Рішення № 63752636, 21.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 88-ц/774/29/16 Справа № 206/6720/15 Головуючий у 1 й інстанції - Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Петешенкова М.Ю.,

при секретарі - Сахарову Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року за нововиявленими обставинами про справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Климентієвича, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», ОСОБА_21, третя особа: ОСОБА_22, про визнання вкладниками, зобовязання вчинити дії та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 задоволено та ухвалено:

визнати з 26 серпня 2014 року вкладником ПАТ «АКТАБАНК» - власником поточного рахунку ОСОБА_2 із залишком грошових коштів у розмірі 190000 грн, а з 11 вересня 2014 року визнати вкладниками ПАТ «АКТАБАНК» - власниками поточних рахунків із відповідними залишками грошових коштів: ОСОБА_3 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_4 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_5 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_6 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_23 - у розмірі 10000 грн., ОСОБА_7 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_8 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_9 -у розмірі 200000 грн., ОСОБА_10 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_12 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_13 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_14 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_15 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_16 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_17 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_18 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_19 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_20 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_11 - у розмірі 200000 грн.;

визнати вкладниками ПАТ «АКТАБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказаних позивачів;

зобов'язати ПАТ «АКТАБАНК» відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів та перевести грошові кошти відповідно до договору ВЛЕ-14 від 22 серпня 2014, №ВЛЄ-14-1 від 26 серпня 2014, №ВЛЄ-15 від 15 вересня 2014 з рахунку ОСОБА_22 № 26306005607122 на якому розміщені кошти згідно договору банківського вкладу «Класик» за № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року на поточні рахунки, які відкриті в ПАТ «АКТАБАНК» відповідно до цього рішення, а саме: позивачем у вказаних вище розмірах, а також стягнути з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_2 суму сплачену за договором поруки від 22 серпня 2014 року у розмірі 200000 грн., а також суму судового збору у розмірі 2000 грн.(а.с. 97-106 Т.3)

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АКТАБАНК» задоволено, рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2016 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (а.с. 235-244 Т.3).

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року за нововиявленими обставинами, в якій посилався як на нововиявлену обставину на те, що відповідач ПАТ «АКТАБАНК» знав про укладення третьою особою з позивачами договору відступлення прав вимоги за депозитним договором та відкрив позивачам за цим договором поточні рахунки, а також зобовязувався протягом одного операційного дня перевести кошти з рахунку ОСОБА_22 новим вкладникам у розмірах визначених у договорі відступлення права вимоги ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року, про що надав копії листів Банку.

Зазначені обставини існували на момент прийняття рішення, проте про них стало відомо лише після ухвалення рішення апеляційним судом, яке слід переглянути. Зазначені обставини не могли бути раніше відомі заявнику, оскільки вказані обставини стали відомі йому лише у вересні 2016 року, та вказані відповіді банку були лише надані третій особі ОСОБА_22

Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 у своїй заяві просив скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року у даній справі та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи й обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК).

Необхідними вимогами до нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного звязку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий звязок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2014 рокупозивачі звернулися до суду із позовом до ПАТ «АКТАБАНК» про визнання вкладниками, зобовязання вчинити дії та стягнення заборгованості, в якому просили визнати з 26 серпня 2014 року вкладником ПАТ «АКТАБАНК» - власником поточного рахунку ОСОБА_2 із залишком грошових коштів у розмірі 190000 грн, а з 11 вересня 2014 року визнати вкладниками ПАТ «АКТАБАНК» - власниками поточних рахунків із відповідними залишками грошових коштів: ОСОБА_3 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_4 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_5 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_6 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_23 - у розмірі 10000 грн., ОСОБА_7 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_8 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_9 -у розмірі 200000 грн., ОСОБА_10 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_12 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_13 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_14 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_15 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_16 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_17 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_18 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_19 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_20 - у розмірі 200000 грн., ОСОБА_11 - у розмірі 200000 грн.; визнати вкладниками ПАТ «АКТАБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказаних позивачів; зобов'язати ПАТ «АКТАБАНК» відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів та перевести грошові кошти відповідно до договору ВЛЕ-14 від 22 серпня 2014, №ВЛЄ-14-1 від 26 серпня 2014, №ВЛЄ-15 від 15 вересня 2014 з рахунку ОСОБА_22 № 26306005607122 на якому розміщені кошти згідно договору банківського вкладу «Класик» за № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року на поточні рахунки, які відкриті в ПАТ «АКТАБАНК» відповідно до цього рішення, а саме: позивачем у вказаних вище розмірах, а також стягнути з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_2 суму сплачену за договором поруки від 22 серпня 2014 року у розмірі 200000 грн., а також суму судового збору у розмірі 2000 грн.

Посилалися на те, що після укладення договору про відступлення прав вимоги за депозитним договором ПАТ «АКТАБАНК» відкрив позивачам поточні рахунки, але їх в подальшому закрив, чим було порушено їх права.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від11 липня 2016 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність законних підстав для визнання позивачів вкладниками ПАТ «АКТАБАНК» - власниками поточних рахунків із залишком грошових коштів у відповідному до вищевказаних договорів відступлення права вимоги розмірі із зобовязанням ПАТ «АКТАБАНК» відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів і перевести на них відповідно до цих договорів грошові кошти з рахунку ОСОБА_22, на якому вони розміщені згідно договору банківського вкладу «Класик» за № В19-208097/Т від 19.06.2014 рокув сумі 3 800 000 грн., оскільки відповідно до положень ст.ст. 512-519 ЦК України в порядку цесії позивачі могли набути лише права на повернення вкладу в цілому, а відтак, вимога кожного з них про повернення вкладу частинами не ґрунтується на встановленому порядку набуття прав за договором цесії, а також договір відступленння права вимоги є незаконним.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року, у звязку з нововиявленими обставинами, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України,ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до листів від 21 серпня 2014 року, 22 серпня 2014 року та 26 серпня 2014 року відповідач ПАТ «АКТАБАНК» знав про укладення третьою особою з позивачами договору відступлення права вимоги за депозитним договором, зауважень щодо цього у нього не було, а також відкрив позивачам за цим договором поточні рахунки, й зобовязувався протягом одного операційного дня перевести кошти з рахунку ОСОБА_22 новим вкладникам у розмірах визначених у договорі відступлення права вимоги ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, розяснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що наведена в заяві обставини є нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, оскільки підставою для ухвалення рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року були саме лише надані ПАТ «АКТАБАНК» заперечення та докази щодо визнання Банку неплатоспроможним, що є істотною обставиною для справи, яка не була і не могла бути відома заявнику, на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки після ухвалення апеляційним судом рішення виникла істотна обставина, яка не була і не могла бути відома позивачу, на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами.

Що ж стосується апеляційної скарги ПАТ «АКТАБАНК» то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов позивачів в кількості 20 осіб, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості та доведенності позовних вимог.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2014 року між ОСОБА_22 та ПАТ «АКТАБАНК» було укладено договір банківського вкладу «Класик» № В19-208097Т, за умовами якого ОСОБА_22 передала, а ПАТ «АКТАБАНК» прийняв в якості строкового вкладу 4400000 грн. на строк 2 місяця по19 серпня 2014 рокуз процентною ставкою 23 % річних (а.с.11-13 Т. 1), а відповідно до п. 3.4 вказаного договору банк зобовязався повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений договором строк,тобто 19.08.2014р. та сплатити проценти за вкладом.

Станом на 22 серпня 2014 року ПАТ «АКТАБАНК» свої зобовязання за договором банківського вкладу щодо повернення основної суми вкладу виконав лише частково в сумі 140712 грн., що підтверджується відомістю по депозитному договору від 10 вересня 2014 року, з якої також вбачається, що станом на 08 вересня 2014 року ПАТ «АКТАБАНК» має перед ОСОБА_22 не виконане зобовязання за договором банківського вкладу «Класик» № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року щодо повернення їй основної суми вкладу в розмірі3884290 грн. (а.с.31-32 Т.1).

В подальшому, 22 серпня 2014 року ОСОБА_22 з одного боку та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а всього 20 осіб, з іншого боку, уклали договір про відступлення права вимоги №ВЛЄ-14, відповідно до умов якого ОСОБА_22 (як первісний кредитор) передала, а вказані вище особи в кількості 20 осіб, (як нові кредитори), у відповідних частках прийняли на себе право вимоги у розмірі 3800000 грн., що належить первісному кредиторові (а.с.14-17 Т.1).

Відповідно до п. 1.2 цього договору випливає, що нові кредитори займають місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, і набувають наступні частки права вимоги за основним договором: ОСОБА_3 на суму 200000 грн., ОСОБА_4 - 200000 грн., ОСОБА_5 - 200000 грн., ОСОБА_6 - 200000 грн., ОСОБА_1 - 100000 грн., ОСОБА_7 200000 грн., ОСОБА_8 200000 грн., ОСОБА_9 200000 грн., ОСОБА_10 200000 грн., ОСОБА_21 200000 грн., ОСОБА_2 100000 грн., ОСОБА_12 200000 грн., ОСОБА_13 200000 грн., ОСОБА_14 200000 грн., ОСОБА_15 200000 грн. ОСОБА_16 200000 грн., ОСОБА_17 200000 грн. ОСОБА_18 200000 грн., ОСОБА_19 200000 грн., ОСОБА_20 200000 грн., а всього на загальну суму 3800000 грн.

Також, 22 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_22 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання обов'язку ОСОБА_21, щодо виконання нею умов договору відступлення права вимоги №ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року на суму 200000 грн. (а.с.29-30 Т.1).

