Рішення № 6374524, 14.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р. Справа № 57/126-09

вх. № 4350/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. № 1275 від 04.03.09 р.

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Харків

про стягнення 18580,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 18580 грн. 48 коп., з яких заборгованість за щомісячне користування місцем у розмірі 221,92 грн., пеня за кожен день прострочки місячної плати 58,56 грн., штраф за прострочення повернення місця у розмірі 18300,00 грн., а також просить повернути позивачеві на підставі акту прийому передачі місце, що знаходиться в комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул.. Мироносицька,53-вул. Петровського, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита у розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобовязань по договору № 4019 від 13.10.2005 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2009 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 червня 2009 року) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 червня 2009 року о 10:20 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 14 липня 2009 року позов підтримував та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, проте, через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. № 18367 від 14.07.2009 р.), в якому ним визнано тільки вимогу в частині стягнення заборгованості у розмірі 221 грн. 92 коп. (заборгованість за щомісячне користування місцем); не визнає вимогу щодо стягнення з нього штрафу та пені, посилаючись на сплив строку позовної давності, а також зазначив про фактичне припинення користування місцем у березні 2006р. Наданий відповідачем відзив долучено до матеріалів справи.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 14 липня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

13 жовтня 2005 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір оренди № 4019 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого, позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору - щит на фасаді (1,00х1,50х1) за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 53 - вул. Петровського строком з 13 жовтня 2005р. по 31 грудня 2006р. (п. 1.4. договору).

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 13 жовтня 2005 року та скріплений печатками сторін.

На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 04.10.2005р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит на фасаді (1,00х1,50х1)за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 53 - вул. Петровського на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції від 11.10.2005 року відповідач 01 липня 2007 року встановив спеціальну конструкцію - щит на фасаді (1,00х1,50х1)за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 53 - вул. Петровського.

Відповідно до п. 4.2. Договору сторони домовились, що з дня укладення договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 17,55 грн., у т.ч. ПДВ 20%. Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 4.4. зазначеного договору плата за фактичне користування місцями, зазначеними у додатку №1 до укладення цього договору за період з 01.07.2005р. по 12.10.2005р. здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня укладення договору та складає 237,77 грн. з ПДВ.

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за фактичне користування місцем, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача виникла заборгованість у сумі 221,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за фактичне користування місцем не сплатив, але у наданому відзиві на позов визнав вимогу позивача щодо стягнення за боргованості за фактичне користування місцем у розмірі 221,92 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором від 13.10.2005 року № 4019 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав заявлену до стягнення заборгованість за фактичне користуванням місцем, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користуванням місцем за договором № 4019 від 13.10.2005 р., у розмірі 221 грн. 92 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.1 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату за фактичне користуванням місцем за договором № 4019 від 13.10.2005 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 01.06.2008 року по 01.06.2009 року у розмірі 58,56 грн.

Відповідно до п. 8.1.2. договору він припиняє свою дію, якщо відповідач не платить, несвоєчасно або не в повному обсязі вносить платежі за користування місцями, передбаченими розділом 4 цього договору.

Відповідно до п. 8.2. договору оренди у разі припинення дії цього договору на підставах, передбачених підпунктами 8.1.2.-8.1.4. пункту 8.1. розділу 8 договору, він вважається таким, що припинив дію через 10 днів з дати відправлення письмового повідомлення відповідачу про припинення дії договору.

25.09.2006р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 2535 про припинення дії договору №4019 від 13.10.2005р.

Таким чином, 05.10.2006р. договір №4018 від 13.10.2005р. припинив свою дію.

Відповідно до п. 5.1. договору №4019 від 13.10.2005р. протягом 3-х днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору відповідач зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі.

Згідно з п. 5.2. договору, місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі.

У відповідності до п. 6.2. договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення кожного місця. У звязку з неповернення відповідачем на підставі акту приймання-передачі наданого в користування місця, позивачем нараховано відповідачу штраф з 09.10.2006 р у розмірі 18300 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд виходить з наступного.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки строк позовної давності станом на 04.06.2009р. (дата подачі позовної заяви) щодо нарахування пені в сумі 58,56 грн. та 18300,00 грн. штрафу з 09.10.2006р. сплив (договір припинив дію 05.10.2006р.) і відповідач заявив про строк позовної давності щодо нарахування пені та штрафу, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 58,56 грн. пені та 18300,00 грн. штрафу такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача зобовязати відповідача повернути за актом прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, то відповідач у своїх запереченнях на відзив вказує на те, що після отримання повідомлення позивача про припинення дії договору №4019 від 13.10.2005р., яке було направлено позивачем 25.09.2006р., відповідачем у відповідності до п. 5.1. договору було самостійно демонтовано спеціальну конструкцію і повідомлено позивачу. Акт приймання-передачі не був наданий позивачем для підписання відповідачу.

У відповідності до п. 3.2.5. договору №4019 від 13.10.2005р. обовязком позивача є підготовка та своєчасне надання користувачу (відповідачу по справі) всіх необхідних документів за цим договором (додаткові угоди, акти виконаних робіт і т.і.)

Згідно з п. 3.2.4. договору №4019 від 13.10.2005р. позивач зобовязаний проводити огляд зовнішнього стану спеціальних конструкцій відповідача, розміщених на місцях, переданих за договором, надавати йому інформацію у випадку наявності виявлених недоліків.

Позивач не надав суду доказів надання відповідачу належним чином офорленого акту приймання-передачі місця і відмови відповідача підписати його, не надав також суду доказів того, що відповідач станом на момент звернення до суду з позовною заявою займає місце, надане йому в оренду на підставі договору №4018 від 13.10.2005р.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути за актом прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 232, 257, 258, 267, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 47, 49, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 61018, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХАК "Земельний банк", МФО 351652) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) 221,92 грн. заборгованість за фактичне користування місцем за договором № 4019 від 13.10.2005р., 2,21 грн. державного мита та 3,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 17 липня 2009 року.

Справа № 57/126-09