Ухвала суду № 63745147, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним та стягнення коштів,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним та стягнення коштів. Визнано Попередній договір від 04.07.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, нікчемним. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 55000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 550, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Справа №754/14048/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13546/2016Головуючий у суді першої інстанції: О.В.ЛісовськаДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачВ обґрунтування зазначила, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що фактично попередній договір є припиненим у зв'язку із ухиленням позивача від укладання основного договору, а також суд не врахував правову природу гарантійної суми, що по суті є завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України та безпідставно задовольнив вимогу про її повернення. Звернула увагу на те, що, на її думку, помилковим є висновок суду про те, що позивач була введена в оману з боку відповідача, оскільки станом на день укладення попереднього договору позивачу достеменно було відомо про всі істотні умови - місце знаходження квартири, її належність на праві власності відповідачу та третім особам. За наведеного вважає рішення суду таким, що ґрунтується на припущеннях та не підтверджено належними доказами.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, до суду надійшла заява, в якій вона просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з тим, що перебуває у відрядженні, після якого термінову виїжджає за кордон до січня 2017 року. Але, колегія суддів розцінила причини неявки ОСОБА_3 в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за її відсутності, оскільки будь-яких доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки в судове засідання відповідач суду не надала. Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності як відповідача так і третіх осіб, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, визнавши, що позивачем надано суду належні та допустимі докази у розумінні ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження нікчемності Попереднього договору від 04.07.2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір укладається в формі встановленої для основного договору, а якщо форма не встановлена, то у письмовій формі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Тобто, відповідно до вимог закону попередній договір купівлі-продажу квартири повинен бути укладений у письмовій формі та бути нотаріально посвідченим, оскільки відповідно до вимог закону саме в такій формі має бути укладеним основний договір - договір купівлі-продажу квартири.

Судом встановлено, що 04.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Попередній договір, згідно умов якого сторони зобов'язувалися у строк до 31.08.2015 року укласти Основний договір купівлі-продажу квартири та посвідчити його нотаріально.

Так, відповідно до п. 1 Попереднього договору сторони зобов'язуються в установлений строк укласти Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 10.1 Попереднього договору передбачено, що, підтверджуючи свої обов'язки щодо укладення Основного договору купівлі-продажу квартири, відповідно до умов цього Попереднього договору та з метою забезпечення його укладення, у момент підписання Договору покупець передав, продавець прийняв гарантійну суму, що становить 55000, 00 грн., що еквівалентно 2500, 00 доларів США.

У випадку неукладення основного договору купівлі-продажу квартири в установлений строк відповідно до умов цього Попереднього договору з причин, що залежать від покупця, гарантійна сума залишається у розпорядженні продавця як неустойка (штраф).

Пунктом 11.1 Попереднього договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що підписання та нотаріальне посвідчення основного договору купівлі-продажу буде здійснено за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 11.2 Договору сторони домовилися, що всі заяви, повідомлення, що стосуються цього Попереднього договору, повинні бути викладені у письмовому вигляді та вважаються доведеними до відома відповідної сторони, якщо вони направлені цінним листом з описом вкладення або телеграмою на адресу продавця (за місцем реєстрації), покупця (за місцем реєстрації).

Положеннями частини 4 статті 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 визначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Так, згідно із вимогами ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону.

За наведених обставин колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо нікчемності Попередного договіру від 04.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Згідно зі ст. 216 ЦК України,недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Хибними є посилання апеляційної скарги на те, що грошові кошти у розмірі 55000,00 грн., які були сплачені позивачем відповідачу на виконання умов попереднього договору не підлягають поверненню, оскільки мають правову природу завдатку, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу квартири.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у даній справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, та уклали лише Попередній договір, що не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, то отримана відповідачем від позивача грошова сума у розмірі 55 000, 00 грн. є авансом, який підлягає поверненню.

Така правова позиція щодо повернення авансу викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6 - 176 цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 55 000, 00 грн. сплачений нею ОСОБА_3 на виконання п.10.1 Попереднього договору, як такий що отриманий відповідачкою за нікчемним договором.

Та обставина, що відповідач та інші співвласники квартири з'явились в обумовлений Попереднім договором строк до нотаріуса для укладання основного договору купівлі - продажу квартири не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що попередній договір є нікчемним, а відповідно недійсним та про те, що авансовий платіж отриманий відповідачкою за нікчемним Попереднім договором підлягає поверненню ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, твердження ОСОБА_3 про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: