання про об'єднання виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у зведене виконавче провадження.

Відповідно до вимог статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 398/6269/14, виданого 14.01.2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі: 15 000 000 грн. 00 коп. боргу, 210 000 грн. 00 коп. відсотків, 3 897 грн. 60 коп. судового збору, а всього 15 213 897 грн. 60 коп.

23 січня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження, реєстраційний номер ВП № 46159506, з на виконання вказаного виконавчого листа № 398/6269/14.

06 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернувся з листом до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому повідомив, що ОСОБА_7 є боржником ще за іншим виконавчим листом № 2/398/315/14-ц, виданим 09.10.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення боргу з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 в сумі 2913768,00 грн., що еквівалентно 225000 доларів США, судового збору в сумі 4827,00 грн., який знаходиться на виконані у відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Кіровоградській області. У зв'язку з чим ОСОБА_5 просив обєднати виконавчі провадження на підставі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.8.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Вказаний лист отримано і зареєстровано 12.02.2015 року за № Х-1764, що підтверджує реєстраційно-контрольна картка, проте відомості про направлення відповіді стягувачу у даній картці відсутні. У матеріалах справи також відсутні докази щодо розгляду звернення та вирішення питання щодо обєднання зазначених виконавчих проваджень відносно одного боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 14 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими ;нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, на час вчинення виконавчих дій визначав Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих цій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, в редації, чинній на час проведення виконавчих дій.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання.

Пункт 3.8. Інструкції передбачено, якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання (п. 3.8.1 Інструкції).

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням п. 3.8.2).

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах ДВС, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об'єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом V цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи (п. 3.8.3).

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження (п. 3.8.2).

У разі виявлення іншого виконавчого провадження, відкритого щодо одного й того самого боржника в тому самому органі ДВС, державний виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження (п. 3.8.5).

Якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі ДВС в межах регіону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, звертається до керівника органу ДВС вищого рівня щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного та визначення органу ДВС, який буде здійснювати виконання зведеного виконавчого провадження (п. 3.8.6).

Якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншій області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, рішення щодо подальшого виконання таких виконавчих проваджень приймається Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (п. 3.8.7) .

За наявності підстав для завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження (п. 3.8.8) .

Порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено положеннями глави 9 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, передбачено право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби (ст. 82 Закону), та здійснення контролю за законністю виконавчого провадження (ст. ст. 83- 86 Закону).

Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії, визначені у ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження» здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право:

1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;

2) заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність недотримання з боку осіб, бездіяльність яких оскаржується, положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не було здійснено всі необхідні дії, зокрема по об'єднанню у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень по стягненню коштів з одного боржника відповідно до порядку та умов здійснення виконавчого провадження, зокрема ч. 2 ст. 11, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв станом на дату звернення до суду зі скаргою) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ч. ч. 1-5 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Постанови, зазначені в частинах другій-четвертій цієї статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).

Таким чином, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (у тому числі й начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби) щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження, така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2850цс15 від 13 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Оскільки у даній справі заявник оскаржує бездіяльність головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, якому безпосередньо підпорядкований цей державний виконавець, щодо вчинення належних дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду, яке ухвалено у порядку ЦПК України, така справа має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 386 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядається в судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, в даному випадку скарга розглянута судом також за участю заінтересованих осіб - учасників виконавчого провадження (боржника або стягувача), відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, прав і обов'язків яких стосується подана скарга. Це є правильним і відповідає положенням чинної постанови пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження". При цьому забезпечується судовий захист сторін виконавчого провадження, оскільки рішення суду безспірно може вплинути на їх права та обов'язки.

Право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 2 частини першої статті 385 ЦПК).

Якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

При цьому судом також враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

В ході судового розгляду даної справи судом установлено, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень та директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не забезпечили належного виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 коштів, що свідчить про формальне відношення до вчинення виконавчих дій та виконання службових обовязків, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконавчого провадження і лише створення виконавчої групи без проведення дій, направлених на виконання судового рішення, в тому числі по об'єднанню виконавчих проваджень, де боржником є одна особа, не може свідчити про вжиття всіх передбачених законом заходів до належного виконання судового рішення.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_5, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених вимог. Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з судовими висновками вважає, що судом першої інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, тому підстав для скасування постановленої ним ухвали не вбачає.

Доводи апеляційних скарг представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, не спростовують наведеного та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 209, 303, ч.2 п. 1 ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, відхилити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: