Ухвала суду № 63750373, 19.12.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16718/16-к

Провадження № 1-кс/201/9908/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого - слідчого судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016040000000546,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним клопотанням, просила скасувати арешт накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016040000000546 на зазначене в клопотанні нерухоме майно, а саме: на квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки, 2 у м. Дніпропетровську. Оскільки заявник не має наразі жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні, повідомлення про підозру їй не вручалося, обвинувальний акт не складався остання просить скасувати арешт на майно, а вона взагалі є потерпілою у цьому кримінальному провадженні та на цей час відпала потреба у накладенні арешту.

Представник заявника ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без фіксації технічними засобами, у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Прокурор Заворотна О.В. до суду надала заяву, в якій не заперечувала проти скасування арешту та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Слідчий у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, що не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2016 року у справі № 201/10450/16-к (провадження № 1кс/201/6478/2016) було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 42016040000000546, слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, про арешт майна.

Згідно з відомостями, викладеними в зазначеній ухвалі, клопотання про накладення арешту мотивовано тим, що що слідчим управлінням прокуратури Дніпропетровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000546 від 05 липня 2014, за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням у справі встановлено, що у червні 2014 року службові особи ТОВ «Влада 2009» та ТОВ «Юридична компанія «Вертекс» переслідуючи корисні наміри вступили в попередню змову із невстановленими особами, службовими особами Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватними нотаріусами Дніпропетровського міського нотаріального округу, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману у особливо великих розмірах, а саме, квартирами №№ 126, 127 по вул. Глинки, 2, у м. Дніпропетровську, право власності на які рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2014 у справі № 403/12780/12 визнано за ОСОБА_1

Як спосіб скоєння кримінального правопорушення співучасниками було обрано використання завідомо підроблених офіційних документів - рішень та ухвал судів м. Дніпропетровська.

Реалізуючи свій злочинного намір на заволодіння зазначеним майном, невстановлені особи, підшукуючи засоби скоєння кримінального правопорушення, за невідомих обставин виготовили завідомо підроблені документи, а саме: ухвалу Бабушкінського районного суду від 15 квітня 2015 у цивільній справі №200/7924/14-ц (провадження 2/200/1575/14), за позовом ТОВ «Влада 2009» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та зустрічною заявою ОСОБА_5 до ТОВ «Влада 2009» про визнання права власності, якою право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки у м. Дніпропетровську визнано за ТОВ «Влада 2009».

При цьому завідомо підроблений документ - ухвала суду мала реквізити Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, гербову печатку та підпис судді Циганкова В.О.

У подальшому, 28 жовтня 2015, на підставі завідомо підробленої ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2015 у цивільній справі №200/7924/14-ц приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки у м. Дніпропетровську за ТОВ «Влада 2009», та у подальшому посвідчено попередній договір купівлі продажу вказаного майна продавцем у якому виступило ТОВ «Влада 2009» у особі директора ОСОБА_7 а покупцем ОСОБА_8

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 по справі № 804/2157/16 адміністративний позов ОСОБА_1, задоволено та зупинено дію рішення приватного нотаріуса ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2015 року (реєстраційні номери 761628512101, 761649112101) на квартири №№ 126, 127 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 за ТОВ «ВЛАДА 2009», на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 200/7924/14-ц (провадження № 2/200/1575/14) від 06.06.2014 року та від 15.04.2015 року, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Незважаючи на це службовими особами відділу реєстрації майнових прав реєстраційної служби 08.06.2016 здійснено державну реєстрацію права власності на квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки,2 у м. Дніпропетровську за ТОВ «Юридична компанія «ВЕРТЕКС», (код ЄДРПОУ 37619608) на підставі договору іпотеки від 29.11.2015 між ТОВ «ВЛАДА 2009» та ТОВ «Юридична компанія «ВЕРТЕКС», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстраційний запис № 781).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №62037604 від 23.06.2016 року, 06.08.2016 року право власності на квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки,2 у м. Дніпропетровську зареєстровано державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради за ТОВ «Юридична компанія «ВЕРТЕКС»,

На підставі викладеного прокурор з метою встановлення обєктивної істини по кримінальному провадженню, а також з метою відшкодування завданих збитків, просив суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартири №№ 126, 127 по вул.Глинки, 2 у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола субєктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Вирішуючи вимоги заявника слід зазначити, що сукупність даних, які містяться у матеріалах судового провадження свідчить про те, що кримінальне провадження № 42016040000000546 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, заявник не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим чи іншою особою, яка несе відповідальність за вчинення суспільно-небезпечного діяння. Зазначені обставини підтверджуються вивченими судом матеріалами справи. Органом досудового розслідування на час розгляду клопотання про скасування арешту таких відомостей і підтверджуючих документів не надано. Крім того, слід також звернути увагу на те, що у матеріалах за клопотанням відсутні будь-які дані про те, що злочинними діями заявника завдана шкода, а також дані про те, що заявлено цивільний позов.

Цих даних у ході розгляду клопотання не надано. При цьому у ході розгляду клопотання про скасування накладеного на нерухоме майно арешту не надано жодних даних, які б підтверджували обґрунтовану необхідність подальшого арешту майна, оскільки як вбачається із досліджених матеріалів за клопотаннями прокурором не надано будь-яких даних про те, що в ході досудового розслідування встановлено незаконне придбання майна.

При цьому слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що згідно із вимогами національного цивільного законодавства в Україні діє принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним .

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи прав очин, діє правомірно.

Правочин правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія субєкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків. Правомірність є конститувною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Так, наприклад, якщо правочин про заставу нерухомого майна укладений письмово, але не посвідчений нотаріусом, то його правомірність спростовується ст. 577 ЦК України. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Згідно із приписами цивільного законодавства кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК України міститься перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, однин із них є визнання правочину недійсним.

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо обєкта нерухомого майна, за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано обєкти нерухомого майна: квартири №№ 126, 127, що розташовані за адресою м. Дніпропетровська, вул. Глінки, будинок 2.

До того ж, слідчий суддя вважає за необхідне послатися на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою , а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З огляду на це слід зазначити, що подальший арешт та заборона будь-яких реєстраційних дій щодо обєкта нерухомого майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Суд також бере до уваги і заяву прокурора про можливість скасування арешту на квартири.

Ураховуючи викладене, вимоги клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016, підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 173, 174, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016040000000546, задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року у справі № 201/10450/16-к (провадження 1кс/201/6478/2016) на нерухоме майно: квартири №№ 126, 127 по вул. Глинки, 2 у м. Дніпропетровську у кримінальному провадженні № 42016040000000546, скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М.П. Ходаківський