А згідно акту приймання-передачі коштів від 22 серпня 2014 року кожен з нових кредиторів сплатив Первісному кредитору кошти, які передбачені в п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги, а суму 200000 грн. за ОСОБА_21 виконано ОСОБА_2 відповідно до договору поруки від 22.08.2014р. (а.с.18 Т.1).

ОСОБА_21 того, 26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги № ВЛЄ 14-1, за умовами якого ОСОБА_1 зобовязався передати ОСОБА_2 належне йому право вимоги до ПАТ «АКТАБАНК» за договором банківського вкладу «Класик» № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року в сумі 90000 грн., яке він отримав за договором про відступлення права вимоги № ВЛЄ 14 від 22 серпня 2014 року, а за актом приймання-передачі коштів від 26 серпня 2014р. ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 вказану суму ( а.с.48, 49 Т.1).

Також, 15 вересня 2014 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_11 було укладено договір про відступлення права вимоги № ВЛЄ-15, за умовами якого ОСОБА_21 зобовязалася передати ОСОБА_11 належне їй право вимоги до ПАТ «АКТАБАНК» за договором банківського вкладу «Класик» № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року в сумі 200000 грн., та за актом приймання-передачі коштів від 15 вересня 2014 р. ОСОБА_11 сплатив ОСОБА_21 суму у розмірі 180000 грн. на виконання договору про відступлення прав вимоги № ВЛЄ-15 від 15 вересня 2014 року. (а.с.50, 51 Т.1).

Тобто умовами договорів № ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року, № ВЛЄ - 14-1 від 26 серпня 2014 року та № ВЛЄ-15 від 15 вересня 2014 року було передбачено право нових кредиторів (позивачів) вимагати від боржника виконання ним обов'язків за договором банківського вкладу № В19-208097/Т від 19 червня 2014 року після сплати ними права вимоги.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

А ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

ОСОБА_21 того, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень цієї статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати або переходу до нього прав кредитора іншим чином.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, між ОСОБА_22 та позивачами, в кількості 20 осіб, 22 серпня 2014 року було укладено договір про відступлення права вимоги №ВЛЄ-14 за договором банківського вкладу «Класик» № В19-208097Т від 19 червня 2014 року, тобто в даному випадку зобовязання за вказним договором банківського вкладу перетворилися на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора, та відповідно кожний із позивачів став кредитором в частині відступлених прав.

За таких обставин позивачі, після укладення договору про відступлення права вимоги, стали вкладниками ПАТ «АКТАБАНК» в частині відступлених прав за цим договором на підставі договору банківського вкладу «Класик» № В19-208097Т від 19 червня 2014 року.

Разом з цим, звертаючись до суду позивачі просили визнати їх вкладниками ПАТ «АКТАБАНК», проте ці вимоги є передчасними, оскільки їх право ніхто не оспорює, а сам договір відступлення права вимоги в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині.

ОСОБА_21 того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_22 як перед укладенням так і після укладення договору відступлення прав вимоги повідомляла ПАТ «АКТАБАНК» про ці обставини, на що отримала 22 серпня 2014 року та 26 серпня 2014 року відповіді від Банк, в яких останній зазначив, що не має зауважень щодо проекту договору відступлення права вимоги ВЛЄ-14, а також про те, що він отримав оригінал договору відступлення права вимоги. Банком станом на 26 серпня 2014 року ідентифіковані всі особи, які зазначені у договорі ВЛЄ -14 від 22 серпня 2014 року та вищевказаним особам відкрито поточні рахунки, та Банк наразі опрацьовує платіжні доручення та упродовж одного операційного дня переведе кошти з рахунку ОСОБА_22 новим вкладникам у розмірах визначених у договорі відступлення права вимоги ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року. (а.с. 34, 35 Т.4).

Також, крім ОСОБА_22 до ПАТ «АКТАБАНК» звернулися і ОСОБА_2 з повідомленням про набуття ним прав кредитора за цим договором з вимогою щодо виконання зобов'язань за основним договором шляхом відкриття на його ім'я розрахункового рахунку та перерахування на нього грошових коштів у розмірі 100000 грн., який встановлений у договорі відступлення права вимоги № ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року, а 11 вересня 2014 року всі інші позивачі також направили до ПАТ «АКТАБАНК» колективне повідомлення про набуття ними прав кредитора за договором банківського вкладу «Класик» №В19-208097/Т від 19 червня 2014 року з вимогою щодо виконання зобов'язань за основним договором шляхом відкриття ним розрахункових рахунків та перерахування на ці рахунки грошових коштів у розмірах, встановлених у договорі відступлення права вимоги № ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року (а.с. 18-22 Т.1).

