Рішення № 63745155, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Київській області, третя особа - дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до служби автомобільних доріг у Київській області, третя особа - ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову, не доведення розміру збитків. Зазначає, що позивачу не було відомо про існування ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке відповідач залучив до виконання покладених на нього законодавством функцій, передбачених ст. ст. 1, 10 Закону України «Про автомобільні дороги України». Отже, власник/балансоутримувач майна, в даному випадку автомобільної дороги, зобов'язаний нести відповідальність за шкоду завдану внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків або обов'язків залучених ним підрядних організацій. В свою чергу, за наявності підстав за своїм внутрішніми договорами стягувати виплачену компенсацію в порядку регресу з підрядників. Крім того, зазначає, що третя особа з 2013 року перебуває в процесі санації, а отже її фінансово-господарські показники є незадовільними, що в свою чергу унеможливлює стягнення коштів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

_____________

Справа № 760/22556/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/14130/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Представник служби автомобільних доріг у Київській області - Майданік В.В. апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Представник третьої особи ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення, виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 22 липня 2015 року о 22 годині 10 хвилин керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автомобільною дорогою Гостомель-Раківка здійснив зіткнення з перешкодою (колода), яка знаходилась на проїзній частині.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року було встановлено, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості безпечно об'їхати перешкоду, оскільки перешкода знаходилась посередині полоси руху на неосвітленій ділянці дороги, а будь-які попереджувальні знаки відсутні, а тому справа про притягнення його до адміністративної відповідальності закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а. с. 7-8).

У зв'язку з зіткненням автомобіль позивача отримав механічні пошкодження передньої та правої частини (згідно з довідкою ДАІ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що Служба автомобільних доріг у Київській області не є належним відповідачем у справі, у зв'язку з чим вимоги до нього не можуть бути задоволені. Також суд виходив з того, що позивачем належними доказами не доведено розмір спричинених йому матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

За правилом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, (правонаступником якого є відповідно до Указу Президента України № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно із абзацом 10 ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Так, відповідно до організаційної структури Державної служби автомобільних доріг органом управління автомобільними дорогами у Київській області є Служба автомобільних доріг в Київській області.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об'єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження.

Відповідно до ст. 13 спеціального Закону, орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом, тощо.

Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги» в тому числі і розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Згідно п. 12 ст. 12 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право приймати рішення щодо введення відповідних обмежень у русі, вирубки дерев або інших зелених насаджень у смузі відведення автомобільної дороги загального користування, якщо це пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виконанням робіт з розширення доріг.

Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30 березня 1994 року, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Також ст. 32 спеціального Закону передбачено, що користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Так, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року було встановлено, що 22 липня 2015 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автомобільною дорогою Гостомель-Раківка здійснив зіткнення з перешкодою (колода), яка знаходилась на проїзній частині. ОСОБА_2 був позбавлений можливості безпечно об'їхати перешкоду для руху (дерев'яну колоду), оскільки перешкода знаходилась посередині полоси руху на неосвітленій ділянці дороги, а будь-які попереджувальні знаки відсутні (а. с. 7-8).

За приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач є власником автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 9-10), та згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, в результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження передньої частини автомобіля. ОСОБА_2 здійснив ремонт автомобіля, вартість якого склала 16178,38 грн., з них: витрати на відновлювальні роботи - 5900,00 грн.; 10278,38 грн. - витрати на придбання запчастин для автомобіля (а. с. 25-27).

З викладеного вбачається, що позивачем надані докази, які підтверджують вину, бездіяльність відповідача - служби автомобільних доріг у Київській області, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою останнього і завданою шкодою позивачу.

Разом з тим, доказів, які б доводили відсутність вини у завданні шкоди, відповідач суду не надав.

Наведене свідчить про те, що відповідно до положень Закону України «Про автомобільні дороги» саме на відповідачу лежить обов'язок відшкодувати збитки позивачу.

Висновок суду, що служба автомобільних доріг у Київській області є неналежним відповідачем по справі, є помилковим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 грудня 2014 року між ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (виконавець) та Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник) був укладений договір № 413Д-15 з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (територіальні) загального користування у Київській області Києво-Святошинський район Лот № 13 (а. с. 52-57), згідно з яким, третя особа взяла на себе обов'язок надавати відповідні послуги протягом 2015 року, в тому числі на автомобільній дорозі, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що виконавець (третя особа) виконує також аварійні роботи відповідно до п. 5.14 СОУ 42.1-37641918-105:2013.

Відповідно до п. 3.1 СОУ 42.1-37641918-105:2013 аварійні роботи - роботи з термінового усунення ситуацій, які загрожують безпечному руху транспортних засобів і виникли не прогнозовано у процесі експлуатації доріг.

Згідно з п. 7.4 договору саме ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод з вини виконавця, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами.

Власник/балансоутримувач автомобільної дороги зобов'язаний нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків або обов'язків залучених ним підрядних організацій. У свою чергу, за наявності підстав за своїми внутрішніми договорами стягувати виплачену компенсацію в порядку регресу з підрядників.

Крім того, як вбачається з самого договору № 413Д-15 від 22 грудня 2014 року, третя особа перебуває в процесі санації, керуючий санацією Вершинін А.О., що діє на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 18 червня 2013 року у справі № 44/258-б (а. с. 52).

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди залишається без змін, оскільки позивач всупереч ст. 10, 60 ЦПК України не надавав суду доказів завдання йому моральної шкоди. Спеціальним Законом України «Про автомобільні дороги» не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

У ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Згідно з роз'ясненнями п. п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами, внесеними згідно з постановою № 10 від 25 вересня 2015 року) при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом з тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2700,00 грн., оскільки вказані судові витрати є документально підтверджені та доведені (а. с. 28-30, 31, 32, 33, 34, 35).

На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Київській області, третя особа - дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути зі служби автомобільних доріг у Київській області на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 16178,38 грн., з них вартість відновлювального ремонту - 5900,00 грн., вартість деталей - 10278,38 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі служби автомобільних доріг у Київській області на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2700,00 грн.

Стягнути зі служби автомобільних доріг у Київській в дохід держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова