Ухвала суду № 63750443, 26.12.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9053/15-ц

Провадження № 2п/201/1365/2016

УХВАЛА

Іменем України

26 грудня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Гоц Г.Ю., за участю представника заявника ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, витребування у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11 права власності по ? за кожним на квартиру АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2016 позовну заяву позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, витребування у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11 права власності по ? за кожним на квартиру АДРЕСА_1 - задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.04.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_9 на імя ОСОБА_8; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру; витребувано у ОСОБА_3 на користь позивачів вказану квартиру, визнано за позивачами право власності по ? за кожним на квартиру.

Представник відповідача ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, не отримувала судових повісток, її не повідомлено шляхом публікацій про розгляд справи у ЗМІ. Окрім того, існують сумніви щодо укладення договорів правової допомоги позивачами з їх представником ОСОБА_2, не підтверджені особи позивачів, не зроблені запити до консульської установи щодо дійсного їх проживання за кордоном, не зроблені запити до Російської Федерації щодо дійсності свідоцтв про смерть позивачів. Тому, на думку представника відповідача рішення було винесено з порушенням вимог процесуального та матеріального права України, не були зясовані обставини, що мають значення для розгляду зазначеної справи.

Представник позивачів в судовому засіданні проти вимог заяви заперечував, зазначивши, що судові повістки про виклик ОСОБА_3 направлялись неодноразово - 01.09.2016, 21.09.2016, 07.10.2016, як за адресою реєстрації її місця проживання (АДРЕСА_2), так і за адресою квартири, щодо якої ставилося питання про витребування з її володіння - 49100, АДРЕСА_3. Проте усі поштові відправлення поверталися із закінченням строків зберігання, що вказує на навмисне ухилення від явки до суду, затягування судового процесу, а заява про перегляд заочного рішення не містить будь-яких доказів, з яких саме підстав відповідачка не отримувала вказані поштові відправлення. Щодо сумніві представника відповідача щодо укладення договорів, повідомив, що договори ним дійсно укладені, а листування відбувалося шляхом курєрської доставки пошти за кордон. Крім того дані відомості не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки її не є предметом спору. Тому просив відмовити у задоволенні заяви.

Вислухавши в судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про виклик відповідача ОСОБА_3 тричі - 01.09.2016, 21.09.2016, 07.10.2016 направлялись як на її адресу реєстрації (АДРЕСА_2), так і за адресою спірної квартири (49100, АДРЕСА_4). Поштові відправлення поверталися із закінченням строків зберігання.

Як пояснила представник відповідача, адреса: АДРЕСА_5, дійсно є фактичним місцем проживання ОСОБА_3

Статтею 74 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Окрім того, згідно із ч. 8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Як видно з матеріалів справи, судова повістка на 20.09.2016 відправлена 01.09.2016, судова повістка на 05.10.2016 відправлена 21.09.2016, судова повістка на 25.10.2016 відправлена 07.10.2016, тобто, судові повістки були направлені завчасно.

Оскільки судові повістки направлені відповідачу завчасно на належну адресу та повернуті суду із відміткою пошти, які свідчить про відсутність відповідача за її дійсною адресою, відмову від отримання повістки, суд вважає, що судові виклики здійснено належним чином.

Стосовно необхідності повідомлення відповідача через ЗМІ, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 74 ЦПК відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі.

З опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. При цьому друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, суду було відоме місце проживання відповідача ОСОБА_3, а також і можливе місце перебування за адресою спірної квартири, що виключало необхідність повідомлення її через ЗМІ.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що докази, на які вона посилається мають значення для вирішення спору.

Так, згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимога і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Представник відповідача вказує, що представником позивачів не підтверджені повноваження на представлення їх інтересів в суді, оскільки є сумніви щодо укладення договорів правової допомоги. Втім, не вказав, які саме дані на це вказують, чим це можна підтвердити і для чого. Факт перебування позивачів за кордоном не був предметом доказування у справі, та не заперечується і наразі ними. Власне, як встановлено судом у даній справі, факт їх відсутності на території України став одним із приводом позбавлення їх права власності поза їх волею, відчуження квартири на користь невідомої їм особи на підставі сфальсифікованих документів, зокрема, свідоцтв про смерть, що підтверджено й іншими матеріалами справи в сукупності (нотаріальними справами, даними консульських установ,відмітками про перетин державного кордону тощо).

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що договори правової допомоги, свідоцтва про смерть позивачів є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, не можуть бути прийяті судом, оскільки вони не стосуються суті самого спору.

Таким чином, представником відповідача не надано жодного доказу який би обґрунтовував заперечення позовних вимог та підтверджував поважність неявки відповідача у судове засідання. Заява про перегляд заочного рішення не містить даних про конкретні докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи на час вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення суду, а тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 231-232 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, витребування у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11 права власності по ? за кожним на квартиру АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2016 року. Ухвала у повному обсязі cкладена 28 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Наумова