Ухвала суду № 63752661, 21.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7894/16 Справа № 203/1500/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Куценко Т.Р., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Сахарову Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради», третя особа без самостійних вимог: Дніпропетровська обласна профспілкова організація працівників споживчої кооперації про визнання неправомірним розірвання договору, зняття позивача з обліку, зобовязання поновити на обліку та забезпечити надання послуг медичного характеру,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є учасником війни та працював у Дніпропетровській обласній спілці споживчих товариств з 17 квітня 1975 року по 02 квітня 2007 року начальником юридичного відділу, з 02 квітня 2007 року по 20 лютого 2009 року радником голови правління облспоживспілки з правових питань. 20 лютого 2009 був звільнений з роботи у звязку з виходом на пенсію.

Також позивач зазначив, що більше 20 років він знаходився на обліку і одержував медичні послуги від відповідача на підставі відповідного господарського договору, який кожного року укладався на медичне обслуговування між Комунальним закладом «Дніпропетровський обласний клінічний Центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради» та Дніпропетровською обласною профспілковою організацією працівників споживчої кооперації, членом якої він був увесь час у період праці в облспоживспілці, проте з 01 серпня 2015 року договір на медичне обслуговування з Дніпропетровською обласною профспілковою організацією працівників споживчої кооперації у однобічному порядку за ініціативи відповідача було розірвано, у звязку з чим позивач був знятий з медичного обліку та медичне обслуговування його припинено.

Вважає, що такими діями відповідача порушено його конституційне право на медичне обслуговування, а тому просив визнати неправомірним розірвання з 01 серпня 2015 року з ініціативи Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний Центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради» договору між Комунальним закладом «Дніпропетровський обласний клінічний Центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради» та Дніпропетровською обласною профспілковою організацією працівників споживчої кооперації, який був дійсним на 2015 рік, на медичне обслуговування третіх осіб без їх згоди; визнати неправомірним зняття позивача ОСОБА_2 з 01 серпня 2015 року з обліку у Комунальному закладі «Дніпропетровський обласний клінічний Центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради» і відмову у наданні йому медичних послуг; зобовязати цей медичний заклад поновити його на обліку у Комунальному закладі «Дніпропетровський обласний клінічний Центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради» і забезпечити надання йому послуг медичного характеру у обсязі, який надавався до 01 серпня 2015.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 січня 2011 року між КЗ «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради (далі «Виконавець») та Дніпропетровською обласною профспілкової організацією працівників споживчої кооперації (далі «Замовник») укладений договір №3 «На виконання робіт з надання додаткової медичної допомоги на госпрозрахунковій основі» згідно п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець здійснює у повному обсязі діагностичну і лікувальну допомогу працівникам Замовника у кількості 7 осіб згідно поданим спискам (а.с.74).

Відповідно до умов вказаного пункту до договору доданий список працівників Облспоживспілки для медичного обслуговування в діагностичному центрі, до якого також включений і позивач (а.с.77, 79).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2011 року. Якщо після спливу строку дії договору жодна зі сторін не забажає його розірвання, договір вважається продовженим на рік на тих самих умовах. Наступна пролонгація (продовження) договору здійснюється щорічно у такому самому порядку.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що сторони договору мають право розірвати договір, про що повідомляють іншу сторону в письмовому порядку за один місяць до строку розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 08 червня 2015 року повідомив третю особу Дніпропетровську обласну профспілкову організацію працівників споживчої кооперації, про те, що КЗ «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» ДОР» припиняє виконання робіт з надання додаткової медичної допомоги на госпрозрахунковій основі, у звязку з чим направив додаткову угоду до договору від 01 січня 2011 року про розірвання цього договору (а.с.76).

