Ухвала суду № 63753363, 21.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17399/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1839/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: представника третьої особи ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18401170 від 26 грудня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_7 «Х-Адванс» звернулось із зазначеним позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_5, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 площею 6,2207 га, розташованої в с. Вовчинець по вул. Вовчинецька, 225 Івано-Франківської міської ради, з цільовим призначенням «для обслуговування гаражної стоянки автомобілів», яку розміщено тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 287 від 21.07.2008 року. Жодних рішень чи документів на капітальну забудову зазначеної земельної ділянки іншими особами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них, як на обєкти нерухомого майна, та за умови сплати власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. Відносини між зацікавленими особами та власником земельної ділянки врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою, затвердженим протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Х-Адванс» від 01.02.2013р. Однак, всупереч вимогам законодавства та без погодження з ТОВ «Х-Адванс», як власником землі, протягом травня-червня 2013 року реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції прийнято 38 рішень про реєстрацію права власності на гаражі, розміщені на земельній ділянці, як на новостворені обєкти нерухомого майна та видано свідоцтва про право власності на них, у тому числі за відповідачем ОСОБА_8 зареєстровано гараж № 62, який вона на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.12.2014р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за № 4497 відчужила відповідачу ОСОБА_5 Посилаючись на те, що первинна реєстрація речових прав на гараж за ОСОБА_8, так і перереєстрація за ОСОБА_5 відбулася всупереч чинного законодавства і волі власника земельної ділянки, на якій він розташований, і така реєстрація проведена за особою, відмінною від власника земельної ділянки, позбавляє власника земельної ділянки (позивача) в повній мірі реалізувати свої права щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, зумовлює можливість виникнення у осіб, відмінних від власника землі, права вимагати за ними право проходу та проїзду до належного їм нерухомого майна через земельну ділянку позивача та визнання за ними права на часткове користування належною позивачу земельною ділянкою в межах фактично займаної площі, що порушуватиме цілісність земельної ділянки як обєкта нерухомого майна та суттєво знижуватиме її ринкову вартість. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж 62 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 72684326101, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.12.2014 за № 4497 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18401170.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу гаражу, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, гаражний кооператив «Соколи», гараж №62, укладений 26.12.2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.12.2014 року за №4497. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18401170, прийняте 26.12.2014 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження всіх обставин справи.

Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представника третьої особи та представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що при укладенні оскаржуваного правочину не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 638 та ч. 2 ст. 377 ЦК України, оскільки до первинної державної реєстрації речових прав, відчужених за оскаржуваним правочином, право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж, було зареєстровано не за ОСОБА_8, а за ТОВ «X-Адванс». Будь-яких правовстановлюючих документів на користування цією земельною ділянкою, чи її капітальну забудову, ОСОБА_8 нотаріусу та суду не надала, тому відчуження нею гаражу, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача, з урахуванням норми ч. 1 ст. 120 ЗК України, порушує права позивача, як власника земельної ділянки. Оскільки за оспорюваним договором право власності ОСОБА_5 на гараж виникло з моменту його реєстрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_6, суд, дійшовши висновку про недійсність договору купівлі-продажу, скасував вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо гаражу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №657804 від 25 жовтня 2012 року, виданого на підставі розподільчого балансу від 19.10.2001 року, ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, площею 6,2207 га на вул. Вовчинецькій 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради з цільовим призначенням «для обслуговування гаражної стоянки автомобілів». Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 261010002000107 25.10.2012 року (т.1, а.с.8,11).

ОКП «Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації» на імя ОСОБА_8 виготовлений технічний паспорт на гараж № 62, ряд № 1, ділянка 2, гаражний кооператив «Соколи», розташований по вул. Вовчинецька, 225 (т.1, а.с.125-126).

26 грудня 2014 року головою гаражного кооперативу «Соколи» видана довідка члену цього гаражного кооперативу ОСОБА_8 про те, що земельна ділянка за адресою по вул. Вовчинецькій, 225 надана гаражному кооперативу «Соколи» для обслуговування гаражів на підставі договору оренди землі від 16.03.2006р., на якій розміщено її гараж № 62 ряд 1 ділянка 2, не приватизована та знаходиться в комунальній власності міста Івано-Франківськ (т.1, а.с.127).

Строк зазначеного договору оренди землі від 16.03.2006р., який укладався між Івано-Франківською міською радою та гаражним кооперативом «Соколи» на момент видачі зазначеної довідки (26 грудня 2014 року) про підстави землекористування закінчився, тобто правовідносини оренди землі між цими сторонами договору припинені (т.1,а.с.94-98, 176-178).

01 червня 2013 року Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області прийнято рішення №2777547 про державну реєстрацію права власності на гараж № 62, що розташований в ГК «Соколи» в м. Івано-Франківську за ОСОБА_8 без погодження з ТОВ «X-Адванс», як власником земельної ділянки (т 1, а.с.12, 13), на підставі якого 01.06.2013 р. Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( т. 1 а.с.123).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 01.06.2013 року, за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на обєкт нерухомого майна № 72684326101 гараж № 62, розташований ряд 1 ділянка 2, «Соколи» гаражний кооператив, загальною площею 105,5 кв.м., матеріал стін: цегла (т.1 а.с.13, 121-122, 124).

12 серпня 2014 року між ОСОБА_7 «Х-Адванс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, яка передана останньому терміном на пять років для обслуговування гаражної стоянки автомобілів. (т.1 а.с.179-182).

26 грудня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу гаражу, відповідно до умов якого гараж відчужений ОСОБА_5 (т.1, а.с.108).

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №2777547 від 01 червня 2013 року оскаржено ОСОБА_7 «Х-Адванс» до адміністративного суду. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 15 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року визнано недійсним та скасовано рішення №2777547 від 01 червня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на даний гараж (т.1, а.с.15-18, 19-23).

Позивачем вказану постанову суду разом з заявою було подано до Реєстраційної служби для її виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_8 на відповідний гараж, однак Реєстраційною службою прийнято рішення №26094772 від 12 листопада 2015 року, яким у скасуванні запису відмовлено, так як на момент розгляду заяви право власності на зазначене в судовому рішенні майно перереєстровано за іншою особою, а право власності за ОСОБА_8 припинено (т.1, а.с.24).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що реєстрація переходу прав власності на гараж 62 до останнього власника ОСОБА_5 здійснена на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26 грудня 2014 року за № 4497 (оспорюваний правочин) і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18401170 від 26 грудня 2014 року прийнятого на підставі цього оспорюваного правочину і без згоди власника землі ОСОБА_7 «Х-Адванс». (а.с.25).

Первинна реєстрація прав власності на гараж за ОСОБА_8 не оспорюється.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, статей 1-4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові від 25 травня 2016 року у справі за № 6-605цс16).

З огляду на зазначене, положення ч. 3 ст. 215 ЦК України підлягають застосуванню у тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відчуження відповідачем ОСОБА_8 гаражу, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача, з урахуванням положень частини 1 статті 120 ЗК України, порушує права позивача, як власника земельної ділянки, та надає йому право на звернення до суду з даним цивільним позовом.

У даній справі позивач ОСОБА_7 «Х-Адванс» не вимагає відновлення свого права на гараж, який був предметом оспорюваного ним договору купівлі-продажу, а тому ним правильно обрано спосіб захисту свого порушеного шляхом визнання договору недійсним.

У звязку з наведеним не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу не відповідає вимогам закону.

Зважаючи на те, що у лютому 2014 року ТОВ «X-Адванс» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення за №2777547 від 01 червня 2013 державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на гараж 66 ГК «Соколи» за ОСОБА_8 (який задоволений постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року) то положення п. 8 договору купівлі-продажу про відсутність спору щодо відчужуваного гаражу не відповідають дійсним обставинам щодо укладення договору.

У звязку з цим, у відповідача ОСОБА_8 не було достатніх правових підстав для укладення 26.12.2014 року договору купівлі-продажу зазначеного гаражу.

Посилання апелянта на те, що до участі в справі не залучено державного реєстратора, дії якого оскаржуються, є необгрунтованим, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер№18401170 від 26 грудня 2014 року права власності ОСОБА_5 на гараж приймалось приватним нотаріусом ОСОБА_6, який залучений до участі в розгляді справи.

Так як за оспорюваним договором право власності ОСОБА_5 на гараж виникло з моменту реєстрації такого права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд, дійшовши висновку про недійсність правочину, за якими відчужено право власності на гараж, правильно вважав обґрунтованою вимогу про скасування цього рішення.

Що стосується посилання апелянта на те, що судом не зазначено яким способом порушені права позивача на земельну ділянку та які саме обмеження у реалізації права власності зазнав позивач в результаті укладення договору купівлі-продажу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на норму ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на гараж ОСОБА_5 могло бути припинене право власності ТОВ «X-Адванс» на частину земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт.

Доводи ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту права, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, про що розяснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Необґрунтованими є і доводи апелянта про те, що адреса земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_7 «Х-Адванс», є відмінною від адреси місцезнаходження гаража, оскільки такі доводи суперечать письмовим доказам, і відповідачем не зазначено в чому саме полягає відмінність адреси, адже с. Вовчинець підпорядковане Івано-Франківській міській раді, а тому вул. Вовчинецька, 225 с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради та вул. Вовчинецька, 225 м. Івано-Франківська це одна і та сама адреса.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не міг застосовувати положення ч.3 ст. 61 ЦПК України щодо обставин, встановлених постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року, оскільки ні приватний нотаріус ОСОБА_6, ні відповідач ОСОБА_5 не брали участі у розгляді зазначеної адміністративної справи, не мають жодного юридичного значення.

Із матеріалів справи встановлено, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було прийнято рішення 21.07.1998 року № 287 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» відповідно до якого Акціонерному товариству відкритого типу «Родон» дозволено будівництво тимчасово, терміном на 5 років гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства на вул. Вовчинецькій, 225 (дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт рішення міськвиконкому № 216 від 16.06.1998 р.) (а.с.11).

Жодних документів, які б свідчили про виділ земельної ділянки ОСОБА_8 або іншим фізичним чи юридичним особам для будівництва обєкту нерухомого майна гаражу суду сторонами не надано. Правовстановлюючий документ, який виданий позивачу на право власності на земельну ділянку (державний акт) не оспорений, тому позивач має право вимагати захисту свого порушеного права.

З наведених мотивів доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_10

ОСОБА_11