А відповідно до листів ПАТ «АКТАБАНК» № 2986/1 від 03 вересня 2014 року та № 3288 від 12 вересня 2014 рокузаперечує наявність у позивачів відповідного права вимоги, які вони просять захистити шляхом визнання за ними цього права, оскільки договори про відступлення права вимоги були укладені без згоди банку (а.с. 22-24 Т.1).

ОСОБА_21 того, встановлено, що відповідно виписок по особовим рахункам за період з 17 листопада 2014 року по 20 листопада 2014 року ПАТ «АКТАБАНК» відкрив поточні рахунки позивачам та зарахував на ці рахунки визначенні в договорі відступлення права вимоги ВЛЄ-14 від 22 серпня 2014 року (а.с. 37-57 Т.3), а в подальшому вказані грошові кошти були повернуті на рахунок ОСОБА_22, а поточні рахунки закриті.

У звязку з чим колегія суддів вважає, що такі дії ПАТ «АКТАБАНК» свідчать про небажання Банком повертати новим вкладникам грошові кошти, які вони набули за договором відступлення права вимоги.

Також встановлено, що 16 вересня 2014 року постановою правління Національного банку України № 576 ПАТ «АКТАБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб постановила рішення №90, яким розпочала з 17 вересня 2014 року процедуру виведення банку з ринку шляхом запроваджені в ньому тимчасової адміністрації на період з 17 вересня до 17 грудня 2014 року та призначила уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК» - ОСОБА_24.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Порядок відкриття поточних рахунків регулюється нормами ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

ОСОБА_21 того, відповідно до глави 2 Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

А згідно глави 6 Інструкції фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції; фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 5) та картку із зразками підписів (додаток 4). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку; між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище після звернення ОСОБА_22 та позивачів, а також подання договору уступки права вимоги, ПАТ «АКТАБАНК» ідентифікував позивачів та відповідно відкрив поточні рахунки на їх імя (а.с.35 Т.4), які були останнім закриті, а в подальшому, вже після судового рішення, знову відкрив рахунки на імя позивачів та відповідно зарахував на ці рахунки грошові кошти за договором про відступлення права вимоги, що підтверджується виписками по рахункам (а.с. 37-57 Т.3), які також були в наступному закриті, а грошові кошти повернуті на рахунок ОСОБА_22, у звязку з чим колегія суддів вважає, що Банк за таких обставин визнавав вимоги позивачів, але в подальшому відмовився від їх виконання, а тому права позивачів були порушені.

Також доводи ПАТ «АКТАБАНК» про те, що вони заперечують наявність у позивачів відповідного права вимоги, які вони просять захистити шляхом визнання за ними цього права, оскільки договори про відступлення права вимоги були укладені без згоди банку, колегія суддів вважає безпідставними, з тих обставин, що саме Банк був обізнаний з умовами договору відступлення права вимоги (а.с. 34 Т.4) та своїх заперечень він не надав, а відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобовзання відкрити позивачам поточні рахунки та перерахування на ці рахунки грошових коштів за договором відступлення права вимоги, а тому рішення в цій частині є законним і обгрунтованим.

ОСОБА_21 того, колегія суддів звертає увагу, що всі грошові кошти які знаходяться на рахунку ОСОБА_22 акумулюються саме в межах ПАТ «АКТАБАНК», а питання щодо їх стягнення чи виплату перед судом не ставилося у звязку з чим уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сама визначиться з порядком здійснення чи не здійснення цих виплат, оскільки позивачі вже є вкладниками ПАТ «АКТАБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Що стосується доводів апеляційної скарги ПАТ «АКТАБАНК» про незаконність рішення суду, оскільки рішення винесено вже після оголошення Банку неплатоспроможним та введення мараторію, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, всі грошові кошти знаходяться в ПАТ «АКТАБАНК» та відповідно стягнення цих коштів в судовому порядку не відбувається.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, а саме в частині позовних вимог позивачів про визнання їх вкладниками, а в частині зобов'язання ПАТ «АКТАБАНК» відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів та перевести грошові кошти відповідно до договору №ВЛЕ-14 від 22 серпня 2014, №ВЛЄ-14-1 від 26 серпня 2014, №ВЛЄ-15 від 15 вересня 2014 з рахунку ОСОБА_22 на поточні рахунки позивачів, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб які відкриті в ПАТ «АКТАБАНК» залишити без змін.

ОСОБА_21 того, оскаржуваним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_2 суму сплачену за договором поруки від 22 серпня 2014 року у розмірі 200000 грн., проте в цій частині Банком це рішення не оскаржувалося та відповідно доводи апеляційної скарги з приводу цих обставин відстуні, а тому в цій частині рішення суду також підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317, 365 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року скасувати.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_25, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Климентієвича, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», ОСОБА_21, третя особа: ОСОБА_22, про визнання вкладниками скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.О. Макаров

Судді Ж.І. Максюта

ОСОБА_27