Додатковою угодою №1 від 01 липня 2015 року до договору №3 від 01 січня 2011 року відповідач та третя особа розірвали договір «На виконання робіт з надання додаткової медичної допомоги на госпрозрахунковій основі» від 01 січня 2011 року (а.с. 75).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено та підтверджується картою диспансеризації ОСОБА_3 (а.с.25-29), що позивач в останнє звернувся за наданням медичної допомоги 21-23 липня 2015 року та така допомога (консультативно-діагностичного характеру) йому була надана амбулаторно із забезпеченням проходження аналізів (УЗД органів брюшної порожнини та позабрюшного простору).

Станом на час розірвання договору від 01 січня 2011 року, тобто на 01 серпня 2015 року, позивач за отриманням додаткової медичної допомоги на підставі договору від 01 січня 2015 року не звертався.

Зважаючи на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги порядок розірвання договору, встановлений п.6.2 договору від 01 січня 2011 року, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що при розірванні цього договору порушень вимог ст. 636 ЦК України допущено не було, оскільки договором передбачена можливість розірвання договору без згоди на те третіх осіб на користь яких укладений договір та станом на день розірвання договору позивачу надання послуг здійснено згідно його звернення.

Крім того, оспорюваним господарським договором позивачу надавалися додаткові медичні послуги, та він не позбавлений можливості отримання медичної допомоги в загальному порядку, гарантованої державою згідно ст. 49 Конституції України та Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».

За змістом ст.ст. 35-1, 35-2, 35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (зі змінами в Законі щодо цих норм, що набирають чинності з 01 січня 2015 року згідно Закону України №3611-VI від 07 липня 2011 року) передбачено три види медичної допомоги:

-первинна медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

-вторинна (спеціалізована) медична допомога- медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

-третинна(високоспеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Судом встановлено, що відповідач є субєктом третинної медичної допомоги згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» відповідно до Статуту КЗ «ДОКЦКК» ДОР» (а.с.80-91). Так, пунктом 2.1 Статуту, зі змінами внесеними 30 вересня 2013 року, заклад створений з метою впровадження медичної практики з надання високоспеціалізованої багатопрофільної лікувально-профілактичної допомоги дорослим та дітям мешканцям Дніпропетровської області, проведення наукової і навчально-виховної роботи.

Згідно ч.6 ст. 35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається відповідно до медичних показань за направленням лікуючого лікаря з надання первинної чи вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або закладу охорони здоров'я, який забезпечує надання первинної, вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, у тому числі й іншої спеціалізації.

Частинами 7, 8 ст. 35-3 вказаного Закону передбачено, що без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я, з якими укладені договори про медичне обслуговування населення, пацієнтам із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку у відповідному високоспеціалізованому багатопрофільному або однопрофільному закладі охорони здоров'я.

Без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога також надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані.

Таким чином, третинна медична допомога надається особам виключно за наявності медичних показань за направленням лікуючого лікаря з надання первинної чи вторинної медичної допомоги, оскільки метою такої допомоги є вузькопрофільна медична допомога, спеціалістами за певними напрямками медичної діяльності.

Разом з цим, встановлено, що позивач має ряд захворювань, за якими проходив лікування у медичних закладах за різними фаховими напрямками (урологія, кардіологія, також, позивач отримував медичну допомогу таких лікарів, як гастроентеролог, невропатолог, хірург, офтальмолог та ін.), проте медичний заклад відповідача здійснює діяльність згідно Статуту з надання третинної медичної допомоги за напрямком кардіології та кардіохірургії, у звязку з чим надання відповідної допомоги позивачу потребує відповідного направлення лікуючого лікаря закладу первинної чи вторинної медичної допомоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача, про порушення відповідачем вимог п.8 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та його безпідставне зняття з обліку у закладі відповідача, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до договору від 01 січня 2011 року відповідачем надавалася позивачу лише додаткова медична допомога та, відповідно, маючи статус учасника війни він має право на отримання відповідним фахівцем медичної допомоги закладом третинної медичної допомоги за направлення лікуючого лікаря, якого в межах закладів первинної медичної допомоги меже обрати на власний розсуд.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та незгодою з рішенням суду, а також особистим тлумаченням діючого закодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Т.Р. Куценко

ОСОБА_4